Дерматофіброма

Дерматофіброма – Доброякісна пухлина шкіри, утворена зрілими волокнами сполучної тканини. Зовнішньо дерматофіброма має вигляд вузла сірого або бурого кольору, що підноситься над шкірою; з округлими контурами, щільною консистенцією, гладкою або бородавчастою поверхнею. Дерматофіброма відрізняється повільним зростанням та відсутністю схильності до злоякісного переродження. Діагностика здійснюється дерматологом за допомогою дерматоскопії, гістологічного дослідження дистанційного новоутворення. Видалення дерматофіброми може здійснюватися шляхом електрокоагуляції, лазерної чи радіохвильової деструкції, хірургічного висічення.

Дерматофіброма – це доброякісне новоутворення сполучної тканини та шкіри. Її появі сприяє часта травматизація шкіри, вплив несприятливих факторів навколишнього середовища та місцева інфекція. У жінок та людей з обтяженою спадковістю дерматофіброму діагностують частіше. У дерматології дерматофіброма іноді називається гістіоцитомою, склерозується гемангіомою, ангіофіброматоз шкіри. Дерматофіброми можуть бути солітарними та множинними. Розрізняють кілька гістологічних варіантів дерматофіброми: клітинну, аневризматичну, епітеліоїдну, атипову фіброзну гістіоцитому.

Питання причини походження дерматофіброми залишається спірним. Найчастіше як етіологічні чинники розглядаються мікротравми шкірного покриву, укуси комах, що передують інфекційні захворювання шкіри. Помічено роль спадкового фактора (дерматофіброми часто є «сімейною спадщиною») та вікових особливостей (як правило, дерматофіброми з’являються в середньому віці). Фіброзні гістіоцитоми часто виникають у осіб, які страждають на акне та захворювання печінки.

Характерними морфологічними ознаками дерматофіброми є переплетення волокон колагену із вкрапленнями веретеноподібних клітин, проліферація фібробластів, надмірна кількість пігменту в базальному шарі, гемосидерину, ліпідів, проростання капілярів.

Клінічно дерматофіброма виглядає як одиничний вузол, у поодиноких випадках дерматофіброма носить множинний характер. Основна частина пухлини впаяна в шкіру та над поверхнею виступає лише її невелика частина у вигляді півсфери. Зовнішній вигляд дерматофіброми залежить від її будови, наскільки більше в ній змінених волокон дерми або сполучної тканини. Дерматофіброма має округлі контури, щільну консистенцію і здебільшого гладку поверхню, хоча її поверхня може бути гіперкаротичною або бородавчастою. Колір шкіри може бути не змінений, але частіше дерматофіброма має трохи бурий або сірий відтінок. Зустрічаються дерматофіброми синьо-чорного та червоно-коричневого кольорів.

Розмір новоутворень варіабельний, від невеликих 0,2 см в діаметрі до 5-6 см в. Жінки середньої вікової категорії хворіють частіше, у своїй локалізуються новоутворення переважно нижніх кінцівках, рідше інших ділянках тіла. Дерматофіброма не схильна до малігнізації та до спонтанного зростання, суб’єктивна симптоматика та неприємні відчуття відсутні.

Залежно від того, яка тканина переважає, дерматофіброма може мати пайчасту будову зі складчастою в’ялою поверхнею і розташовуватися не внутрішньошкірно, а на ніжці. М’яка дерматофіброма у розмірах може досягати голови немовляти та локалізуватися на обличчі. Тверда дерматофіброма має дуже щільну поверхню, оскільки майже повністю складається з сполучної тканини, такий тип дерматофіброми може спонтанно зникати. У деяких пацієнтів після нормалізації роботи печінки дерматофіброми спочатку поступово зменшуються у розмірах, а потім зникають.