Демодекоз

Демодекоз – ураження гладкої шкіри та волосся мікроскопічним кліщем роду «демодекс». Починається з появи шкірних висипів, вугрів, виразок на шкірі обличчя, грудей, спини, підвищення сальності шкіри, сверблячки. Подальше прогресування захворювання призводить до виражених косметичних дефектів: шкіра набуває землисто-сірого кольору, стає бугристою, з’являється одутлість носа, утрудняються мімічні рухи обличчя. При ураженні волосся – свербіж, випадання волосся та вій. Небезпечно приєднанням вторинної інфекції, рубцевими змінами шкіри, прогресуванням хвороби.

Демодекоз – ураження гладкої шкіри та волосся мікроскопічним кліщем роду «демодекс». Починається з появи шкірних висипів, вугрів, виразок на шкірі обличчя, грудей, спини, підвищення сальності шкіри, сверблячки. Подальше прогресування захворювання призводить до виражених косметичних дефектів: шкіра набуває землисто-сірого кольору, стає бугристою, з’являється одутлість носа, утрудняються мімічні рухи обличчя. При ураженні волосся – свербіж, випадання волосся та вій. Небезпечно приєднанням вторинної інфекції, рубцевими змінами шкіри, прогресуванням хвороби.

Кліщ Demodex folliculorum, що викликає демодекоз, було виявлено у 1842 році. На сьогоднішній день відомо 65 видів кліща, але лише три з них вражають людину, решту паразитують лише на тваринах. Місця проживання кліща – сальна залоза та волосяні фолікули; улюблене місце локалізації – підборіддя, ніс; Демодекоз може зустрічатися на бровах і віях, в останньому випадку розвиваються блефарити.

Розмір дорослої особини близько 0,3-0,4 мм, а його тільце вкрите лусочками, завдяки яким кліщ міцно закріплюється у волосяних фолікулах. Живиться кліщ шкірним салом та гормонами людини. Кліщі уникають денного світла, а тому на поверхню шкіри виходять тільки в темну пору доби, що і пояснює свербіж та дискомфортні відчуття при демодекозі, що посилюються до вечора.

Життєвий цикл збудника демодекозу становить кілька тижнів, за цей час самка здатна зробити не одну кладку яєць, а кількість яєць у кладці може досягати кількох десятків. Через 3-4 дні з’являються нові особини, які за тиждень вже готові до розмноження. Старі особини кліща вмирають і розкладаються у волосяних фолікулах.

Кліщик демодекс виявлено у 90% населення, але в одних людей він не викликає демодекозу, тоді як інші не можуть вилікуватися тривалий час. Якщо у фолікулі виявляються поодинокі особини, це не привід для занепокоєння, у цьому випадку збудник демодекозу неактивний і практично не розмножується.

Пусковой механізм, коли кліщик починає стрімко розмножуватися, остаточно не вивчений, але у групу ризику потрапляють люди, які відчувають стреси, нервові перенапруги, оскільки це активізує вироблення шкірного сала, що створює сприятливі умови життєдіяльності кліща. Зниження імунітету, схильність до шкірних захворювань, гостра їжа, тривала інсоляція, захоплення лазнями та саунами також спричиняє активізацію збудника демодекозу.

Крім того використання косметики, що містить гормональні препарати, у багатьох жінок у результаті призводить до виникнення демодекозу, оскільки гормони та поживні речовини в кремах – це його улюблена їжа. При такому шляху зараження у баночку з кремом щодня потрапляють особини демодексу, і тоді крем несе не красу та молодість, а серйозне захворювання. Звичайно, демодекоз не спричиняє глибоких порушень, але шкіра обличчя псується, до того ж при великих ураженнях можливе вторинне інфікування патогенною мікрофлорою, що ще більше ускладнює перебіг демодекозу.

