Деснева посмішка (Гінгівальна посмішка)

Деснева посмішка ― це особливий варіант будови навколоротових тканин, коли при усмішці верхня губа зміщується, оголюючи верхньощелепну альвеолярну частину більше, ніж на 2-3 мм. Пацієнт скаржиться на незадовільну естетику внаслідок надмірної візуалізації ясен. Для діагностики аномалії лікаря на першому клінічному прийомі достатньо провести зовнішній огляд особи, мультифакторний аналіз посмішки. Лікування, виходячи з етіології, має на увазі хірургічний, ортодонтичний підходи. Останнім часом набирають популярності косметологічні методики вирішення цієї проблеми.

Правильність пропорцій посмішки має значення для успішної соціалізації людини: найбільш естетично виглядає симетричне відслонення ясен до 3 мм. За статистикою, ясна посмішка (англ. «gummy smile») має 10-15% населення планети, причому недолік у 2 рази частіше виявляється у представників жіночої статі, ніж у чоловічої (у 14% жінок і 7% чоловіків 20-30 років) . Існує думка, що серед молодих пацієнтів ясна посмішка зустрічається частіше, оскільки з віком гінгівальна тканина «прикривається» губою за рахунок зниження тонусу кругового м’яза рота, зменшення еластичності шкіри, дії сили тяжкості.

З анатомо-фізіологічної точки зору характер посмішки визначається скороченням м’язів середньої та нижньої третин особи, в ході чого відбувається оголення зубів та ясен. Тобто привабливість посмішки залежить від співвідношення трьох елементів: ясен, зубів, губ. Порушення правильності пропорцій, що формують гінгівальну посмішку, виникає за низкою причин та їх комбінацій:

• Особливості м’яких тканин. Вертикальний розмір верхньої губи буває зменшений порівняно із середніми величинами, або її основа прикріплена надто високо. Це сприяє надмірній експозиції ясенної тканини при посмішці. Такий ефект спостерігається і за нормальних лицьових і зубощелепних параметрів, коли гіперактивна мімічна мускулатура надмірно зміщує губу вгору.
• Денто-альвеолярна екструзія. Це «подовження» передніх зубів верхньої щелепи внаслідок надмірного прорізування. У такій ситуації ясенна тканина зміщується вниз разом з кісткою, що підлягає. Через низьке становище верхніх фронтальних зубів ясна стає надто помітною при широкій посмішці.
• Зубощелепні аномалії. Надмірне вертикальне зростання верхньої щелепи, зумовлене генетичними та зовнішніми факторами, здатне призвести до надмірної експозиції ясен, що покриває передній відділ альвеолярного відростка. Причиною ясенної посмішки може стати передня верхньощелепна ротація, порушене співвідношення верхніх і нижніх різців.
• «Надлишок» ясен. Зумовлений гіперплазією (патологічним збільшенням об’єму) ясен, затримкою її природної міграції у бік апекса (верхівки зубного кореня) або низькими клінічними коронками передніх зубів. Деснева тканина перекриває значну частину коронки зуба, стає помітною при усмішці.

Механізм утворення дефекту пов’язаний із рівнем розвитку диспропорцій. Порушення може виникнути в ході формування носоверхнещелепного комплексу – генетично детермінованого процесу, що залежить і від інших факторів: харчування, патології ЛОР-органів і т.д. Часто ротове дихання, що розвивається через поліпи, травми носа, інших причин формує аденоїдний тип обличчя. Через переважання вертикального типу зростання кістки над горизонтальним обличчя стає витягнутим, нижня третина збільшується, гінгівальна зона надміру візуалізується під час посмішки.

За відсутності скелетних аномалій (неправильного зростання та положення щелеп) гінгівальна посмішка буває обумовлена ​​надмірним висуненням верхніх передніх зубів при прорізуванні. Зуби «витягують» за собою ясенну тканину і кістку, що підлягає, завдяки гіпертрофії, гіперплазії клітин, виробленню ними міжклітинної речовини. При гіперпластичних процесах ясенна тканина збільшується в обсязі, при м’язовій гіперактивності мімічна мускулатура надміру зрушує губу вгору при посмішці.

