Дермоїдна кіста яєчника

Дермоїдна кіста яєчника – Додаткове утворення оваріальної тканини, що складається з товстостінної капсули, всередині якої міститься слизоподібна маса з різними включеннями (шкірою, жировою тканиною, сальними залозами, волоссям, кістками, зубами, нервовою тканиною). Клінічно дермоїдна кіста яєчника проявляє себе при досягненні великих розмірів: у цьому випадку можуть відзначатися болі в животі та попереку, дизуричні порушення, розлади дефекації. Дермоїдні кісти схильні до запалення, нерідко спостерігається перекрут ніжки кісти. Діагностика включає гінекологічний огляд, УЗД, МРТ, лапароскопію. Лікування дермоїдних кіст яєчника оперативне – кистектомія, клиноподібна резекція яєчника або оваріоектомія.

Дермоїдна кіста (Дермоїд, зріла тератома) – доброякісна пухлина яєчника, яка зустрічається у 15-20% жінок з оваріальними кістами. Дермоїдна кіста яєчника зазвичай має круглу або овальну форму, гладкі зовнішні стінки, може рости діаметром до 15 сантиметрів. Усередині порожнина тератоми вистелена багатошаровим епітелієм і заповнена желеподібним вмістом із зрілими фрагментами похідних ектодерми, ендодерми та мезодерми (сальних та потових залоз, волосся, жирової, нервової, кісткової та ін тканин).

Дермоїдна кіста розвивається із зародкових ембріональних листків, які при порушенні внутрішньоутробного диференціювання тканин зберігаються в яєчниках. Дермоїдна кіста яєчника може виникати у будь-якому віці (дитячому, підлітковому, репродуктивному, клімактеричному). Причини формування зрілих тератів невідомі; у тому розвитку передбачається провокуюча роль гормональних змін у період статевого дозрівання і клімаксу, травм живота. Дермоїдні кісти яєчника ростуть повільно, зазвичай мають односторонню локалізацію (частіше правосторонню). У 1-3% випадків відзначається переродження дермоїдної кісти яєчника в плоскоклітинний рак.

У початкових стадіях дермоїдна кіста яєчника не проявляється симптоматично і може стати випадковою знахідкою при гінекологічному дослідженні або УЗД. Клінічні прояви дермоїдної кісти яєчника пов’язані з досягненням нею більших розмірів (15 і більше см). У цей період у пацієнтки з’являються відчуття розпирання та тяжкості, болючість унизу живота, іноді – збільшення живота у розмірах. Збільшення кісти може супроводжуватися тиском на сечовий міхур або пряму кишку, що проявляється почастішанням сечовипускання, порушеннями функції кишечника (запорами або діареєю).

Дермоїдна кіста яєчника не викликає гормональних змін та порушення менструальної функції, але має схильність до ускладненого перебігу. При запаленні зрілих тератом температура тіла підвищується до 39 ° С, з’являється виражена слабкість та біль у животі. У разі перекруту ніжки дермоїдної кісти яєчника розвивається клініка гострого пельвіоперитоніту з симптомами подразнення очеревини, підйомом температури, різким болем з іррадіацією в ногу і пряму кишку.

Іноді дермоїдна кіста яєчника може вперше виявлятися у процесі ведення вагітності. Якщо тератома має невеликі розміри, не викликає порушення роботи сусідніх органів та не ускладнюється, під час вагітності її не чіпають. У цьому випадку лікування зрілої тератоми рекомендується після пологів. Вагітні з виявленою дермоїдною кістою яєчника повинні бути на особливому обліку у гінеколога.

При дворучному (піхваво-абдомінальному або ректо-абдомінальному) гінекологічному дослідженні дермоїдна кіста яєчника пальпується у вигляді еластичного, округлого, рухливого та безболісного утворення, розташованого допереду та збоку від матки.

У гінекології найбільшою інформативністю у виявленні та діагностиці дермоїдної кісти яєчника має УЗД малого тазу трансвагінальним та трансабдомінальним датчиком. При ультразвуковому скануванні визначаються розміри кісти, товщина капсули та інтенсивність кровопостачання, ВІДЛУННЯ-щільність її вмісту, наявність включень у її порожнини, нерідко – кальцифікати. У сумнівних ситуаціях діагноз зрілої тератоми підтверджується під час комп’ютерної діагностики та МРТ.

При ускладненому перебігу дермоїдної кісти яєчника показано проведення пункції заднього склепіння піхви, лапароскопії; для виключення позаматкової вагітності – тесту на вагітність. При дермоїдному кисті яєчника обов’язково досліджуються пухлинні маркери-антигени (CA-125), що дозволяють виключити малігнізацію утворення. У процесі діагностики зрілу тератому диференціюють від інших видів кіст та кістоми яєчника.

Єдиним способом усунення дермоїдних кіст яєчника є їхнє хірургічне видалення. Обсяг операції визначається залежно від віку пацієнтки, розміру та доброякісності освіти. При дермоїдних кістах яєчника, ускладнених запаленням або перекрутом ніжки, операція здійснюється в екстреному режимі та в обсягах, що диктуються ситуацією.

У дівчаток і молодих жінок проводиться кистектомія, клиноподібна резекція яєчника; у жінок у пременопаузі – оофоректомія, іноді аднексектомія з боку поразки. Видалення дермоїдної кісти яєчника проводиться у процесі лапароскопії або лапаротомії. Якщо при гістологічному дослідженні підтверджується діагноз дермоїдної кісти яєчника, лікування закінчується. Планувати вагітність після видалення зрілої тератоми рекомендується через 6 місяців. – 1 рік після операції.

При своєчасному видаленні дермоїдної кісти яєчника прогноз щодо специфічних функцій (менструальної, статевої, дітородної) є сприятливим. Повторне виникнення зрілих тератом зустрічається виключно рідко, тоді, коли на момент операції в яєчнику були мікроскопічні зачатки дермоїдних кіст. Після операції профілактичні огляди гінекологом та УЗД-контроль проводяться двічі на рік.

При невіддаленому дермоїдному кисті яєчника будь-яка фізична активність (стрибки, нахили, повороти) можуть сприяти перекруту ніжки кісти. Також наявність кісти несе потенційну небезпеку нагноєння її вмісту та злоякісного переродження.