Давайте з’ясовувати

Ніжні нервні закінчення не можна помістити прямо біля твердої емалі, тому в центрі зуба є кусочок, що складається з м’яких тканин, — пульпа. Там і розміщуються нервні закінчення, а також судини, що живлять клітини цієї живої серцевини зуба, інформує sutura.org.ua

Між пульпою і твердою емалью, що покриває зуб ззовні, є проміжна куля — дентин. Вещество дентину не таке міцне, як емаль, а також відрізняється від нього за структурою — дентин пористий, і в ньому є безліч тонких каналів. За ними до нервних закінчень, що знаходяться в пульпі, і можуть дійти подразники, якщо в емалі зуба з’являтимуться пошкодження.

Канальці дентину заповнені рідиною, і біль можуть викликати не тільки молекули хімічних подразників, які припливли по ній до нервних закінчень, а, наприклад, і різка зміна температури рідини, яку нерв теж відчуває.

У нормі зуби не повинні хворіти, тому що канали дентину, що ведуть до нервних закінчень, закриті емаль зуба. Емаль — це найміцніша речовина. Це 97% гідроксіапатиту – досить міцного каміння. Його твердість за шкалою Моосу, яку геологи використовують, щоб характеризувати мінералі, дорівнює п’яти. Для порівняння, твердість графіту за цією шкалою становить одиницю, а алмазу — десятку. Це означає, що зуби млекопитаючих досить тверді, щоб розгризти навіть деякі мінерали — не те що будь-яку їжу. Як взагалі можна пошкодити емаль, якщо не намагатися жувати алмази та топази?

Одна з причин – пошкодження емалі.

Пошкодження зубів найчастіше виникають не через механічні впливи, а через хімічні. Деякі речовини реагують з емалью та руйнують її. В основному хімічні реагенты, які руйнують емаль, не надходять з їжею, а утворюються як побічні продукти метаболізму бактерій, що живуть у нас у роті.

Наприклад, сахар сам по собі ніяк не шкодить емалі, але натомість слугує їжею для стрептококів та лактобактерій. Переробляючи цукор, ці бактерії утворюють складну суміш кислот — молочної, олійної, мурашиної, пропіонової та інших.

Самі по собі ці кислоти не дуже сильні, але, якщо їх утворюється багато, та ще й у безпосередній близькості від емалі (коли бактерії утворили на зубі наліт), емаль може поступово піддаватися негативним впливам. Чим частіше людина їсть багату на цукор їжу і чим тонша у неї від природи куля емалі на зубах, тим швидше виникнуть пошкодження і зуби почнуть хворіти.

Друга — пошкодження шийок і коренів зубів

Ще одна причина, через яку болітимуть зуби, — це ушкодження їх шийок та коренів, на яких емалі взагалі немає. У нормі ці частини зуба знаходяться в яснах, але при її запаленні вони можуть вилазити зовні. Дентин коренів і шийок зубів замість емалі покритий значно менш міцним матеріалом — зубним цементом, який пошкодити легше, ніж емаль. Тому хвороби ясен часто тягнуть за собою і захворювання зубів.

Що робити, щоби зуби не хворіли?

Напрошується відповідь: потрібно позбутися від бактерий, які виробляють кислоти, що роз’їдають емаль.

Але рот — це дуже зручне місце для життя мікроорганізмів, тепле, затишне і багате на їжу, тому бактериї з неминучістю будуть жити там завжди. Значить, можна тільки намагатися зробити так, щоб бактерiї не утворювали надто щільних скуповень на зубах — нальоту. Від цього допомагають чищення зубів та полоскання рота. Логічним рішенням є зменшення цукрів, з яких бактериї синтезують кислоти.

Можна піти іншим шляхом і постаратися зміцнити емаль зубів — для цього до складу багатьох зубних паст входять іони фтору. Якщо модифікувати гідроксиапатит зубної емалі фтором, то вийде фторапатит, набагато більш стійке речовина до дії кислот.

Переборщувати з фтором, як і з іншими мікроелементами, не варто — через надлишок солей цього елемента у воді чи їжі може виникати неприємне захворювання зубів під назвою флюороз. При цьому в емалі утворюються області, у яких багато мінералів, і поверхня зубів стає шорсткою і пятнистою. Це захворювання зустрічається у людей, які живуть у регіонах з багатою фторидами водою, або у робітників, задіяних у виробництвах, де використовуються фториди. Але в зубних пастах, зрозуміло, концентрації фтору безпечні, і такі пасти добре захищають емаль зубів від шкідливого впливу кислот.