Знижка - 10% на весь медичний одяг по промокоду HALAT5

Головна unsorted Дальнозоркість

Дальнозоркість

Дальнозоркість (Гіперметропія) – таке рефракційне порушення, при якому зображення предметів фокусуються не на сітківці, а в площині, розташованій за нею. При далекозорості значно погіршується здатність розрізняти об’єкти поблизу. Крім цього, далекозорість супроводжується підвищеною зоровою втомою, головними болями, печінням в очах; високі ступеня гіперметропії – поганим зором в далечінь. Обстеження при далекозорості включає визначення гостроти зору, рефрактометрії, офтальмоскопії, скіаскопії, біомікроскопії, УЗД очного яблука. Лікування далекозорості залежить від ступеня порушення рефракції і може полягати в оптичній корекції, застосуванні апаратних методів (відеокомп’ютерної корекції, лазерстимуляції), лазерної корекції (LASIK, термокератопластика), термокератокоагуляції, гіперфакії, гіперартифакії та ін.

Загальні відомості

Поширеність далекозорості серед дорослих осіб віком від 18 років становить близько 35-45%. У дітей віком до 7-12 років гіперметропічна рефракція має фізіологічний характер: вона зустрічається у 90% дітей до 3-х років та 35% дітей віком 13-14 років. Далекозорість характеризується слабкістю рефракції, що потребує напруги акомодації навіть за далекого зору. При далекозорості промені світла, що сприймаються оком, сходяться у фокусі позаду сітківки. Тому гіперметроп бачить зображення предмета у нечіткому, злегка розмитому вигляді.

Наукова назва далекозорості – гіперметропія, прийнята в офтальмології, походить від грецьких слів hyper – “над”, metron – “захід” і ops – “око”.

Причини далекозорості

Як і у випадку з короткозорістю (міопією), при далекозорості має місце невідповідність сили заломлюючого апарату передньо-задньому розміру ока. Однак при далекозорості це відбувається або через відносну слабкість заломлюючого апарату ока, або укороченої передньо-задньої осі (ПЗО) очного яблука. Обидва ці механізми можуть призводити до того, що заломлені промені фокусуються в точці за площиною сітківки. У частини гіперметропів недостатня оптична сила рогівки та кришталика поєднується з укороченою поздовжньою віссю очного яблука.

Фізіологічна далекозорість (+2+4 дптр) й у новонароджених і пояснюється невеликим поздовжнім розміром очного яблука (довжина ПЗО = 16-17 мм). Далекозорість 4 дптр характеризує зрілість плода; збільшення ступеня гіперметропії зазвичай спостерігається при мікрофтальмі та поєднується з іншими вродженими аномаліями ока (катарактою, колобомами ДЗН та судинної оболонки, аніридією, лентиконусом, схильністю до глаукоми тощо), а також іншими вадами розвитку (заячою губою, вовчою) пальців рук і ніг, вух та ін.).

У міру зростання дитини розміри очного яблука також збільшуються до норми (ПЗЗ = 23-25 мм), що у більшості випадків, призводить до зникнення далекозорості до 12 років та формування пропорційної рефракції (емметропії). При прогресуванні зростання ока розвивається короткозорість (міопія), при затримці його зростання – далекозорість. На момент завершення зростання організму далекозорість відзначається у 50% людей, в решти половини є емметропія і короткозорість.

Чому відбувається відставання зростання очного яблука – невідомо. Тим не менш, більшості далекозорих людей до 35-40 років вдається повністю компенсувати слабкість рефракції постійною напругою циліарного м’яза ока, яка дозволяє утримувати кришталик у опуклому стані, збільшуючи тим самим його заломлюючу здатність. Однак надалі відбувається зниження здатності до акомодації, і приблизно до 60 років компенсаторні можливості вичерпуються повністю, що призводить до сталого зниження чіткості зору і в далечінь, і поблизу. Таким чином, розвивається так звана стареча далекозорість або пресбіопія. Відновлення зору в цьому випадку можливе тільки за допомогою постійного використання окулярів з лінзами, що збирають, тому далекозорість прийнято позначати в позитивних діоптріях.

Крім цього, далекозорістю характеризується афакія – вроджений або набутий стан, при якому відсутній кришталик. Найчастіше афакія пов’язані з видаленням кришталика під час екстракції катаракти чи травмами (вивихом кришталика). При афакії заломлююча сила ока значно знижена, гострота зору становить близько 0,1 і вимагає замісної корекції сильними позитивними лінзами або імплантації інтраокулярної лінзи.

Класифікація далекозорості

Залежно від механізму розвитку гіперметропії розрізняють осьову або аксіальну далекозорість, пов’язану з укороченою ПЗО очного яблука, і рефракційну, обумовлену зменшенням здатності оптичного апарату, що заломлює.

У тому випадку, якщо наявна аномалія рефракції компенсується за рахунок напруги акомодації, говорять про приховану далекозорість; при неможливості самокорекції та необхідності використання convex-лінз гіперметропія розцінюється як явна. З віком прихована далекозорість, як правило, переходить у явну.

Залежно від віку виділяють природну фізіологічну далекозорість у дітей, вроджену далекозорість (при вродженій слабкості рефракції), вікову далекозорість (пресбіопію).

