Дакріоцистит новонароджених

Дакріоцистит новонароджених – інфекційне захворювання очей, пов’язане з непрохідністю нососльозного каналу та запаленням слізного мішка. При дакріоциститі у новонароджених відзначається набряк у ділянці слізного мішка, виділення гною зі слізної точки при натисканні на внутрішній куточок ока, сльозостояння. Діагностика дакріоциститу новонароджених здійснюється дитячим офтальмологом і включає проведення кольорової слізно-носової проби, бакпосіву ока, риноскопії, зондування слізних шляхів. Основними заходами лікування дакріоциститу новонароджених служить масаж слізного мішка, промивання кон’юнктивальної порожнини, інстиляції антибактеріальних крапель, зондування слізного каналу.

Дакріоцистит новонароджених – патологія сльозовідвідних шляхів, що характеризується застоєм сльози та запаленням слізного мішка внаслідок вродженого звуження або непрохідності нососльозного каналу. У педіатрії та дитячій офтальмології дакріоцистити діагностуються у 1-5% усіх новонароджених. Дакріоцистит новонароджених виділяють в окрему форму, поряд з гострим та хронічним дакріоциститом дорослих. Своєчасно невиліковний дакріоцистит у новонародженого надалі може вимагати проведення неодноразових хірургічних втручань, призвести до формування хронічного запального процесу, постійної сльозотечі, обмеження вибору професії.

До розвитку запалення слізного мішка у новонароджених привертають анатомо-функціональні особливості сльозовідвідних шляхів. Найчастіше дакріоцистит новонароджених виникає через вроджену непрохідність нососльозної протоки, яка може бути викликана наявністю желатинозної пробки в просвіті носослізного каналу або ембріональної рудиментарної мембрани, яка не розсмокталася до народження.

У нормі до 8-го місяця внутрішньоутробного розвитку нососльозний канал у плода закритий. На момент народження у 35% новонароджених носослізна протока закрита ембріональною мембраною; у 10% виявляється непрохідність сльозовідвідних шляхів того чи іншого ступеня виразності. У більшості випадків прохідність слізних шляхів відновлюється самостійно в перші тижні після народження за допомогою виходження пробки або розриву нососльозної плівки протоки. У тих випадках, коли просвіт каналу не розкривається самостійно, вміст у слізному мішку (детрит, слиз, епітеліальні клітини) стає сприятливим середовищем для інфекції – розвивається дакріоцистит новонароджених.

Крім цього, прохідність сльозовідвідних шляхів у новонароджених може порушуватися внаслідок вродженої патології або родової травми: складок і дивертикулів слізного мішка, звуження носослезного каналу, аномально вузького або звивистого виходу протоки в порожнину носа, агенезії носослезного протоки та інших.

Розвитку дакріоциститу у новонароджених сприяють аномалії порожнини носа, вузькі носові ходи, викривлення носової перегородки, риніти. Іноді дакріоцистит новонароджених розвивається і натомість водянки слізного мішка (дакріоцистоцеле). Безпосередніми інфекційними агентами при дакріоциститі новонароджених можуть виступати стафілококи, стрептококи, синьогнійна паличка, рідше – гонококи або хламідії.

Клінічна картина дакріоциститу новонароджених розвивається у першу добу чи тижні життя, у недоношених дітей – на 2-3-му місяці життя. У типових випадках в одному або обох очках дитини з’являється слизове, слизово-гнійне або гнійне відокремлюване. Може виявлятися хвороблива припухлість в області слізного мішка, гіперемія кон’юнктиви, рідше – сльозостояння та сльозотеча. Найчастіше цей процес помилково розцінюється як кон’юнктивіт. Відмітною ознакою дакріоциститу новонароджених є виділення гною зі слізних точок при компресії слізного мішка.

Зазвичай запалення слізного мішка розвивається одному оці, проте можливий і двосторонній дакриоцистит новонароджених. У деяких новонароджених на початок третього тижня життя желатинозна пробка відходить самостійно і явища дакріоциститу стихають. У разі відсутності відтоку інфікованого вмісту назовні у дитини може сформуватися флегмона слізного мішка. У цьому стан новонародженого погіршується: різко підвищується температура, наростають явища інтоксикації. Підозра на абсцес або флегмону слізного мішка потребує негайної госпіталізації дитини.

