Бурсит плечового суглоба

Бурсит плечового суглоба – це запальний процес у синовіальних сумках у плечі. Може бути інфекційним чи асептичним, протікати гостро, підгостро чи хронічно. Виявляється болями, обмеженням рухів та набряклістю в області плечового суглоба. Можливе оніміння, слабкість та підвищення тонусу м’язів ураженої кінцівки. При інфікуванні виявляються симптоми загальної інтоксикації: висока температура, біль голови, розбитість, слабкість, озноби. Для уточнення діагнозу призначається МРТ, КТ, УЗД, рентгенографія та інші дослідження. Лікування залежить від форми хвороби і може бути як консервативним, і оперативним.

Бурсит плечового суглоба – запалення однієї із синовіальних сумок (бурс), розташованих у ділянці плечового суглоба. Зазвичай уражаються субакроміальна та субдельтоподібна сумки. Хронічний асептичний бурсит, в основному, спостерігається осіб молодого та середнього віку – у спортсменів та людей, яким через професію доводиться інтенсивно навантажувати плечовий суглоб (вантажників, шахтарів тощо); чоловіки страждають частіше за жінок. Інфекційні бурсити можуть виникати у людей будь-якого віку та статі. Лікуванням гострих асептичних та інфекційних бурситів займаються хірурги, хронічних асептичних бурситів – травматологи-ортопеди, бурситів, спричинених аутоімунними захворюваннями – ревматологи.

Найчастіше асептичний бурсит плечового суглоба розвивається внаслідок постійного навантаження і мікротравм зони ураження, що повторюються. Цьому захворюванню схильні спортсмени (метальники ядра, списи і т. д.), вантажники, молотобійці та представники інших спеціальностей, пов’язаних з регулярним підняттям важких речей і повторюваними рухами в поєднанні з підвищеним навантаженням на плечовий суглоб. Іноді хвороба виникає після одноразової травми (забитого місця, розтягування або надриву зв’язок). При подагрі та деяких інших патологічних станах, обумовлених порушеннями обміну речовин, асептичні бурсити провокуються скупченням солей у стінці синовіальної сумки. При аутоімунних захворюваннях асептичний процес у бурсі є відображенням аналогічного процесу у суглобах.

Причиною інфекційного бурситу стає проникнення мікробних агентів у синовіальну сумку. Збудники інфекції можуть потрапляти в бурсу при безпосередньому контакті порожнини сумки із зовнішнім середовищем (проникаючі рани), через тканини (поверхневі ранки, садна, гнійнички в ділянці суглоба), по лімфатичних шляхах (гнійні рани, фурункули, абсцеси в ділянці кінцівки) або з током крові (загальні інфекційні захворювання, будь-які гнійні в організмі). Інфекційний бурсит може розвиватися як первинно, і на тлі вже існуючого асептичного запалення в синовіальній сумці.

У нормі бурса – вузька щілинна порожнина з невеликою кількістю рідини, що виробляється внутрішньою оболонкою. Локалізується у місцях, де кісткові виступи близько «підходять» до шкіри. Захищає шкіру та тканини, що підлягають від можливої ​​травматизації. В організмі людини є близько 160 таких сумок, більшість розташовані в області великих і середніх суглобів.

При запаленні внутрішня оболонка бурси починає виробляти більше рідини. Сумка збільшується в розмірі і набуває вигляду наповненого мішечка. Склад рідини залежить від виду запалення. При асептичному запаленні бурсі накопичується серозний ексудат, при інфікуванні утворюється гній. Гострий гнійний або тривалий асептичний процес може стати причиною утворення спайок, ділянок рубцевої тканини, вогнищ фіброзу і кальцифікації.