До групи ризику потрапляють жінки з пухкою та чутливою шкірою, схильною до почервоніння, найчастіше це блондинки чи шатенки. У чоловіків демодекоз зустрічається рідше, це пов’язано з голінням, так як практично щодня знімається шар шкіри, що ороговіли, і кліщик не може зміцнитися в шарах шкіри.

Якщо імунна система людини не порушена, то демодекоз не виникає, так як паразит не проникає за межі базальної мембрани, але якщо ведеться прийом гормональних препаратів або присутні стояння, при яких відбувається активізація імунної системи, то змінюється структура шкіри і ймовірність демодекозу різко підвищується. Поєднання всіх або кількох патогенетичних механізмів збільшує ймовірність виникнення захворювання, хоча не рідкісні випадки, що демодекоз діагностують у людей, які не потрапляють до жодної групи ризику.

Основним проявом демодекозу є запальні процеси шкіри обличчя. І, якщо звичайна противугрова косметика не приносить ефекту, а натомість кількість рожевих вугрів, прищів збільшується, підвищується саловиділення, колір обличчя стає нездоровим (від сірих до багряних відтінків), слід провести мікроскопічне дослідження на демодекс вмісту волосяних фолікулів.

Клінічні прояви демодекозу залежать від кількості особин, що активно розмножуються, від загального стану організму і від типу шкіри, велике значення в розвитку симптоматики має і неправильний догляд за шкірою обличчя. Існує класифікація демодекозу, залежно від типу висипів, але найчастіше демодекоз проявляється різноманітними формами висипу. Також форма демодекозу говорить про тяжкості процесу.

Характеризується почервоніння обличчя та поодинокими висипаннями, в цьому випадку демодекоз потрібно диференціювати з розацеа. Причиною розацеа є судинний невроз та приєднання бактеріальної мікрофлори. Демодекоз може ускладнити перебіг розацеа, але причиною його виникнення не є.

Можливе утворення пустул, вони формуються через переповнення фолікулів шкірним салом, яке надалі вдруге інфікується. Папули при демодекозі зустрічаються найчастіше. Їхній розмір коливається від 0,5 до 2 мм. В результаті обличчя усипане різноманітними елементами від рожевого до темно-червоного кольору.

Висипання завдають пацієнтам дискомфорту, багато хто намагається позбутися їх механічно, а тому, крім запалень, можна побачити підсохлі скоринки та синюшні інфільтративні ділянки. Запальний процес провокує надмірне зростання епітеліальних клітин та порушує природне відлущування, шкірний шар потовщується, що створює ще більш комфортні умови для прогресування демодекозу. Збудник найактивніше розмножується у весняний та осінній періоди, з цим пов’язана сезонність рецидивів.

Ускладнення демодекозу та його зв’язок з іншими захворюваннями

Стан шкіри при демодекозі сприяє розвитку інших захворювань шкіри. Симптоматика розацеа, простої вугрової висипки та дерматитів теж стає яскравішою. Якщо спостерігається демодекоз повік, то приєднуються блефарити та кон’юнктивіти.

Розчісування та постійне травмування шкіри через бажання пацієнтів видалити висипання механічно, можуть призвести до поширеної гнійничкової інфекції, яка на відміну від демодекозу, вражає різні ділянки тіла.

Одним із ускладнень можна також назвати замкнутість і неможливість вести колишній спосіб життя через малоестетичний зовнішній вигляд, в окремих випадках це може призвести до психозів і психоневрозів. У пацієнтів з діагнозом «демодекоз» в анамнезі є хронічні хвороби органів травлення, ендокринологічні порушення, а також наявність вогнищ хронічної інфекції.

Демодекоз є хронічним захворюванням з періодами ремісій та загострень. Повністю вилікувати його неможливо, але можна досягти тривалої і стійкої ремісії, коли стан шкіри клінічно здоровий.

