Дефіцит цинку (гіпоцинкоз)

Дефіцит цинку – Це недостатній вміст мікронутрієнта у фізіологічних середовищах організму, що призводить до порушення функціонування імунної, нервової, зорової, репродуктивної систем. При критичному зниженні рівня мікроелементу можуть виникати затримка росту та статевого розвитку у дітей, імунодефіцити, екзематичні ураження шкіри, безсоння, когнітивне зниження, розлад лібідо, онкопатології у дорослих. Недолік цинку діагностується шляхом визначення його концентрації у крові, сечі, волоссі. Поповнення запасів мікроелементу проводиться шляхом підбору спеціальної дієти, БАДів, корекції супутніх станів.

Нестача цинку (Zn) – гіпоцинкоз, за ​​підрахунками ВООЗ, відчувають близько 17-25% населення планети. Головним чином це жителі Південно-Східної Азії, Південної Африки, інших країн з низьким рівнем життя. Вперше симптоми первинного цинкдефіциту описав американський лікар О.С. Прасад у 1963 р. – захворюванням, названим його ім’ям (хвороба Прасада) страждає близько 3% населення Ірану та Єгипту.

Клінічне значення Zn для організму дуже велике – він необхідний правильного перебігу практично всіх імунних і метаболічних процесів, впливає функціонування більшості органів прокуратури та систем, тому ліквідація недостатності цинку у популяції є найважливішим завданням світового охорони здоров’я.

Дефіцит цинку може бути первинним (самостійним) чи вторинним (на тлі інших захворювань). Безпосередні причини також бувають фізіологічними та патологічними:

• Фізіологічні стани. Недолік мікронутрієнта часто виявляється у вагітних і жінок, що годують, новонароджених немовлят, підлітків. Гестація, лактація, періоди новонародженості, пубертату супроводжуються збільшенням фізіологічної потреби у Zn та його підвищеною витратою.
• Аліментарні фактори. Недостатнє надходження мікроелемента з харчовими продуктами може бути пов’язане з географічними умовами (посушливий клімат, особливості ґрунту), дефіцитом харчування, вживанням води з високим вмістом заліза, що порушує всмоктування Zn. Також факторами ризику розвитку цинкдефіциту є вегетаріанство, безбілкові дієти, голодування, парентеральне харчування.
• Хвороби ШКТ. Зниження абсорбції цинку відзначається при хронічних захворюваннях органів травлення, що супроводжуються порушенням всмоктування. У тому числі – глютенова ентеропатія, хронічна діарея, ферментна недостатність підшлункової залози, хвороба Крона та інших. Крім цього, засвоєнню цинку з їжі перешкоджають гельмінтні інвазії.
• Генетичні патології Вроджене порушення метаболізму цинку спостерігається при ентеропатичному акродерматит. Захворювання викликається мутаціями у гені SLC39A4, має аутосомно-рецесивне успадкування.
• Інтоксикації. До цинкової недостатності можуть призводити отруєння важкими металами (свинцем, кадмієм, міддю), прийом деяких протизапальних ЛЗ. Знижена концентрація Zn у крові характерна для алкоголізму, що супроводжується алкогольним гепатитом та цирозом печінки.
• Синдром гіперметаболізму-гіперкатаболізму. Розвивається при тяжких опіках (понад 15% поверхні тіла), поєднаних травмах, переломах. Супроводжується гіперцинкурією та розвитком дефіциту цинку в організмі.

Фактори ризику

Чинниками, що посилюють цинкдефіцит (знижують всмоктування, збільшують екскрецію Zn з сечею), можуть послужити:

• – підвищене споживання з їжею фітинової кислоти, кальцію, фосфору;
• висока фізична активність; інтенсивні заняття спортом;
• прийом ЛЗ (кортикостероїдів, КОК, антигістамінних, антацидних засобів, вальпроатів, інгібіторів АПФ);
• вживання гідрокарбонатних мінеральних вод, кофеїну у великих кількостях;
• нефропатія, діабет, порфірія;
• гострий та хронічний стрес.

