Кожна наука має власний понятійний апарат (глосарій) та основні дефініції або визначення (тезаурус), за допомогою яких інтерпретуються сучасні наукові дані.
Основна категорія валеології — індивідуальне здоров’я людини, яке виходить із гармонійності та сили біоенерго-інформаційної системи, якою є людина. Саме гармонійність і потужність цієї системи є основою життєздатності, благополуччя індивіда з погляду його фізичної, психічної та соціальної суті.
Згідно з уявленням відомого американського валеолога, теоретика медицини Г. Сігеріста (1941), здоровою? людина, яка має гармонійний фізіологічний і розумовий розвиток, добре адаптована до навколишнього фізичного та соціального середовища.
У преамбулі Статуту ВООЗ у 1948р. записано: “здоров’я — це стан повного фізичного, духовного та соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороби та фізичних дефектів”. Удосконаленість функцій у людини може бути охарактеризована, в тому числі і кількісно, резервами енергетичного, пластичного та регуляторного забезпечення. З цієї точки зору дефініція здоров’я людини виглядає таким чином: Здоров’я — це цілісний динамічний стан організму, який визначається резервами енергетичного, пластичного та регуляторного забезпечення функцій, характеризується стійкістю до дії патогенних факторів і здатністю компенсувати патологічний процес, а також є основою виконання біологічних та соціальних функцій.
Трьом рівням людини (соматичному, душевному та духовному) відповідають і три аспекти здоров’я — соматичний, психічний та духовний.
Резерв здоров’я індивіда, як правило, залежить від його фізичного стану та способу життя.
Фізичний стан — це здатність людини виконувати фізичну роботу (розрізняють окремі рівні роботи — максимальну, субмаксимальну, велику потужність і помірну потужність).
Спосіб життя — соціальна категорія, яка включає якість, устрій та стиль життя. За визначенням ВООЗ, спосіб життя — це спосіб існування, що ґрунтується на взаємодії між умовами та конкретними моделями поведінки людини. Таким чином, “здорова” модель поведінки для певних, конкретних умов зменшує ризик виникнення захворювання. З цього також випливає, що різні умови життя передбачають і різні моделі поведінки.
Спосіб життя визначається громадськістю, а не медициною, але принципи здорового способу життя формуються різними науками: соціологією, медициною, психологією тощо.
Якісна сторона життя — одна з характеристик способу життя і визначається ступенем соціальних та духовних свобод індивіда. Індикатори якості життя — освіта, прибутки, забезпеченість житлом, транспортом, свобода думки і слова тощо.
Комплекс заходів з оптимізації народжуваності, зростання та розвитку підростаючого покоління є формуванням здоров’я нації, суспільства, а комплекс заходів із підтримки, закріплення та поновлення здоров’я індивіда є категорією збереження здоров’я людини. Існує кілька механізмів, завдяки яким здійснюються ці комплекси — гомеостатичний, адаптивний, регенеративний та інші, що реалізуються як у здоровому, так і у хворому організмах.
Здоров’я може бути популяційним, або здоров’ям суспільства, та індивідуальним.
Суспільне здоров’я характеризується системою статистичних показників:
а) відтворення (медико-демографічна характеристика);
б) запас фізичних сил або дієздатність (показники фізичного розвитку);
в) особливості адаптації до умів довкілля (показники захворюваності).
Відповідно до вимог ВООЗ, популяційне здоров’я характеризується такими показниками:
1. Політика у галузі охорони здоров’я
– виділення ресурсів на медичну допомогу на одного громадянина;
– рівномірність прибутків у суспільстві;
– наявність мережі охорони здоров’я;
– забезпеченість лікарями;
– рівень доступності здоров’я для населення.
2. Структурно-економічні показники:
– рівень народжуваності та смертності серед населення;
— валовий національний продукт та його приріст;
– рівень безробіття;
– житлові умови;
– енергетична забезпеченість населення.
3. Медичне освіта:
– наявність медичного освіти,
-доступність медичного освіти (фізична та економічна).
4. Охоплення населення первинною медичною освітою:
– санітарна освіта;
– доброякісність харчування;
– доброякісність води;
— охорона здоров’я матері та дитини;
– планування сім’ї;
– профілактичні прищіплення;
– забезпеченість ліками;
– Можливість ефективного лікування.
5. Показники здоров’я населення:
– частка новонароджених (%) із масою менше 2,5 кг;
– частка новонароджених (%) із масою (3,3-3,4 кг);
– психічний розвиток дітей та підлітків;
– дитяча смертність;
– тривалість життя;
– смертність від окремих хвороб;
– захворюваність загальна та індивідуальна;
– Самогубство, алкоголізм, наркоманія. Критерії індивідуального здоров’я розробляються
валеологією.