Дерматит у дітей

Дерматит у дітей – Комплекс запально-алергічних реакцій шкіри, що виникають у відповідь на вплив різних подразників. Дерматит у дітей проявляється еритемою різних ділянок шкіри, свербінням, наявністю висипу чи лусочок, зміною чутливості запалених ділянок шкіри, погіршенням загального самопочуття. Діагностика дерматиту у дітей та його форми заснована на даних візуального огляду, аналізів зіскрібка з ураженої поверхні шкіри, імунологічного та біохімічного обстеження. Лікування дерматиту у дітей передбачає усунення контакту з подразником, що викликав реакцію, обробку уражених ділянок шкіри, прийом антигістамінних, імуномодулюючих, седативних засобів.

Дерматит в дітей віком – локальне чи поширене запалення шкірних покривів дитини, що розвивається внаслідок прямого чи опосередкованого впливу чинників біологічної, фізичної чи хімічної природи. У дитячій дерматології та педіатрії дерматити складають 25-57% випадків усіх захворювань шкіри. У дітей найчастіше зустрічаються атопічний, себорейний, контактний та пелюшковий дерматити. Як правило, дерматити у дітей маніфестують на першому році життя, а у дошкільному та шкільному віці вперше розвиваються відносно рідко. Почавшись у ранньому дитинстві, дерматит може придбати рецидивуючий перебіг та призвести до зниження соціальної адаптації дитини.

Атопічний дерматит у дітей є типовим алергодерматозом, в основі розвитку якого лежить спадкова схильність, алергенні та неалергенні причинні фактори. Для позначення атопічного дерматиту в дітей віком дерматологи і педіатри іноді використовують терміни «дитяча екзема», «ексудативний діатез», «алергічний діатез» та інших.

У дітей з атопічним дерматитом найчастіше є обтяжений сімейний анамнез з алергічних захворювань (бронхіальної астми, харчової алергії, полінозу та ін.). До атопічного дерматиту схильні діти, які перебувають на штучному вигодовуванні, страждають на харчову, лікарську, пилкову або побутову алергію, частими інфекційно-вірусними захворюваннями, патологією ШКТ (гастродуоденітом, аскаридозом, дисбактеріозом та ін.), імунодефіцит.

Пелюшковий дерматит у дітей пов’язаний з поганим або неправильним доглядом за дитиною: недостатньо частою зміною підгузків і одягу, рідкісними купаннями і т. д. Пелюшковий дерматит у дітей може виникати при тривалому контакті шкіри з механічними (тканиною пелюшки або підгузка), фізичними (вологістю та температурою), хімічними (аміаком, солями жовчних кислот, травними ферментами) та мікробними (умовно-патогенними та патогенними бактеріями, дріжджовими грибками роду кандида) факторами.

До розвитку пелюшкового дерматиту привертає недостатня морфофункціональна зрілість шкірних покривів у дітей грудного віку, обумовлена ​​слабкістю сполучнотканинного компонента дерми, крихкістю базальних мембран, тонкістю та ранимістю епідермісу, слабкою зволоженістю шкіри, недосконалістю терморегуляторної та імунної функції шкіри. До групи ризику виникнення пелюшкового дерматиту відносяться недоношені діти, які страждають гіпотрофією, рахітом, дисбактеріозом кишечника, частими проносами.

Етіологічним агентом себорейного дерматиту у дітей виступає грибок Malassezia furfu, який є представником нормобіоти здорової шкіри людини. При хорошій імунній реактивності грибок поводиться спокійно, проте при різноманітних порушеннях гомеостазу може викликати лупу, фолікуліт і себорейний дерматит у дітей.

Контактний дерматит у дітей може виникати за надмірної дії на шкіру низьких або високих температур, сонячних променів, УФО, рентгенівських променів; частій обробці шкіри дезінфікуючими засобами (спиртом, ефіром, йодом); застосування засобів гігієни та косметики (пральних порошків, кремів, присипок), контакту з деякими видами рослин (борщівник, молочай, жовтець, примула, арніка) та комах.

Погіршити перебіг різних видів дерматиту у дітей можуть клімато-географічні та метеорологічні фактори, побутові умови, ГРВІ, анемії, ожиріння, психологічні стреси, вакцинація.