Корекцію ясенної посмішки планують з урахуванням її довжини, стану верхньої губи, глибини гінгівальної борозенки. Враховують розміри коронкових частин зубів, співвідношення довжини коронки та кореня, положення різців верхньої та нижньої щелепи. Звертають увагу на наявність стирання ріжучих країв фронтальної групи. Об’єднати всі ці параметри в єдину класифікацію складно, тому зазвичай виділяють чотири типи гінгівальної посмішки в залежності від ділянки оголення ясен та задіяної мускулатури:

• Фронтальний. Відслонення ясен становить понад 2-3 міліметрів між іклами. Недолік формується через гіперфункцію м’яза, що піднімає верхню губу і м’язи, що піднімає, крім губи, крило носа.
• Латеральний. Такий варіант передбачає візуалізацію ясенної тканини більше за норму тільки в бічних відділах. У процесі беруть участь великий і малий вилиць.
• Змішаний. Деснева тканина зайво оголюється протягом усього альвеолярного відростка – між і за іклами. Утворюється за рахунок підвищеної активності вилицьових м’язів та піднімача губи.
• Асиметричний. Зайва експозиція ясен спостерігається здебільшого з одного боку – правої чи лівої. Аномалія виникає за участю одностороннього гіперскорочення малого та великого вилицьового м’яза та/або м’яза, що піднімає верхню губу.

Деякі дослідники вважають, що у освіту гінгівальної посмішки залучається лише м’яз-піднімач верхньої губи і крила носа і впливати потрібно лише неї. Інші експерти заявляють, що надмірне відслонення ясенної тканини провокують м’язи: кругова та опускаюча перегородку носа. Треті автори вважають винуватцями аномалії всю згадану в класифікації мускулатуру: що піднімає крило носа з верхньою губою, малу вилицю, що піднімає одну верхню губу.

Надмірна експозиція ясенної тканини сприймається як косметичний дефект, здатний призвести до серйозних психологічних проблем: закомплексованості, невпевненості у собі, неприйняттю власної зовнішності. Пацієнти відчувають сором, оскільки видимість ясен у передніх та бічних відділах альвеолярного відростка більш ніж на два-три міліметри вважається неестетичною. Крім того, аномалія може сама бути симптомом гіперфункції мімічної мускулатури, морфофункціональних порушень зубощелепної системи та лицьового скелета.

Так, при ясна посмішці, пов’язаної з надмірним вертикальним зростанням верхньої щелепи, пацієнти скаржаться на збільшення нижньої частини обличчя, відсутність змикання губ у спокої. У 75% випадків надмірної видимості ясенної тканини занепокоєння може спричинити ретрузія верхніх різців (нахил коронок у бік ротової порожнини). Якщо дефект обумовлений гіперплазією ясен, пацієнт може подавати скарги на «набухання» ясенної тканини, кровоточивість при чищенні зубів.

Власне ясна посмішка, як правило, не вважають патологією. Вона потребує корекції лише тому випадку, коли турбує пацієнта з естетичних міркувань, формуючи психологічні проблеми. Однак дефект часто супроводжує зубощелепно-лицеві аномалії, які можуть знижувати жувальну ефективність, призводити до захворювань шлунково-кишкового тракту та скронево-нижньощелепного суглоба. Якщо гінгівальна посмішка викликана гіперплазією ясен, то при несвоєчасній діагностиці та лікуванні слід побоюватися розвитку пародонтиту з подальшою втратою зубів.