Цинк відноситься до незамінних (есенціальних) мікроелементів. Він присутній у генетичному апараті клітини, бере участь у біосинтезі ДНК-зв’язуючих білків («цинкові пальці»). Мікроелемент є структурним компонентом більш ніж 300 металоферментів, що бере участь у нормальному функціонуванні ЦНС, імунної, кровотворної, ендокринної, статевої систем.

Zn надходить переважно з їжею. Загальні запаси Zn в організмі становлять близько 1,5-3 г. Більше 60% цієї кількості депонується в скелетних м’язах, а також мікроелемент присутній у шкірі, кістках, надниркових залозах, нирках, головному мозку, ШКТ, печінці, серці, лімфовузлах, крові, статевих залоз. У звичайних умовах за нормального функціонування ШКТ процеси надходження, всмоктування та виведення цинку збалансовані. Недостатнє надходження, порушення абсорбції, збільшення екскреції цинку призводять до розвитку Zn-дефіцитних станів.

При цьому порушуються процеси клітинного поділу та диференціювання, регуляція білкового та жирового обміну, функціонування Т-клітинної ланки імунітету (розвивається лімфопенія, атрофія тимусу). Уповільнюється регенерація сполучної тканини, зростання кістково-м’язової системи. Зменшується секреція Zn-залежних гормонів: гонадотропінів, АКТГ, соматотропіну, інсуліну, тестостерону. У чоловіків страждає нормальний статевий розвиток та сперматогенез, у жінок розвивається менструальна дисфункція, частіше виникають акушерські ускладнення.

У нервовій системі змінюється активність різних нейромедіаторів, що зрештою впливає функціонування нейронної мережі. Особливо критична антенатальна недостатність цинку, яка може спричинити мікроцефалію, нейроповедінкові розлади у дітей, а також уроджені лицьові ущелини.

Хвороба Прасада

Вперше екзогенна аліментарна недостатність мікроелемента описана у мешканців високогірних районів із низьким вмістом цинку у ґрунті. Гіпоцинкоз у них посилювався одноманітною вуглеводно-рослинною дієтою, позбавленою тваринних білків, але збагаченою фітиновою кислотою, яка зв’язує цинк і перешкоджає його всмоктування у тонкому кишечнику.

Типова симптоматика гіпоцинкозу при хворобі Прасада включає низькорослість (аж до карликовості), гіпогонадизм, гепатоспленомегалію, гіпохромну анемію. Також відзначаються порушення нюху та смаку, гіперкератоз, геофагія (поїдання глини).

Ентеропатичний акродерматит

Клінічна симптоматика маніфестує у немовлят. Розвивається еритематозно-бульозний дерматит, що характеризується наявністю яскраво-червоних папул та пухирів, з локалізацією шкірних уражень у ділянці кінцівок та фізіологічних отворів тіла. Нерідко приєднуються вторинні інфекції шкіри, порушується ріст нігтів, виникає випадання волосся.

Розлади функції ШКТ представлені рідкою діареєю, мальабсорбцією. Уражається зорова система: виникають кон’юнктивіт, блефарит, кератит, світлобоязнь. У дітей виявляються нервово-психічні розлади, затримка фізичного розвитку та статевого дозрівання, збільшення селезінки та печінки, анемія. Без лікування ентеропатичний акродерматит закінчується летально.

Вторинний гіпоцинкоз

Клінічно дефіцит цинку проявляється широким спектром ознак. Діти, які відчувають нестачу мікронутрієнта, частіше страждають на захворювання кістково-м’язової системи: порушення постави, плоскостопість, вальгусну і варусну деформацію стоп. З захворювань ШКТ вони зустрічаються хронічні гастродуоденіти, дискінезії жовчовивідних шляхів.

Дефіцит Zn асоційований із порушеннями нервово-психічної сфери: затримкою психомоторного розвитку та СДВГ у дітей, депресією, зниженням пам’яті, емоційною лабільністю, периферичними невропатіями – у дорослих. Передбачається взаємозв’язок гіпоцинкозу із віковим погіршенням слуху (пресбіакузисом), порушенням метаболічних процесів у структурах ока, що є можливою причиною розвитку катаракти, макулодистрофії.

