Демодекоз повік

Демодекоз повік – це патологія, спричинена паразитуванням умовно-патогенного кліща роду Demodex – залізниці вугрової. Клінічно захворювання проявляється свербінням, гіперемією повік, випаданням вій, скупченням гнійних мас у куточках очей переважно в ранковий час. Діагностика демодекозу включає проведення мікроскопічного дослідження, біопсії з подальшою гістологією, «скотч-проби» і складання акарограми. Для виявлення вторинних змін застосовують біомікроскопію ока. Тактика лікування ґрунтується на використанні топічних глюкокортикостероїдів, дерматотропних та антибактеріальних засобів.

Демодекоз повік або демодекозний блефарит – це хронічне захворювання із сезонними загостреннями в осінньо-весняний період. Патологія частіше реєструється в осіб похилого віку, що пов’язано з вищою продукцією сала, ніж у дітей. Описано поодинокі випадки виявлення залізниці вугрової у новонароджених. У низці досліджень вказується, що кліщі Demodex вдається виділити у 89% людей молодше 61 року. Згідно зі статистичними даними, у 60-70% пацієнтів із демодекозним блефаритом діагностують демодекоз інших локалізацій. Патологія найчастіше зустрічається в осіб жіночої статі. Географічні особливості поширення захворювання не встановлені.

Основний етіологічний фактор демодекозу – колонізація волосяних фолікулів, сальних та мейбомієвих залоз кліщем роду Demodex у кількості не менше 5 залізниць вугрових на один см². Джерелами зараження виступають домашні тварини, хвора людина чи носій. Сприяє розвитку клінічних проявів приєднання інфекційного агента (Bacillus oleronius), який внаслідок своєї життєдіяльності та процесів розмноження збільшує активність кліщів та інших мікроорганізмів групи стрептококів, стафілококів, пропіоновокислих бактерій та грибів роду маласезія. Підвищена схильність до демодекозу повік спостерігається у осіб з імунодефіцитними станами (СНІД, гостра лімфобластна лейкемія, злоякісні новоутворення) та захворюваннями, що супроводжуються порушенням обміну речовин (цукровий діабет) в анамнезі. Чинники ризику розвитку патології – аметропія, некоригована гіперметропія.

Пусковий фактор виникнення демодекозу повік – порушення мікрофлори шкірного покриву. Зниження секреторної здатності залоз веде до зміни мікробіоценозу з подальшим появою дисбактеріозу шкіри. До посилення мікробної колонізації призводить зміна якісних характеристик поверхневого ліпідного шару. Важливу роль патогенезі захворювання грає порушення симбіозу коринебактерій і умовно-патогенної мікрофлори. Розвитку клінічної картини сприяють віруси та мікроорганізми, переносником яких виступає залізниця вугрова.

Кліщ розміром 0,2-0,5 мм проникає в товщу волосяних фолікулів, сальні та мейбомієві залози. При занесенні патогенних форм піококів у глибокі шари виникає запалення, що в подальшому веде до гнійно-некротичних змін. Підтримка активності запального процесу забезпечується порушенням синтезу кателіцидинів. Продукти життєдіяльності кліща призводять до алергізації та можуть стати причиною себореї. Проводяться дослідження щодо впливу порушень цитокінового каскаду на кліщову інвазію, підтримання патологічного процесу та ефективність застосовуваного лікування.

Для демодекозного блефариту характерна схильність до хронізації. У поодиноких випадках захворювання набуває гострого перебігу. З клінічної точки зору в офтальмології виділяють такі форми демодекозу:

• Первинна. При даному варіанті демодекоз є самостійною нозологією, що виступає в ролі пускового фактора для приєднання патогенної мікрофлори та розвитку супутніх захворювань.
• Вторинна. Патологія виникає і натомість основного захворювання повік (хронічного блефариту, розацеї чи себорейного дерматиту).

Симптоми виникають і натомість загального благополуччя. У пацієнтів з’являється суб’єктивне відчуття печіння, розпирання, повзання. У клінічній картині демодекозу домінує виражений свербіж, набряклість та гіперемія країв повік. Специфічний прояв патології – симптом «комірця» навколо вій. Багато хворих відзначають почуття стороннього тіла або «піску» в очах. Розмноження залізниць у товщі сальних залоз, що примикають до вій, призводить до множинного випадання вій. Про інтенсивне прогресування патології та приєднання патогенної мікрофлори свідчить поява лусочок у кореня вій, гнійних липких мас по краю повік.

