Червоний плаский лишай

Червоний плаский лишай (lichen ruber planus) — дерматоз, що хронічно протікає, характерним і єдиним елементом якого є папула. Захворювання може бути з ураженням шкіри, слизових оболонок та нігтів. Різноманітність зовнішнього вигляду папул, їх локалізації та угруповання зумовлює велику кількість клінічних форм червоного плоского лишаю. Для діагностики у складних випадках проводиться біопсія. У лікуванні червоного плоского лишаю застосовуються антигістамінні препарати, кортикостероїди, протималярійні препарати, ПУВА та фототерапія.

Червоний плоский лишай зустрічається за різними даними в 13-24% випадків всіх дерматологічних захворювань. Серед захворювань слизової ротової порожнини його частка за даними деяких авторів становить 35%. В даний час відзначається зростання захворюваності на червоний плоский лишай. Захворювання зустрічається у різному віці. Жінки хворіють на червоний плоский лишаємо частіше за чоловіків.

Досі невідомий точний механізм та причини виникнення червоного плоского лишаю. На сьогоднішній день червоний плоский лишай вважається багатопричинним захворюванням, що виникає при дії різних зовнішніх і внутрішніх факторів, що призводять до порушень в імунних та метаболічних процесах, внаслідок чого у відповідь на дію провокуючого фактора розвивається неадекватна реакція тканини. Простежується спадкова схильність до виникнення червоного плоского лишаю.

Описано випадки виникнення червоного плоского лишаю внаслідок впливу на організм хімічних речовин, у тому числі деяких медикаментів (вісмут, тетрациклін). У таких випадках захворювання виникає як алергічна реакція на хімічний подразник. Токсико-алергічний варіант розвитку часто виявляється у разі виникнення ізольованого червоного плоского лишаю слизової порожнини рота.

Відзначено випадки червоного плоского лишаю з нервовим механізмом розвитку після перенесеного стресу, рефлекторно-сегментарної терапії та сеансів гіпнозу. Певну роль у виникненні захворювання відіграють порушення з боку шлунково-кишкового тракту, підшлункової залози, печінки та ендокринної системи (наприклад, цукровий діабет). Часто виникнення червоного плоского лишаю слизової порожнини рота пов’язане з травмуючими факторами: зубні протези, що погано сидять, гострі краї зубів, відсутність зубів і т. п.

За клінічними проявами виділяють такі форми червоного плоского лишаю:

• типова;
• гіпертрофічна (бородавчаста);
• атрофічна;
• пемфігоїдна (пухирчаста);
• моноліформна;
• пігментна;
• гострокінцева;
• кільцеподібна;
• ерозивно-виразкова;
• рідкісні форми.

Для червоного плоского лишаю характерна мономорфна висипка, що складається з плоских папул (вузликів) червоно-фіолетового або малиново-червоного кольору діаметром 2-5 мм. Папули мають втягнуту середину та поверхню з воскоподібним блиском, добре помітним при бічному освітленні. У більшості випадків відзначається лише незначне лущення з лусочками, що важко відокремлюються. В окремих випадках лущення може бути схоже на псоріатичне (псоріазиформний варіант червоного плоского лишаю).

Висипання при червоному плоскому лишаї частіше бувають множинними та розташовані групами, формуючи на шкірі гірлянди, кільця чи лінії. Папули можуть зливатись, при цьому утворюються бляшки, навколо яких з’являються нові вузлики. Після дозволу папул на ділянці ураження залишається стійка гіперпігментація. Висипка червоного плоского лишаю супроводжується свербінням, який може бути виражений значною мірою, викликаючи у хворого невротичний неспокій і порушення сну.

Найчастіше червоний плоский лишай вражає шкіру згинальної поверхні кінцівок, внутрішньої поверхні стегон, пахвових і пахвинних областей, тулуба та слизову оболонку порожнини рота. При червоному плоскому лишаї може спостерігатися зміни нігтів: поява на них поздовжньої смугастість і гребінців, помутніння нігтьової пластинки, руйнування нігтьового валика. Долоні, підошви, волосиста частина голови і обличчя зазвичай не схильні до ураження червоним плоским лишаєм.

У чверті хворих червоним плоским лишаєм спостерігається ураження слизової оболонки, що не супроводжується висипаннями на шкірі. Папули розташовуються на слизовій оболонці рота, напередодні піхви або головки статевого члена. Вони можуть бути одиничними або групуватися у вигляді мережива, сітки, кілець. Колір папул на слизовій оболонці рота сірувато-опаловий. На мові утворюються білуваті плоскі бляшки з зазубреними краями, а на губах – фіолетові дрібні бляшки з поверхнею, що злегка лущиться.

До характерних для червоного плоского лишаю ознак відноситься симптом сітки Вікхема – виявлення сетевидного малюнка на поверхні найбільших папул. Він добре визначається після змащування папул олією. У період загострення червоного плоского лишаю спостерігається феномен Кебнера – утворення нових папул дома травмування шкіри.

