Дефекти нижньої щелепи

Дефекти нижньої щелепи – Втрата кісткової тканини внаслідок хірургічних втручань, травм, вогнепальних поранень. Зовнішній вигляд хворого змінюється залежно від локалізації ділянки ураження. У цьому спостерігається порушення жування, артикуляції. Діагностика дефектів нижньої щелепи ґрунтується на скаргах, даних анамнезу, результатах клінічного обстеження та рентгенографії. Протетичне лікування пацієнтів з дефектами нижньої щелепи спрямоване відновлення функцій і корекцію естетичного дефекту. Для покращення артикуляції на реабілітаційному етапі показано логопедичні заняття.

Дефекти нижньої щелепи – локальне або дифузне зменшення кісткової тканини набутого характеру. Найбільш поширеними причинами виникнення дефектів нижньої щелепи є травми, хірургічні втручання, неопластичні процеси. Залежно від клінічної ситуації для заміщення ділянки мінус-тканини можуть використовуватися два основні методи лікування – кісткова пластика та протезування. У прогностичному відношенні ефективність відновного лікування дефектів нижньої щелепи залежить як від локалізації, площі ураження, кількості зубів, що збереглися, віку та стану імунітету хворого, так і від своєчасності надання кваліфікованої медичної допомоги.

Найчастіше дефекти нижньої щелепи є наслідком травм. Внаслідок вогнепальних пошкоджень виникають осколкові переломи, що супроводжуються втратою кісткової тканини. Одонтогенні злоякісні пухлини викликають дифузний лізис кістки. При лікуванні новоутворень виробляють часткову або повну резекцію, у результаті утворюється дефект нижньої щелепи. При остеомієліті щелепи також високі ризики формування деструктивних змін, зумовлені характером кровопостачання даної анатомічної зони.

У поодиноких випадках причинами дефектів нижньої щелепи є специфічні інфекційні захворювання. Секвестрація та відторгнення кістки спостерігаються при третинному гуммозному сифілісі, туберкульозі ротової порожнини. Розрізняють також дефекти нижньої щелепи ятрогенного походження, що утворюються у разі порушення алгоритму проведення місцевого чи провідникового знеболювання.

Кровопостачання верхньої щелепи здійснюється з кількох гілок, тому при порушенні кровотоку однією з них запускаються компенсаторні механізми, спрямовані на відновлення трофіки. Кровопостачання нижньої щелепи має свої особливості, внаслідок яких у разі порушення магістрального кровотоку виникає висока ймовірність розвитку ішемії. Тому токсичний остеомієліт найчастіше вражає нижню щелепу. В результаті виникає некроз кістки, її відторгнення.

Виділяють три основні групи дефектів нижньої щелепи:

1. Пошкодження альвеолярного відростка. До цієї категорії відносять дефекти фронтального або бічного відділу, а також комбіновані ураження альвеолярної частини нижньощелепної кістки.
2. Мінус-тканина тіла та альвеолярного відростка. У стоматології виділяють два види дефектів тіла щелепи: зі збереженням безперервності кістки та з порушенням її цілісності протягом усього.
3. Післяопераційні дефекти. Розрізняють повні та часткові ураження, зі збереженням гілки або екзартикуляцією.

Зовнішній вигляд пацієнтів із дефектами нижньої щелепи залежить від локалізації ділянки ураження. Якщо зона мінус-тканини знаходиться у передньому відділі альвеолярного відростка, спостерігається западіння нижньої губи всередину рота. Зуби у проекції дефекту нижньої щелепи відсутні. Слизова дна ротової порожнини плавно переходить на слизову оболонку нижньої губи. Клінічно при резекції бічного відрізка альвеолярної частини западіння тканин виявляють у проекції молярів, премолярів відповідної сторони. Після видалення ділянки нижньої щелепи від серединної лінії до молярів асиметрія обличчя стає більш вираженою.

При відкритті рота фрагмент нижньої щелепи, що залишився, зміщується вниз і в напрямку серединної лінії. При дефекті нижньої щелепи у проекції різців із порушенням безперервності ментального відділу виявляють западіння підборіддя. При відкритті рота два бічні фрагменти дислокуються вниз і до серединної лінії. Різко виражена деформація обличчя виникає за повної резекції нижньої щелепи. У ході внутрішньоротового огляду у пацієнтів на слизовій оболонці виявляють множинні рубці. Також спостерігається порушення жування, артикуляції.

Постановка діагнозу дефекти нижньої щелепи базується на підставі скарг, даних клінічного та рентгенографічного досліджень. При фізикальному огляді пацієнта з дефектом нижньої щелепи лікар-стоматолог виявляє ділянку западання тканин. Усунення підборіддя всередину визначають при ментальному дефекті. У момент відкривання рота бічні фрагменти нижньощелепної кістки дислокуються до серединної лінії та вниз. Кінчик язика, втрачаючи опору, виходить за межі червоної облямівки нижньої губи.

Виражену деформацію особи виявляють за повного резекційного дефекту нижньої щелепи. При цьому на шкірі та слизовій є множинні рубцеві тяжі. У результаті пальпаторного дослідження вдається виявити мінус-тканину. З додаткових методів дослідження для підтвердження локалізації та протяжності дефекту нижньої щелепи використовують:

Обстеження проводить стоматолог-хірург. Для вибору оптимального плану лікування, прискорення реабілітаційного періоду показано консультації вузьких спеціалістів: стоматолога-ортопеда, логопеда, психолога.

Відновлення анатомічної цілісності, нормалізація жування та артикуляції, корекція зовнішнього вигляду хворого – основні завдання лікування дефектів нижньої щелепи. При дефекті із збереженням безперервності кістки проводять пластику, при необхідності здійснюють віддалене протезування. Якщо безперервність кістки порушена, показано раннє протетичне лікування. При ментальному дефекті нижньої щелепи великої протяжності і за відсутності достатньої кількості опорних зубів, щоб уникнути перевантаження артикуляції, застосовують шини. Для усунення западіння підборіддя показані ортопедичні конструкції, що шинують, з ментальним виступом.

Для відновлення втрачених тканин при невеликих дефектах нижньої щелепи виконують кісткову пластику. За наявності протипоказань до оперативного втручання вдаються до віддаленого протезування. У разі утворення резекційного часткового дефекту нижньої щелепи без залучення до патологічного процесу гілки виробляють кісткову пластику. При пошкодженні тіла нижньої щелепи в поєднанні з екзартикуляцією для заміщення дефекту, що утворився, використовують спеціальні апарати, що складаються з утримуючих і відновлюючих елементів.

Прогноз при дефектах нижньої щелепи залежить не тільки від локалізації, площі ураження, кількості зубів, що збереглися, віку і стану хворого, але і від своєчасності звернення пацієнта до медичного закладу.