Пацієнти пред’являють скарги на швидку стомлюваність очей під час виконання зорової роботи. На початкових стадіях демодекозу шкірні покриви століття стоншуються. Надалі через зниження еластичності виникає відчуття стягування, шкіра стає потовщеною. Наростають явища гіперкератозу. Сильна сверблячка призводить до утворення розчісування, дрібних ділянок крововиливів, в області яких у подальшому утворюються кров’яно-гнійні скоринки. Для демодекозу характерний високий рівень інвазивності, тому захворювання часто діагностується у кількох членів сім’ї.

Демодекоз повік може ускладнюватися рецидивуючим вугровим висипом і псоріазом. В анамнезі у пацієнтів відзначаються часті гнійні запалення волосяних вій. Доведено етіологічну роль кліща Demodex у розвитку хронічних форм блефариту та блефарокон’юнктивіту. Патологія схильна до частого рецидиву, викликаного повторним самозараження пацієнта. Захворювання часто поширюється на навколишні тканини (носогубні складки, лоб, підборіддя, скроневі та привушні області). Приєднання піококової інфекції у хворих на демодекоз повік сприяє утворенню мікроабсцесів з подальшим формуванням рубцевих деформацій.

Діагностика демодекозу повік потребує проведення фізикального дослідження, лабораторної верифікації та офтальмологічного обстеження. При зовнішньому огляді візуалізуються гнійні маси та сухі лусочки по краю повік. Вії злиплі, оточені сухими скоринками. Методом біомікроскопії ока вивчають стан повік, кон’юнктиви та рогівки з метою діагностики вторинних змін. Для лабораторної верифікації демодекозного блефариту офтальмологи застосовують:

• Мікроскопічне дослідження. Це єдиний метод, що дозволяє виявити кліща у товщі фолікула. Після поміщення матеріалу на предметне скло його детально вивчають під мікроскопом.
• Складання акарограми. Мета дослідження – підрахувати кількість личинок, німф, яєць та імаго. Виявлення понад 5 дорослих особин на 1 см² свідчить про кліщову активність. Нормальним показником вважають виявлення 1 кліща на 2-4 віях.
• Пункційна або ексцизійна біопсія. Методики застосовуються для виявлення залізниці вугрової в мейбомієвих та сальних залозах з наступним гістологічним дослідженням.
• “Скотч-проба”. Дослідження призначається при множинних гнійно-некротичних масах по периферії повік.

Лікування демодекозу потребує суворого дотримання правил особистої гігієни через високий ризик повторного самозараження. Показано щоденне застосування теплих компресів на повіки, що мають очищувальну, антисептичну та протизапальну дію. Пацієнт повинен самостійно проводити круговий масаж повік з метою покращення відтоку секрету мейбомієвих залоз, рівномірного розподілу слізної плівки та очищення кон’юнктивальної порожнини. Етіотропна терапія демодекозу повік включає застосування:

• Дерматотропних засобів. Використовують місцево у формі мазі або крему, до складу яких входять високоочищені нативні глікани та натуральні компоненти, що мають протизапальний ефект (екстракт ромашки, оливкова олія).
• Антибактеріальних препаратів. Показано інстиляцію коротким курсом у разі приєднання мікробної флори. Системну антибактеріальну терапію рекомендовано при генералізованому ураженні.
• Топічних глюкокортикостероїдів. Застосовуються при ускладненому перебігу захворювання з метою усунення алергічних проявів та усунення місцевих проявів.

Симптоматична терапія потребує усунення імунологічних та обмінних порушень. Проводиться оптична корекція аметропії та гіперметропії. Місцева фізіотерапія передбачає призначення електрофорезу з протизапальними та антигістамінними препаратами. Вивчається ефективність використання кріотерапії у поєднанні з антибактеріальними препаратами у лікуванні пацієнтів з резистентними та рецидивуючими формами захворювання.

Прогноз для життя та працездатності при демодекозі повік сприятливий. Своєчасно розпочате лікування забезпечує швидке одужання та запобігає розвитку ускладнень. Специфічних превентивних заходів демодекозу повік не розроблено. Неспецифічна профілактика включає: регулярне прогладжування наволочок і рушників, санітарну обробку бритв і окулярів, чищення особистих речей, що контактують зі шкірою обличчя (шарфи, мотоциклетні шоломи), утилізацію косметики, контамінованої кліщами.