Дентіклі

Дентіклі – це утворення з дентину або дентиноподібної тканини, що формуються внаслідок мінералізації коронкової та кореневої пульпи. Точні причини їх появи до теперішнього моменту не встановлені, але з великою ймовірністю процес запускається внаслідок запалення пульпи, впливу зовнішніх подразників на тлі порушень обміну речовин та хронічних захворювань. Захворювання зазвичай протікає безсимптомно, і дентиклі виявляються абсолютно випадково внаслідок рентгенологічного дослідження. У ряді випадків вони здавлюють судинно-нервові пучки пульпи, призводячи до розвитку конкрементозного пульпіту, або облітерують кореневий канал. У такому випадку проводиться видалення утворень за допомогою ультразвукового ендодонтичного апарату.

Дентіклі (камені пульпи, дентиноїди, внутрішні одонтоми) є щільними мінералізованими ділянками пульпи. Розміри утворень можуть змінюватись від ледь помітних вогнищ до тілець 2-3 мм у діаметрі, що мають тенденцію до злиття та подальшого заповнення пульпової камери та кореневих каналів. Дентіклі зустрічаються у пацієнтів різного віку, включаючи дітей раннього віку. При дослідженнях мінералізовані ділянки пульпи були виявлені у ембріонів та у зачатках зубів у новонароджених. За статистикою, це явище зустрічається у 39,9-53,9% пацієнтів, які звертаються до лікаря-стоматолога. Причому у дітей віком до 16 років цей показник значно нижчий і становить 4,4%. Зазвичай патологічному процесу піддаються інтактні зуби, що мають стерту жувальну поверхню.

На сьогоднішній день у стоматології дентиклі є недостатньо вивченим явищем. Однак більшість гіпотез про причини їх виникнення сходяться в обов’язковому наявності ділянки деструкції або некрозу пульпи, де починається відкладення мінеральних солей. Потім навколо даного вогнища під впливом різних подразників відбувається поступове формування дентиноподібної тканини внаслідок проліферації низькодиференційованих клітин адвентиції судин у дентиноутворюючі. Існує два варіанти результату цього процесу. У першому випадку коли диференціювання припиняється на фазі преодонтобласта, розвиваються низькоорганізовані дентиклі. Якщо ж гальмування відбувається, коли клітини досягають фази одонтобласта, дентиклі, що утворюються, мають високоорганізовану структуру.

До подразників, що викликають мінералізацію пульпи, імовірно відносять її запальні захворювання, травми і невдалі стоматологічні маніпуляції, порушення обміну речовин і соматичні захворювання. Але особливу увагу слід приділити обмінним процесам у організмі пацієнта. При дослідженнях морських свинок було відзначено посилений синтез вторинного дентину та формування дентиклів на тлі гіповітамінозу А, С та D. Повна відсутність у раціоні вітаміну С призводить до масової загибелі одонтобластів та припинення дентиноутворення.

Дентіклі залежно від розташування поділяються на вільні та прилеглі (інтерстиціальні). Вільними називають утворення, що формуються ізольовано у тканинах пульпи. При посиленому утворенні дентину виникають пристінкові дентиклі, що зростаються із внутрішньою поверхнею зуба. Через відмінності у структурі виділяють справжні та хибні дентиклі. Перша група зустрічається вкрай рідко і фактично є первинним дентином, оточеним одонтобластами. Такі утворення ще називають каналізованими через наявність дентинних канальців. Справжні дентиклі зазвичай вражають верхню частину кореневих каналів. Принцип появи хибних дентиклів кардинально інший: на відміну від істинних, що синтезуються безпосередньо тканинами пульпи, вони формуються самостійно. Як наслідок дегенеративних процесів у пульпі навколо вогнища некрозу починається процес мінералізації, у результаті якого й утворюються хибні дентиклі – осередки мінералізації, позбавлені канальців та структури дентину.

Найчастіше дентиклі формуються без розвитку будь-яких явних симптомів і виявляються абсолютно випадково при рентгенографії ротової порожнини або депульпуванні зуба. На рентгенограмі в порожнині зуба або кореневому каналі виявляються поодинокі або множинні щільні тіні округлої форми. Причому візуалізуються лише великі освіти. Дискомфортні відчуття виникають при здавленні даними утвореннями судинно-нервового пучка пульпи, або конкрементозному пульпіті. У такому разі симптоми відповідають гострому пульпіту, проте біль має непостійний характер і найсильніше турбує після різких рухів. У зв’язку з цим стоматологи використовують пробу Новика, коли лікар різко опускає крісло пацієнта і запитує хворого про його відчуттях. За наявності вільнолежачих дентиклів їхнє раптове переміщення провокує больовий синдром. Було також помічено, що інтенсивність болю підвищується у весняно-осінній період, а в іншу пору року пацієнти зазвичай скаржаться на тяжкість у зубі та дискомфортні відчуття при жуванні. При дентиклях пацієнт, як правило, здатний точно визначити причинний зуб, а при гострому пульпіті біль має поширений характер і іррадіює по ходу гілок трійчастого нерва.

Прогноз захворювання, зазвичай, сприятливий. Дентіклі найчастіше не приносять пацієнту будь-яких проблем, якщо не здавлюють судинно-нервовий пучок пульпи або не схильні до надмірного розростання. У ряді випадків можуть перешкоджати повноцінному лікуванню зуба. У такій ситуації проводиться видалення дентиклів за допомогою ультразвукового ендодонтичного апарату. Для цієї операції характеру мінімальна травматичність та короткий відновлювальний період, тому вона не несе жодної небезпеки для пацієнта.

Специфічної профілактики розвитку дентиклів немає, проте, своєчасне лікування запальних захворювань пульпи зменшує ймовірність появи вогнищ мінералізації.