Застосування протипаразитарних препаратів який завжди доцільно. Оскільки особливості життєвого циклу збудника демодекозу такі, що потрібні тривалі курси протипаразитарної терапії. І практично єдиними препаратами, якими можливе лікування демодекозу, є препарати групи тинідазолу та метронідазолу. Але для того, щоб досягти потрібної концентрації в шкірі, потрібно приймати високі дозування, що несприятливо відбивається на печінці та функції кровотворення.

Гелеві препарати, що містять метранідазол, досить ефективні, оскільки завдяки своїй структурі здатні проникати в глибокі шари шкіри, не містять жиру, в присутності якого збудник демодекозу починає активніше розмножуватися, надають охолоджувальний та зволожуючий ефект. Спиртові та ефірні «бовтанки», виготовлені в аптеці за рецептом лікаря, ефективні при глибоких ураженнях шкіри демодекозом. Їх короткочасне застосування згубно для більшості паразитів. Але при тривалому застосуванні спирт та ефір викликають сухість шкіри, у відповідь на це вироблення шкірного сала збільшується. І демодекоз спалахує з новою силою.

Найбільш продуктивне лікування демодекозу полягає у спільній терапії з боку дерматолога та дерматокосметолога. У цьому випадку медикаментозні препарати впливають на демодекс, а косметичні процедури відновлюють захисні функції шкіри до того стану, коли шкіра самостійно може впоратися з паразитом. Так, сприятливий вплив надає електрофорез зі зволожуючими речовинами, коли дія електрики на якийсь час блокує активність кліщика, а зволожуючі препарати проникають у глибокі шари шкіри, тим самим оздоровлюючи її і знижуючи вироблення шкірного сала.

Курс мікродермабразії при демодекозі у стадії ремісії, коли висипів та запалень не так багато, допомагає механічно видалити шар шкіри з найбільшою локалізацією кліщів. Також показано неапаратне чищення обличчя. А наступний пілінг особи з фруктовими кислотами, закисляючи шкіру, у принципі перешкоджає появі запалень та рецидиву демодекозу.

Після повного клінічного лікування від демодекозу рекомендовано курс лазерної коагуляції або фотокоагуляції судинних дефектів, оскільки через тривалий та інтенсивний вплив препаратів та складних косметичних процедур капіляри в області обличчя розширюються, а часом відбувається формування нової капілярної сітки. Приплив крові збільшується, а значить, збільшується і температура шкіри, що провокує вироблення шкірного сала, це знову може стати пусковим механізмом для рецидиву демодекозу. Крім того, пацієнтам слід обстежитись у ендокринолога, переглянути режим харчування, краще під час лікування перейти на молочно-рослинну їжу.

Перед початком лікування демодекозу необхідно позбавитися всіх косметичних засобів і аксесуарів (кисті для пудри, кисті для губної помади) і протягом всього лікування уникати використання декоративної косметики. Для зволоження шкіри використовувати легкі гелі, бажано в разових упаковках або в контейнері з дозатором, щоб запобігти попаданню кліщиків у флакон. Рекомендована щоденна зміна постільної білизни і частіше прання подушок і ковдр з подальшим прогладжуванням з обох боків, оскільки температурні дії згубні для збудника демодекозу.

Існує також спеціальна лікувальна косметика, яка широко пропонується хворим на демодекоз повсюдно з гарантією 100%-го результату, але підтверджених статистичних даних про її ефективність поки не представила жодна з косметичних компаній. Лікування демодекозу тривале, бо кожного пацієнта доводиться підбирати індивідуальну схему.

Специфічної профілактики демодекозу не існує, але, якщо дотримуватися режиму харчування, правильно доглядати шкіру, не використовувати чужу косметику, то ймовірність захворіти на демодекоз різко знижується. Пацієнтам, які домоглися стійкої ремісії, навесні та восени в період загострень демодекозу слід переходити на рослинну їжу, уважніше ставитися до стану шкіри та проводити превентивні заходи, відвідуючи дерматокосметолога.