Чи шкідливе обрізання та навіщо його роблять

Під обрізанням розуміють хірургічну операцію з видалення крайньої плоті статевого члена або (рідше) клітора.
Відомо, що обрізання застосовувалося в ритуальних цілях ще в Стародавньому Єгипті 5 тис. років тому фараонами та жерцями, а всім іншим категоріям населення це було найсуворіше заборонено. Багато місць Старого Завіту свідчать, що обряд обрізання, що запозичили у єгиптян, давні євреї пишалися цією відзнакою, і до цього часу у них і мусульман він зберігає такий же релігійний зміст, як і хрещення у християн. Віруючі євреї роблять ритуальне обрізання у немовлят на 8-й день їхнього життя як символ кревного заповіту, а мусульмани — у хлопчиків віком 3–14 років.
В Ефіопії та Індонезії обрізання практикується місцевими жителями немусульманами, зазвичай незадовго до одруження, у присутності нареченої та всього племені, оскільки обряд є свого роду іспитом для чоловіка (сексуальна ініціація).
Обрізання застосовується також за медичними показаннями (наприклад, при фімозі), у тому числі як профілактичний захід, що виключає ймовірність виникнення інфекції, раку головки статевого члена та скупчення смегми у препуціальному просторі. Разом з тим супротивники профілактичного обрізання вказують на частіший розвиток після подібної операції деяких сексуальних розладів та інфекцій сечостатевих шляхів.