За ступенем необхідної корекції в діоптріях та на підставі даних рефрактометрії прийнято поділ далекозорості на три ступені:

  • слабка – до +2 дптр
  • середня – до +5 дптр
  • висока – понад +5 дптр

Симптоми далекозорості

Слабкі ступеня далекозорості в молодому віці протікають без будь-яких симптомів: за рахунок напруги акомодації зберігається добрий зір як поблизу, так і в далечінь. При далекозорості середнього ступеня далекий зір практично не порушено, проте під час роботи на близькій відстані відзначається швидка стомлюваність очей, біль в очних яблуках, в області надбров’я, лоба, перенісся, зоровий дискомфорт, відчуття розпливчастості або злиття рядків і літер, потреба у віддаленні об’єкт від очей і яскравіше освітлення робочого місця. Високі ступеня далекозорості супроводжуються вираженим зниженням зору поблизу і в далечінь, астенопічними симптомами (почуттям розпирання та «піску» в очах, головним болем, швидкою зоровою стомлюваністю). При далекозорості середнього та високого ступенів виявляються зміни очного дна – гіперемія та нечіткі межі ДЗН.

У дітей з вродженою некоригованою далекозорістю понад +3 дптр висока ймовірність розвитку співдружнього кокосокості. Цьому сприяє необхідність постійної напруги м’язів очей і зведення очей до носа для того, щоб домогтися більшої чіткості зору. У міру прогресування далекозорості та косоокості можливий розвиток амбліопії.

При далекозорості нерідко виникають рецидивні блефарити, кон’юнктивіти, ячмінь, халязіон, оскільки пацієнти мимоволі труть очі, тим самим заносячи інфекцію. Люди старшого віку далекозорість одна із чинників, сприяють розвитку глаукоми.

Діагностика далекозорості

Лікування далекозорості

Методи лікування далекозорості об’єднані в консервативні (очкова або контактна корекція), лазерні (LASIK, SUPER LASIK, LASEK, EPI-LASIK, ФРК, Femto LASIK) та хірургічні (ленсектомія, гіперфакія, гіперартифакія, термокератопластика та ін.). Головними умовами корекції гіперметропії є своєчасність та адекватність.

За відсутності астенопічних скарг, гостроти зору обох очей не менше 1,0 та стійкого бінокулярного зору корекція не показана.

Основним способом корекції дитячої далекозорості є підбір окулярів. Діти дошкільного віку з далекозорістю понад +3 дптр потребують призначення окулярів для постійного носіння. За відсутності тенденції до розвитку косоокості та амбліопії до 6-7 років, очкова корекція скасовується. При астенопії підбирають «плюсові» окуляри або контактні лінзи, що коригують, з урахуванням індивідуальних даних і супутніх захворювань. У ряді випадків при гіперметропії до +3 дптр використовуються нічні ортокератологічні лінзи. При високих ступенях далекозорості можуть виписуватись складні окуляри або дві пари очок (для роботи на близькій та дальній відстані).

При далекозорості рекомендується курсове апаратне лікування (Амбліокор, Амбліотренер, Синоптофор, програмно-комп’ютерне лікування, «Струмок» та ін), фізіотерапія (масаж шийно-коміркової зони, лазеротерапія, магнітотерапія та ін), курси вітамінотерапії. Під час перегляду телевізора доцільно використовувати перфораційні окуляри, які зменшують напругу акомодації.

З віку 18 років можливе проведення лазерної корекції далекозорості до +6 дптр. Найбільш популярними лазерними методиками є LASIK, LASEK, intraLASIK, Super LASIK, EPI-LASIK, фоторефракційна кератектомія (ФРК). Кожен із методів лазерної корекції далекозорості має свої показання, проте суть їх однакова – формування рогівки з індивідуальними параметрами. Ексимер-лазерна корекція далекозорості нетравматична, що виключає ускладнення з боку рогівки та мінімізує ймовірність розвитку астигматизму.

У хірургії далекозорості застосовується метод рефракційної заміни кришталика: у цьому випадку проводиться видалення власного кришталика ока (ленсектомія) та його заміна на інтраокулярну лінзу необхідної оптичної сили (гіперартифакія). Рефракційна заміна кришталика використовується, в тому числі, і за вікової далекозорості.

Хірургічне лікування далекозорості також може полягати у проведенні гіперфакії (імплантації позитивної факічної лінзи), термокератокоагуляції, лазерної термокератопластики, кератопластики (пластики рогівки).

Прогноз та профілактика далекозорості

Ускладненнями некоригованої далекозорості можуть бути косоокість, амбліопія, рецидивні запальні захворювання очей (кон’юнктивіти, блефарити, кератити), глаукома. Пацієнтам з далекозорістю рекомендується відвідування офтальмолога не рідше 2-х разів на рік.

При виявленні далекозорості необхідне чітке дотримання запропонованих рекомендацій, дотримання правильного режиму зорового (використання достатнього освітлення, проведення гімнастики для очей, чергування зорової роботи з активним відпочинком). Ці ж рекомендації можуть бути віднесені і до профілактики далекозорості. З метою запобігання розвитку косоокості проводиться офтальмологічні огляди дітей з 1-2 міс., 1 рік, 3 роки та 6-7 років.

Ansiktsbehandlinger fra zo skin health.