Симптоми атопічного дерматиту

Зазвичай маніфестує у першому півріччі життя; рідше розвивається у дошкільному, шкільному чи підлітковому віці. Шкірні висипання при атопічному дерматиті у дітей можуть бути представлені стійкою гіперемією або минущою еритемою, сухістю і лущенням шкіри або мокнучою папульозно-везикульозним висипом на еритематозному тлі. До характерних ознак атопічного дерматиту у дітей належать симетричність ураження шкіри на обличчі, кінцівках, згинальних поверхнях суглобів; свербіж різної інтенсивності. Досить часто при атопічному дерматиті у дітей виявляється складчастість (гіперлінеарність) долонь та підошв; фолікулярний гіперкератоз ліктів, передпліч, плечей; білий дермографізм, розчісування шкіри, піодермії, гіперпігментація повік («алергічне сяйво»), хейліт, кропив’янка, кератоконус, рецидивуючий кон’юнктивіт та ін.

Природним ходом прогресування атопічного дерматиту у дітей за відсутності належного лікування може стати так званий атопічний марш або атопічна хвороба, що характеризується приєднанням інших алергічних захворювань: алергічного кон’юнктивіту, алергічного риніту, бронхіальної астми.

Симптоми себорейного дерматиту

Даний вид дерматиту зустрічається приблизно у 10% дітей перших 3 місяців життя та повністю припиняється до 2-4 років. Перші прояви себорейного дерматиту у дитини можуть виникнути вже на 2-3 тижні життя. При цьому на волосистих ділянках голови утворюються сірі висівкові лусочки (гнейс), які, зливаючись, перетворюються на суцільну сальну кірку. Гнейс може поширюватися на шкіру чола, брів, завушної області; іноді плямисто-папульозні висипання, покриті лусочками на периферії, виявляються у природних складках тулуба та кінцівок.

Відмінними рисами себорейного дерматиту у дітей служить мінімальна вираженість сверблячки, відсутність ексудації (луски сальні, але сухі). При насильницькому знятті скоринок оголюється яскраво гіперемована шкіра; у цьому випадку вона може мокнути та легко інфікуватися.

Симптоми пелюшкового дерматиту

Пелюшковий дерматит характеризується подразненням шкірних покривів сідничної області, внутрішньої поверхні стегон, промежини, попереку, живота, тобто ділянок шкіри, що стикаються з мокрими і забрудненими підгузками, пелюшками, повзунками. Пелюшковий дерматит зустрічається у 35-50% немовлят, частіше розвивається у дівчаток віком від 6 до 12 місяців.

За ступенем вираженості клінічних проявів виділяють 3 ступеня пелюшкового дерматиту. При легких проявах дерматиту у дітей виникає помірна гіперемія шкіри, неяскраво виражений висип та мацерація шкіри у місцях типової локалізації. Пелюшковий дерматит середнього ступеня тяжкості характеризується утворенням папул, пустул та інфільтратів на подразнених ділянках шкірних покривів. Тяжкий пелюшковий дерматит у дітей протікає з розкриттям бульбашок, утворенням ділянок мокнутия та ерозій, великих зливних інфільтратів.

Розвиток пелюшкового дерматиту впливає на загальне самопочуття дітей: вони стають неспокійними, часто плачуть, погано сплять, оскільки запалені ділянки шкіри сильно сверблять, а дотики до них завдають дискомфорту та болю. У дівчаток пелюшковий дерматит може призводити до розвитку вульвіту.

Симптоми контактного дерматиту у дітей

Прояви виникають безпосередньо на тій ділянці шкіри, з якою стикався якийсь подразник. Основні ознаки контактного дерматиту у дітей включають набрякову гіперемію шкіри з різкими межами, сильний свербіж, печіння, болючість, утворення пухирів, розтин яких призводить до формування мокнучих ерозивних ділянок.

Контактний дерматит у дітей може приймати гострий або хронічний перебіг. Гостра фаза настає відразу після контакту з подразником і припиняється незабаром після завершення дії. Хронічний перебіг дерматит у дітей набуває після частого повторного впливу агресивного фактора.

Поява будь-яких висипань на шкірі дитини потребує уважної оцінки з боку педіатра, дитячого дерматолога, дитячого алерголога-імунолога, іноді – дитячого інфекціоніста. При підозрі на дерматит в дітей віком проводиться ретельний збір анамнезу, огляд шкірних покривів, клініко-лабораторне обстеження.

