Чесотка

Механізм зараження коростою

Короста (чесотка) – це поширене високо контагіозне дерматологічне захворювання, що викликається мікроскопічним внутрішньошкірним паразитом Sarcoptes scabiei – коростяним зуднем або коростяних кліщів. Захворюваність коростою вкрай висока: незважаючи на те, що її вважають захворюванням, якому піддані, більшою мірою, асоціальні особистості, заразитися нею можуть люди будь-яких верств суспільства. При цьому найчастіше ця недуга виявляють у дітей і підлітків, провідних мобільний і активний спосіб життя.

Сама по собі короста не представляє ніякої небезпеки для життя здорової людини. Однак супутній цьому захворюванню нестерпний свербіж шкіри, позбавляє хворого можливості спокійно спати вночі, може довести останнього до нервового і фізичного виснаження. Крім цього, на тлі расчесов на шкірі зараженої людини можуть початися гнійні запальні процеси, а відходи життєдіяльності кліщів можуть викликати у нього алергічні реакції. В окремих випадках короста переходить у важку, так звану норвезьку форму, що характеризується значним збільшенням числа паразитів на поверхні тіла хворого і серйозними ускладненнями.

Всупереч поширеній думці, короста рідко передається через побутові предмети.

Обумовлюється це тим, що коростяний кліщ:

• практично неактивний в денний час доби (самки вибираються на поверхню шкіри тільки пізно увечері і вночі);
• вкрай нестійкий у зовнішньому середовищі (як правило, при температурі в 21 ° C і при вологості 45-75% паразит гине вже через 30 годин, а свою активність втрачає ще раніше);
• може проникнути в шкіру потенційного носія захворювання не раніше, ніж через 30 хвилин.

Найчастіше захворювання передається від зараженої людини здоровому при тривалому фізичному контакті, наприклад, під час статевого акту. Маленькі діти можуть зазнати зараження від хворих батьків у тому випадку, якщо вони сплять з ними в одному ліжку. У великих колективах можуть бути реалізовані й інші безпосередні шкірні контакти: міцні і часті рукостискання, дитяча метушня, заняття контактними видами спорту. Вважається, що збудник корости проявляє підвищену активність в період з серпня по грудень: в цей час фіксується найбільша кількість спалахів захворювання.

Потрапивши на поверхню шкіри, кліщі протягом 15-17 днів адаптуються і активно спарюються. Потім самці гинуть, а самки починають прокладати так звані коростяний ходи в епідермісі хворого. Дані ходи кліщі використовують для відкладання яєць і розведення в них потомства. Приблизно через тиждень з відкладених самками яєць з’являються на світ личинки, які продовжують свердлити шкіру зараженої людини.

Симптоми корости та її діагностика

Характерною ознакою корости є нестерпний, що посилюється у вечірній час шкірний свербіж. На шкірі хворого з’являється поширена еритематозний висип, до якої згодом приєднуються гнійничкові елементи. Виразність цієї висипки не залежить від кількості паразитів і обумовлюється виключно реакцією організму зараженої людини на продукти життєдіяльності коростявих кліщів.

Найчастіше еритематозний висип спостерігається на згинальній стороні зап’ясть, на міжпальцевих ділянках кистей, на пенісі і на мошонці у чоловіків, на стопах, у пахвових западинах, на ліктях, в пупкової області, на лінії пояса, на сідницях і під грудьми у жінок. У маленьких дітей висипання можуть з’явитися на будь-яких ділянках тіла.

Клінічні прояви корости безпосередньо залежать не тільки від ступеня алергізації організму до речовин, які виділяються паразитами, але і від активності життєдіяльності збудника, а також від ступеня дотримання хворим особистої гігієни.

Діагностування корости виробляє терапевт, дерматолог або лікар-інфекціоніст на підставі скарг хворого і яскраво вираженою, характерної клінічної картини.

Лікування корости

У процесі лікування корости, незалежно від обраної терапевтичної схеми, медикаментозними препаратами обробляють не тільки уражені ділянки епідермісу, але і всю шкіру хворого. При цьому в період лікування пацієнту категорично забороняється приймати будь-які водні процедури.

Найпоширенішим протівочесоточним препаратом вважається бензилбензоат у вигляді емульсій. Даний засіб має не тільки високою ефективністю, але і слабкою токсичністю. Лікування бензилбензоату включає в себе два етапи обробки шкіри хворого, разделяющихся тимчасовим проміжком у два дні. При повному блокіованіі епідемічного вогнища і за відсутності ризику реінфіцірованія двох процедур достатньо для повного одужання пацієнта.

Ще одним поширеним засобом, призначеним для лікування корости, є аерозоль Спрегаль. Даний препарат розпилюють на шкіру з відстані В35 сантиметрів, не залишаючи на ній необроблених ділянок. Як правило, при неускладнених формах корости хворий повністю виліковується після одного застосування аерозолю.

Лікування корости, що протікає в корковою формі, має цілий ряд особливостей. Перед застосуванням Противочесоточное препаратів виробляється розм’якшення утворилися на поверхні шкіри хворого кірок і їх повне видалення. Для цих цілей зазвичай застосовуються кератолитические мазі і мильно-содові ванни. Подальше лікування проводять за стандартною схемою, поєднуючи його з корекцією основного захворювання, що викликало ослаблення реактивності організму пацієнта.

Профілактика корости

Ні для кого не секрет, що будь-яке захворювання, і коросту в тому числі, набагато легше запобігти, ніж вилікувати. Саме тому медиками робиться цілий ряд заходів, спрямованих на запобігання епідемій і появи одиничних випадків розвитку цієї недуги. До числа даних заходів відносяться:

• своєчасна ліквідація виникли епідемічних осередків;
• призначення превентивної терапії;
• регулярно проводяться огляди дітей в усіх дошкільних та інших навчальних закладах;
• пропаганда дотримання правил індивідуальної гігієни.

На жаль, перераховані заходи помітно знижують, але зовсім не виключають інфікування коростою.

Подальша інформація

Завжди консультуйтеся зі своїм лікарем, щоб переконатися, що інформація, яка відображається на цій сторінці, може бути застосована до ваших особистих обставин. Інформація призначена тільки для медичних фахівців.