При ознаках запалення ока слід негайно звернутися до дитячого офтальмолога, який проведе об’єктивне дослідження стану слізних шляхів: огляд повік та слізних точок, компресію слізного мішка, оцінку характеру та кількості відокремлюваного тощо. Для виключення риногенної, вірусної, алергічної причин сліз потрібна консультація педіатра, дитячого отоларинголога, дитячого алерголога.

Дослідження сльозопродукції та сльозовідведення при дакріоциститі новонароджених проводиться після очищення порожнини носа та видавлювання вмісту слізного мішка. Для цього в кон’юнктивальну порожнину закопують кілька крапель коларголу, після чого оцінюють швидкість зникнення барвника з порожнини кон’юнктиви (канальцева проба) і час фарбування ватяної турунди, введеної в порожнину носа (кольорова слізно-носова проба). За необхідності уточнення рівня та ступеня порушення прохідності слізних шляхів проводиться рентгенографічне контрастне дослідження – дакріоцистографія. Для ідентифікації мікробних агентів проводиться бактеріологічне дослідження мазка з кон’юнктиви, зіскрібок з кон’юнктиви повік для ПЛР-аналізу.

З діагностичною метою при дакріоциститі новонароджених може виконуватися зондування та промивання слізного каналу. Під час проведення даних офтальмологічних маніпуляцій потрібна фіксація новонародженого, використання атравматичної техніки зондування, за необхідності – анестезіологічної підтримки. В іншому випадку ускладненнями процедур можуть бути підвивих шийних хребців, носова кровотеча, розрив стінки слізного каналу або слізного мішка з поширенням інфекції на навколишні тканини та подальшим розвитком гаймориту, етмоїдиту, флегмони очниці. Для мінімізації ризику ускладнень зондування слізного каналу при дакріоциститі новонароджених має передувати риноскопія.

Лікувальні заходи спрямовані на відновлення нососльозного каналу, купірування запалення слізного мішка та санацію сльозовідвідної системи. Лікування дакріоциститу новонароджених починають з масажу слізного мішка, що дозволяє видалити перекриваючу слізно-носову протоку желатиноподібну пробку або ембріональну плівку. Техніці низхідного масажу навчають матір хворої дитини, оскільки її проведення необхідно 5-6 разів на день. Спостереження показують, що правильний та регулярний масаж слізного мішка призводить до повного одужання 30% дітей віком до 2 місяців. Після масажу проводиться промивання кон’юнктивальної порожнини антисептиками (фурацилін) або відваром трав з подальшою інстиляцією антибактеріальних очних крапель (піклоксидин, моксифлоксацин, тобраміцин, левоміцетин, гентаміцин). При дакріоциститі немовлят може призначатися УВЧ, загальна антибіотикотерапія.

За відсутності результату від масажу та консервативних заходів протягом тижня здійснюється лікувальне зондування слізних шляхів, у процесі якого досягається механічний розрив ембріональної пробки. Відразу після зондування виконується промивання слізно-носового каналу. При дакріоциститі новонароджених, обумовленому обтурацією слізно-носового каналу ембріональною плівкою або пробкою, зондування ефективно 92-98%. Можливе проведення курсів лікувального бужування нососльозної протоки. Для повного усунення запалення та виключення рецидивів дакріоциститу новонароджених медикаментозне лікування та повторні промивання продовжують 1-3 місяці.

У разі неефективності малоінвазивних офтальмологічних маніпуляцій у віці 5-7 років дітям показано хірургічне лікування: інтубація слізних шляхів або дакріоцисториностомія – радикальна операція, яка передбачає відновлення слізного мішка з порожниною носа. При сформованому абсцесі або флегмоні з флюктуацією в області слізного мішка проводиться розтин гнійника, призначається системна антибіотикотерапія препаратами широкого спектра дії.

Своєчасне виявлення дакріоциститу у новонародженого неонатологом або педіатром, термінове направлення дитини до дитячого офтальмолога є запорукою успішного лікування. Тактика застосування лікувального масажу та раннього зондування слізно-носового каналу при дакріоциститі новонароджених дозволяє швидко усунути запальний процес у переважній більшості випадків.

Неадекватне або несвоєчасне лікування дакріоциститу новонароджених може призвести до розвитку виразки рогівки, виходу гнійного процесу за межі слізного мішка з виникненням важких життєпогрозливих ускладнень (гнійного перидакріоциститу, флегмонозного дакріоциститу, флегмонизу очей). У деяких випадках процес набуває хронічного перебігу, призводячи до зрощень, атонії, дилатації та ектазії слізних шляхів.