У діагностиці атопічного дерматиту у дітей важливу роль відіграє виявлення в крові еозинофілії, підвищеного рівня загального IgE, алергенспецифічних IgE та IgG методами ІФА, RAST, RIST, MAST; наявність позитивних шкірних чи провокаційних тестів з алергенами.

За наявності вторинної інфекції проводиться бактеріологічне дослідження мазків; для виявлення патогенних грибків вивчається зіскрібок з гладкої шкіри. В рамках обстеження дітей з дерматитом важливим є дослідження копрограми, калу на дисбактеріоз та яйця гельмінтів, проведення УЗД органів черевної порожнини. Іноді для диференціальної діагностики виконується біопсія шкіри.

У процесі обстеження важливо уточнити причини та форму дерматиту у дітей, а також виключити наявність імунодефіцитних захворювань (синдрому Віскотта-Олдрича, гіперімуноглобулінемії Е), рожевого лишаю, мікробної екземи, корости, іхтіозу, псоріазу, лімфоми шкіри.

Реалізація комплексного підходу до терапії атопічного дерматиту в дітей віком включає зниження чи виключення контакту з алергеном, правильний підбір дієти, медикаментозну терапію, алерген-специфічну імунотерапію. Системна фармакотерапія передбачає прийом антигістамінних препаратів, НПЗЗ, ентеросорбентів, ферментів, вітамінних препаратів; при тяжкому перебігу дерматиту у дітей – глюкокортикоїдів. Для усунення загострень атопічного дерматиту у дітей використовується плазмаферез або гемосорбція.

Топічна терапія спрямована на усунення запалення та сухості шкіри, відновлення бар’єрних властивостей шкіри та профілактику вторинної інфекції. Вона включає зовнішнє застосування кортикостероїдних мазей, нестероїдних гідроліпідних кремів, дезінфікуючих рідин, примочок, волого-висихаючих пов’язок. При атопічному дерматиті у дітей добре зарекомендували себе нефармакологічні методи лікування: рефлексотерапія, гіпербарична оксигенація, індуктотермія, магнітотерапія, світлотерапія. При резистентних до традиційної терапії формах атопічного дерматиту в дітей віком може застосовуватися ПУВА-терапия.

Основу лікування себорейного дерматиту становить правильно організація догляду за ураженою шкірою за допомогою спеціальних протигрибкових шампунів та кремів. Дітям призначається миття голови дерматологічними шампунями з кетоконазолом циклопіроксом, дьогтем та ін), що мають фунгістатичну, фунгіцидну, кераторегулюючу та протизапальну та дію. Після цього на шкіру голови наноситься мінеральна або оливкова олія. Для очищення ділянок себореї на гладкій шкірі використовують спеціальні гелі, після чого шкіра змащується дерматологічним кремом. У середньому курс терапії себорейного дерматиту у дітей триває близько шести тижнів.

У лікуванні пелюшкового дерматиту в дітей віком головна роль відводиться організації правильного гігієнічного догляду: частої зміні пелюшок і підгузків, підмивання дитини після кожного акта сечовипускання і дефекації, прийняттю повітряних і трав’яних ванн. Уражені ділянки шкіри дитини повинні ретельно висушуватись, оброблятися присипками та лікувальними засобами гігієни, що містять пантенол, декспантенол, піроктону оламін тощо). Слід уникати призначення топічних кортикостероїдів при лікуванні пелюшкового дерматиту у дітей. Терапія контактного дерматиту передбачає виключення на шкіру агресивних речовин. Для зняття запалення застосовують пасти на основі цинку, мазі на основі ланоліну, присипки, відвари трав.

При будь-яких формах дерматиту у дітей важливі загальні заходи: процедури, що гартують, правильний догляд за дитячою шкірою, використання високоякісної дитячої косметики та гіпоалергенних засобів гігієни, носіння одягу з натуральних матеріалів і т. д. Необхідна зміна підгузків кожні 4 години (або відразу після дефекту) , недопущення тривалого контакту шкіри із виділеннями. Важливе значення має корекція раціону харчування, нормалізація діяльності ШКТ.

При атопічному дерматиті у дітей слід уникати контакту з побутовими та харчовими алергенами. Продовження ремісії сприяють тривалі курси кліматотерапії.