Є дані про вплив цинкдефіциту на тяжкість та тривалість перебігу інфекційних патологій: ГРВІ, герпетичної інфекції, позалікарняної пневмонії, кишкових інфекцій. Цинк-дефіцитні стани пов’язані з високою частотою розвитку алергодерматозів, зокрема атопічного дерматиту. У пацієнтів відзначається погане рубцювання ран, часто трапляється себорея, сухість шкіри, дистрофічні зміни нігтів, лейконіхія, алопеція.

Гіпоцинкоз під час вагітності загрожує гіпотрофією плода, передчасними пологами, атонічними післяпологовими кровотечами, формуванням уроджених каліцтв у дитини. Деякі дослідники з нестачею цинку пов’язують токсикози, збочення смаку та нюху у вагітних. При дефіциті цинку частішає потреба в акушерських посібниках: родозбудженні, епізіотомії, ручному відділенні посліду. У чоловіків зі зниженим рівнем цинку погіршується якість сперми, аж до безпліддя, знижується лібідо та потенція.

Низький материнський цинковий статус може призводити до репродуктивних втрат, народження плода з дефіцитом маси тіла та низькими показниками за АПГАР, різними гестаційними, акушерськими та перинатальними ускладненнями. Дефіцит Zn – потужний тератогенний фактор, що викликає формування низки ембріональних вад: незарощення піднебіння, ВПС та ін Достовірно відомо, що гіпоцинкоз пов’язаний з імунодефіцитом. Обговорюється зв’язок недостатньої цинкозабезпеченості з розвитком виразкової хвороби, целіакії, хвороби Крона, артеріальної гіпертензії, аденоми простати. Нерідко недолік Zn посилюється дефіцитом селену.

Виявлення дефіциту мікроелемента ґрунтується на анамнестичних, клінічних та лабораторних даних. Обстеженням хворих займаються лікарі-терапевти, дерматологи, неврологи, нутріціологи. Проводяться такі дослідження:

• Визначення рівня цинку. Вміст цинку найчастіше досліджують у сироватці крові. Референсні значення залежать від ОД виміру, статі, віку. Вважається, що концентрація Zn <13 мкмоль/л вказує на цинк-дефіцитний стан, а вміст <8,2 мкмоль/л є прогностично несприятливим. Також може виконуватися спектральний аналіз волосся чи нігтів. Для оцінки екскреції мікроелементу проводиться аналіз сечі.
• Інші лабораторні дослідження. Додатково визначається рівень цинкозалежного ферменту лужної фосфатази, імуноглобулінів, альбумінів, заліза, кальцію. За показаннями досліджуються значення інсуліну, тестостерону та інших гормонів.
• Генодіагностика. При підозрі на ентеропатичний акродерматит здійснюється секвенування гена SLC39A4 для виявлення мутацій.

Терапевтичний підхід до заповнення запасів мікроелемента полягає в корекції дієти та прийомі цинквмісних біодобавок. Пацієнтам з ознаками цинкдефіциту рекомендується включити до раціону харчові джерела мікроелемента: нежирну яловичину, субродукти, птицю, яйця, морепродукти, гриби, бобові, соняшникове насіння, гарбузи, горіхи.

Крім цього, призначається прийом біологічно активних добавок із цинком, полівітамінних комплексів із мінералами. Рекомендована добова норма цинку для дітей становить 4-6 мг, для дорослих – 12 мг. Проводяться контрольні аналізи у поступовій динаміці.

Помірний дефіцит цинку добре коригується за допомогою дієти та прийому БАДів. Тяжкий гіпоцинкоз особливо небезпечний у період гестації, оскільки призводить до ускладнень вагітності та порушення ембріогенезу. Профілактика полягає в призначенні цинквмісних добавок представникам груп ризику: вагітним, дітям, народженим від матерів з цинкдефіцитом, підліткам, літнім, які страждають на хронічні захворювання. Значну роль відіграє включення до раціону збагачених мікроелементом продуктів, корекція супутніх захворювань ШКТ, що погіршують адсорбцію мікроелемента.