Десневу посмішку можна діагностувати, попросивши пацієнта широко посміхнутися. При аналізі проблеми для правильного вибору способу корекції стоматолог паралельно може виявити різні патологічні стани і процеси (наприклад, патологію прикусу), що взяли участь в утворенні аномалії. Основні методи діагностики включають:

• Опитування, зовнішній огляд. Послідовно оцінюють параметри посмішки. Визначають психологічний стан пацієнта, велике значення приділяють його власній думці з приводу зайвої видимості ясен: чи вважає він проблему естетичним дефектом, чи бажає її виправити.
• Фотографування. Виконують знімки обличчя у фас та профіль, з посмішкою та без неї. У певних випадках фотографують зубні ряди за допомогою спеціального внутрішньоротового дзеркала. Фотопротокол складається для подальшої оцінки результатів лікування, іноді з метою оформлення презентації для пацієнта.
• Зняття відбитків. Відбиток – це точний негативний відбиток зубних рядів і слизової оболонки ротової порожнини, що отримується, як правило, за допомогою альгінатних або силіконових мас. Необхідний для відливання гіпсових моделей та їх розрахунку, планування ортодонтичного лікування. Відбитки знімають також перед ортогнатичними операціями.
• Рентгенологічні дослідження. Перед ортодонтичним, хірургічним лікуванням проводяться ортопантомографія, комп’ютерна томографія, телерентгенографія. За отриманими знімками оцінюють стан зубів та кісткової тканини, пазух, досліджують скронево-нижньощелепні суглоби. Проводять розрахунки різних кутів, лінійних розмірів.

Гінгівальна посмішка є естетичною проблемою, яка певною мірою завдає психологічного дискомфорту деяким пацієнтам. Виправлення дефекту наскільки можна зводиться до усунення етіологічних аспектів її розвитку та здійснюється лікарями різних спеціалізацій. У клінічній стоматології виділяють три підходи до лікування даної аномалії: хірургічний, ортодонтичний та косметичний.

Хірургічне лікування

При високій верхній щелепі та завершенні зростання лицьового скелета найкраще рішення – остеотомія верхньої щелепи по Ле-Фор I з її укороченням. Розріз проводиться в порожнині рота на рівні нижнього краю грушоподібної вирізки. При уповільненій міграції ясенного краю, гіперпластичному процесі застосовують висічення зайвої ясенної тканини (гінгівектомію), іноді з кістковою резекцією. У деяких випадках використовують френулопластику (корекцію вуздечки верхньої губи) з метою приросту фільтруму, операцію на круговому м’язі з подальшим масажем для зниження гіперфункції, переміщенням присінка.

Ортодонтичне лікування

Часто гінгівальна посмішка супроводжується патологічним дистальним прикусом, для корекції якого можна використовувати ортодонтичний апарат «лицьова дуга» (як правило, при незавершеному кістковому зростанні) та брекет-систему. Верхні передні зуби відхиляються назад, оголення гінгівальної тканини стає менш помітним. Брекет-системи також використовуються при надмірному прорізуванні зубів з метою їх впровадження в кісткову тканину разом із навколишньою ясною.

Косметологічні заходи

Для усунення гіперфункції поперечносмугастої мускулатури в м’яз, що піднімає носове крило і верхню губу, вводиться ботулотоксин, що є міорелаксантом. В результаті відновлюється нормальна скорочувальна здатність мімічної мускулатури, оголення ясна під час руху губи вгору нормалізується. Іноді використовують ін’єкційне збільшення об’єму губи за допомогою введення гелю. Це призводить до вистоювання верхньої губи та зниження експозиції гінгівальної тканини.

Прогноз сприятливий, але через порушену естетику можуть виникнути проблеми психологічної спрямованості. Профілактика зводиться до своєчасного відвідування ортодонту у дитячому віці, щоб не допустити розвитку зубощелепних аномалій, що провокують утворення дефекту, або скоригувати їх. Дорослим потрібно регулярно відвідувати стоматолога з метою оцінки стану ясен, стежити за гігієною порожнини рота. Вагітним жінкам рекомендується уникати факторів, які можуть негативно вплинути на розвиток зубощелепно-лицьової системи дитини у внутрішньоутробному періоді.