Знижка - 10% на весь медичний одяг по промокоду HALAT5

Головна unsorted Дефекти верхньої щелепи

Дефекти верхньої щелепи

Дефекти верхньої щелепи – патологічний стан, за якого спостерігається втрата кісткової тканини внаслідок травм, захворювань та оперативних втручань. Пацієнт скаржиться на порушення ковтання, жування. Обличчя хворого набуває асиметричної конфігурації. При огляді на ділянці дефекту верхньої щелепи виявляють западіння м’яких тканин. Діагностика ґрунтується на аналізі скарг, даних анамнезу захворювання, результатів фізикального обстеження, рентгенографії. Лікування дефектів верхньої щелепи спрямоване на відшкодування втрачених анатомічних форм і функцій, усунення ротової порожнини порожнини з носовою порожниною, гайморовими синусами.

Загальні відомості

Дефекти верхньої щелепи – вроджене чи набуте порушення анатомічної форми верхньощелепної кістки, у якому визначається ділянку мінус-тканини. Більшість пацієнтів із дефектами верхньої щелепи раніше проходили лікування в онкологічному диспансері щелепно-лицевого профілю. На сьогоднішній день зростає кількість уражень верхньощелепної кістки внаслідок токсичного остеомієліту, що розвивається у наркотично залежних хворих, які вживають первітин. Травматичні дефекти виявляють переважно у чоловіків. Прогноз при дефектах верхньої щелепи визначається не тільки етіологією, локалізацією та протяжністю ураження, наявністю ороантрального та ороназального повідомлень, а й своєчасністю звернення до спеціалізованої установи, віком хворого, станом його імунної системи.

Причини

Причиною дефектів верхньої щелепи часто стають гнійно-запальні захворювання щелепно-лицьової області. При остеомієліті щелепи спостерігається значна деструкція кісткової тканини. Патологічний перелом може виникнути навіть за впливу фізіологічних сил. На патогенетичному рівні при токсичному остеомієліті погіршується кровообіг, що призводить до утворення ділянок ішемії, некрозу. Надалі кісткова тканина секвеструється і відторгається, внаслідок чого виникає дефект верхньої щелепи. Довготривалі специфічні інфекційні захворювання, такі як сифіліс і туберкульоз, супроводжуються втратою кістки в ділянці ураження. Резекційний дефект верхньої щелепи виникає після видалення злоякісної пухлини.

Також причинами дефектів є травматичні ушкодження, вогнепальні поранення верхньої щелепи. Некроз піднебіння може розвинутися за порушення правил проведення анестезії. Швидке введення анестетика при виконанні палатинальної анестезії, а також помилкове використання спирту або фенолу замість анестезуючого розчину призводить до резорбтивних змін, втрат кістки. Роздратування невідполірованим базисом часткового або повного знімного протезу слизової може викликати розвиток місцевої запальної реакції м’яких тканин з подальшим залученням до патологічного процесу кістки.

Симптоми

По локалізації виділяють три основні класи дефектів верхньої щелепи:

1. Дефекти альвеолярного відростка. До цієї групи відносять ізольовані дефекти, а також ураження, що супроводжуються порушенням герметичності ротової порожнини.

2. Дефекти твердого неба. Розрізняють ураження твердого піднебіння, комбіновані одно-або двосторонні дефекти піднебіння та альвеолярного відростка, а також поєднані порушення цілісності кісткового та м’якого піднебіння.

3. Резекційні дефекти. Виділяють часткові ураження, що утворилися в результаті видалення однієї верхньощелепної кістки, та великі дефекти, що виникли після резекції обох верхньощелепних кісток.

Клініка дефектів верхньої щелепи залежить від топографії ділянки ураження. При фронтальному дефекті альвеолярної частини виявляють м’які тканини верхньої губи, що запалі. При пошкодженні бокового відділу обличчя набуває асиметричної конфігурації за рахунок западання тканин щоки. При двосторонньому дефекті верхньої щелепи в ділянці альвеолярного відростка зміщення тканин спостерігається з обох боків. При внутрішньоротовому огляді виявляють порушення цілісності зубних рядів. У проекції дефекту зуби відсутні. При великих дефектах верхньої щелепи утворюються ороантральне та ороназальне співустя. Нерідко навколо дефекту верхньої щелепи на слизовій оболонці виявляють рубці.

Діагностика

Діагностика дефектів верхньої щелепи зводиться до збору скарг, складання анамнезу захворювання, проведення фізикального огляду, рентгенографії. При зовнішньоротовому огляді лікар-стоматолог виявляє ділянку западання м’яких тканин, що відповідає проекції дефекту верхньої щелепи. Спостерігається асиметрія обличчя. Відкриття рота не порушено. У ході внутрішньоротового обстеження пацієнтів із дефектом альвеолярного відростка виявляють мінус-тканину, порушення цілісності зубних рядів.

При виконанні рото-носової проби у ряді випадків виявляють ороантральну та ороназальну співустя. При рентгенографічному обстеженні визначається дефект верхньої щелепи, що відповідає ділянці ураження. У ході оцінювання мови у хворого після резекції верхньощелепної кістки діагностують виражену гугнявість, нечіткість при вимові звуків. Пацієнта обстежує щелепно-лицьовий хірург. Протетичне заміщення дефектів верхньої щелепи проводиться стоматологом-ортопедом. На реабілітаційному етапі показано консультації логопеда, психотерапевта.

Лікування

Лікування дефектів верхньої щелепи спрямоване на відшкодування втрачених анатомічних форм і функцій, усунення ротової порожнини порожнини з носовою порожниною, гайморовими синусами. При порушенні цілісності альвеолярної частини верхньощелепної кістки у поєднанні з дефектом зубного ряду виготовляють протез, що заміщає, який також може виконувати функцію обтуратора у разі наявності ороантрального або ороназального соусть. При збереженні зубних рядів для відшкодування втрачених тканин показано протез-обтуратор. При порушенні цілісності піднебіння закриття дефекту виробляють за допомогою знімних конструкцій.

Бюгельний протез у стоматології застосовують при серединному дефекті піднебіння та наявності не менше 6-8 зубів для забезпечення необхідної фіксації. При цьому на базисі протеза в проекції дефекту верхньої щелепи розміщують платівку, яка виконує роль обтуратора. У разі значних дефектів та за відсутності великої кількості зубів використовують акрилові часткові знімні протези.

Для усунення резекційних дефектів верхньої щелепи показані спеціальні конструкції, фіксація яких здійснюється за допомогою коронок або кламерів. При великих дефектах верхньої щелепи виготовляють порожнисті обтуратори, моделювання яких відбувається з урахуванням усіх анатомічних ретенційних утворень порожнини рота. За допомогою протетичного лікування вдається виправити порушення артикуляції.

Заняття з логопедом дозволяють покращити якість мови. Для усунення носової емісії призначають гімнастику артикуляції, спрямовану на розробку м’язів губ, щік, язика. На реабілітаційному етапі показано мовленнєва дихальна гімнастика, голосові вправи.

Прогноз

Прогноз при дефектах верхньої щелепи залежить не тільки від виду етіологічного фактора, топографії та протяжності ураження, а й від своєчасності звернення до спеціалізованої установи, віку хворого, його імунного статусу.

Michal jakubowski, author at blackpool remapping and diagnostics.