Фахівці у сфері гнійної хірургії, травматології та ортопедії використовують кілька систематизації бурситів плечового суглоба:

• З урахуванням течії виділяють гострий, підгострий та хронічний бурсит.
• З урахуванням відсутності чи наявності інфекційного агента розрізняють асептичні та інфекційні бурсити. Інфекційні бурсити, у свою чергу, поділяються на неспецифічні (викликані стрептококами, стафілококами та іншими збудниками неспецифічних інфекцій) та специфічні (що провокуються блідою спірохетою, гонококами, туберкульозною паличкою тощо).
• З урахуванням характеру запальної рідини виділяють гнійні, фібринозні, геморагічні та серозні бурсити.

Гострий асептичний бурсит плечового суглоба проявляється помірно вираженим больовим синдромом, нерезко вираженим почервонінням та набряком у ділянці плечового суглоба. Місцева температура може бути трохи підвищена. Ознаки загальної інтоксикації зазвичай відсутні, іноді спостерігається підвищення температури до субфебрильних цифр. Пальпація ураженої області болюча, активні та пасивні рухи обмежені через біль. Гострий бурсит закінчується одужанням або перетворюється на хронічний. При переході гострого бурситу в хронічний біль зменшуються, гіперемія шкіри та розлитий набряк м’яких тканин зникають, може з’являтися локальна припухлість. Пацієнта турбує дискомфорт при рухах та швидка стомлюваність кінцівки. У деяких випадках виникає локальне оніміння. Тонус м’язів зазвичай підвищений.

Для інфекційного бурситу характерна яскрава клінічна картина. Хворий скаржиться на інтенсивні смикаючі або розпираючі болі, слабкість та розбитість. Суглоб набряклий, шкіра над ним гіперемована, пальпація та рухи різко болючі. Виявляється місцева та загальна гіпертермія. Можливі озноби, головний біль, нудота та інші ознаки загальної інтоксикації. За відсутності своєчасного адекватного лікування інфекція може поширюватися на сусідні органи та тканини, що загрожує розвитком флегмони, абсцесу, артриту плечового суглоба або остеомієліту плечової кістки.

Діагноз бурсит плечового суглоба виставляється на підставі клінічних ознак та даних додаткових досліджень. Рентгенографія плечового суглоба малоінформативна та проводиться для виключення інших патологічних процесів. Застосовуються методики, що дозволяють оцінити стан м’яких тканин – МРТ плечового суглоба та УЗД плечового суглоба. В окремих випадках виконується пункція бурси із подальшим дослідженням пунктату. При підозрі на подагру та аутоімунні захворювання призначається консультація ревматолога, при підозрі на специфічний інфекційний процес – консультація фтизіатра чи венеролога.

Схема лікування залежить від виду та особливостей перебігу патології і може включати наступні методики: медикаментозна терапія, ЛФК, масаж, фізіотерапевтичні процедури, хірургічне втручання. Для усунення больового синдрому та зняття запалення при гострих та хронічних асептичних бурситах призначають нестероїдні протизапальні засоби. Нестероїдні протизапальні засоби можуть використовуватися як у таблетках для прийому внутрішньо, так і у вигляді гелів та мазей для місцевого застосування. При неефективності місцевих засобів здійснюють лікувальну блокаду надлопаткового нерва.

При інфекційних бурситах проводять антибактеріальну терапію. На початковому етапі прописують антибіотики широкого спектра дії. Після дослідження рідини, отриманої під час пункції або розтину бурси, їх замінюють препаратами, підібраними з урахуванням чутливості збудника.

При гнійному бурсіті виконують оперативне втручання – розтин та дренування бурси. Фізіотерапію призначають при хронічних бурситах, а також при гострих процесах після стихання запалення. Може використовуватися ультрафіолетове опромінення, УВЧ, фонофорез із гідрокортизоном та іншими стероїдними препаратами, озокерит, парафін та УЗ-терапія. Лікувальну фізкультуру застосовують після усунення запального процесу, щоб відновити силу м’язів та обсяг рухів у суглобі. Вправи підбирають індивідуально. Масаж показаний після стихання запалення. Цей метод лікування дозволяє нормалізувати кровопостачання плечового суглоба, покращити живлення тканин та прискорити відновлювальні процеси.