Гіпертрофічна (бородавчаста) форма червоного плоского лишаю характеризується обумовленими гіперкератозом бородавчастими нашаруваннями на поверхні буро-червоних або фіолетових бляшок. Навколо бляшок розташовуються окремі вузлики. Улюблена локалізація висипів гіпертрофічної форми червоного плоского лишаю – передня поверхня гомілок. Іноді зустрічаються окремі осередки гіперкератозу на верхніх кінцівках та на обличчі. За клінічною картиною вони можуть бути подібними до базаліоми або сенільного кератозу.

Атрофічна форма червоного плоского лишаю розвивається у зв’язку зі склеротичними та атрофічними змінами на місці дозволу висипів. На волосистій частині голови можуть спостерігатися дрібні вогнища облисіння.

Пемфігоїдна (бульбашкова) форма червоного плоского лишаю проявляється утворенням бульбашок (везикул) із серозним чи серозно-кров’янистим вмістом. Везикули можуть з’являтися як на мабуть здоровій шкірі, так і на поверхні бляшок та папул. Часто поряд з бульбашками є типові для червоного плоского лишаю висипання. Звичайна локалізація цієї форми захворювання – шкіра гомілок та стоп. При виникненні бульбашок великого розміру говорять про бульозну форму червоного плоского лишаю.

Моніліформний червоний плоский лишай характеризується округлими воскоподібними висипаннями, згрупованими як намисто. Висип розташовується на лобі, за вушними раковинами, на шиї, тильній стороні кистей, ліктьових згинах, животі та сідницях. При цьому шкіра носа, щік, міжлопаткової області, долонь та підошв залишається інтактною.

Пігментна форма червоного плоского лишаю поряд з характерними елементами висипу супроводжується появою пігментних елементів: коричневих плям та темно-коричневих вузликів. Іноді можуть передувати типовим для червоного плоского лишая висипанням.

Гострокінцева форма червоного плоского лишаю локалізується переважно на шкірі шиї, лопаток та нижніх кінцівок. Її елементи є гострими папулами. У центрі кожної папули розташована ділянка гіперкератозу, що виступає догори у вигляді рогового шипика.

Кільцеподібна форма червоного плоского лишаю утворюється як результат периферичного зростання вогнища ураження з регресом елементів у його центрі. Таким чином висипання формують півкільця, кільця та дуги. Кільцеподібна форма червоного плоского лишаю найчастіше зустрічається у чоловіків на шкірі внутрішньої поверхні ніг та в області статевих органів.

Ерозивно-виразкова форма червоного плоского лишаю спостерігається на слизових оболонках, частіше у ротовій порожнині. Вона характеризується ерозіями і виразками, оточеними набряковою і червоною ділянкою слизової оболонки з типовими висипаннями червоного плоского лишаю, що знаходяться на ньому. Ерозії гояться дуже довго, іноді роками. Після загоєння часто виникають рецидиви ерозій у тому самому місці або на раніше не зміненій слизовій оболонці.

До рідкісних форм червоного плоского лишаю відносяться еритематозна, обтозна та серпігіозна.

Наявність типових висипань на шкірі дозволяє дерматологу діагностувати червоний плоский лишай за клінічною картиною. Однак різноманітність клінічних проявів та існування рідкісних форм червоного плоского лишаю зумовлюють певні труднощі його діагностики в окремих випадках. В основному це стосується червоного плоского лишаю слизових оболонок.

У хворих червоним плоским лишаєм немає будь-яких специфічних змін під час проведення лабораторних досліджень. В окремих випадках у клінічному аналізі крові може бути лейкоцитоз, еозинофілія та збільшення ШОЕ.

У сумнівних випадках червоного плоского лишаю на підтвердження діагнозу необхідно проведення біопсії. Гістологічне дослідження біоптату виявляє запалення, гіперкератоз, гідропічну дистрофію базального шару епідермісу, гіпергранульоз, смугоподібну інфільтрацію верхнього шару дерми, колоїдні тільця Севатту на межі дерми та епідермісу.

Відсутність чіткого уявлення про причини та механізми розвитку червоного плоского лишаю обумовлює різноманітні методики його терапії. Лікування проводиться із застосуванням препаратів, що заспокійливо діють на нервову систему та знімають свербіж (хлоропірамін, клемастин, цетиризин).

Одними з методів лікування червоного плоского лишаю є ПУВА-терапія та селективна фототерапія. Інша методика полягає у комбінованому застосуванні кортикостероїдних (преднізолон, бетаметазон) та протималярійних препаратів (хлорохін, гідроксихлорохін).

У більшості випадків червоного плоского лишаю місцева терапія не проводиться. Виняток становить гіпертрофічна форма, при якій показані пов’язки зі стероїдами, внутрішньоосередкові введення дипроспану, руйнування розростань лазером або радіохвильовим способом. При ураженні червоним плоским лишаєм слизових оболонок місцево застосовують рослинні олії, кортикостероїдні мазі, фітоекстракти та ін.