Діагностика порушень метаболічної функції плаценти

До біохімічних методів дослідження, що використовуються для оцінки стану плода та плаценти, належать визначення вмісту в крові матері ферментів, що продукуються плацентарною тканиною: термостабільної фракції лужної фосфатази, окситоцинази, гістамінази.
При порушенні функції плаценти спочатку спостерігається висока патологічна активність термостабільної фракції лужної фосфатази в результаті активації компенсаторно-захисних механізмів і посилення метаболізму в клітинах плаценти. Потім виснаження функціональних резервів, зниження рівня обмінних процесів призводять до зниження активності цього ферменту у крові. Таким чином, швидке збільшення та подальше різке зниження активності ферменту свідчать про дисфункцію плаценти та є прогностично несприятливими для стану плоду ознаками.
Показники активності окситоцинази більш достовірно відбивають функцію плаценти, ніж показники активності термостабільної лужної фосфатази. Максимальна активність окситоцинази при терміні вагітності 32 тижнів становить понад 6 од., під час пологів — 7,8 од. Зниження її до 4 од. при терміні вагітності понад 32 тижні вказує на значне погіршення стану плода. Особливо низька активність окситоцинази відзначається при внутрішньоутробній загибелі плода.
Згідно з даними літератури, найменш вивчено діагностичну цінність визначення гістамінази.
У діагностичних цілях визначають також активність фосфокінази, катепсинів, гіалуронідази, β-глюкуронідази, яка у багато разів зростає при патології вагітності через зміни в плаценті. Однак чітких біохімічних критеріїв діагностики плацентарної недостатності на підставі цих параметрів поки що не розроблено.
У діагностиці порушень стану плода при плацентарній недостатності велику цінність має визначення крові вагітних специфічних білків, що продукуються плацентою та плодом: трофобластичного β-глікопротеїну (ТБГ), α-фетопротеїну та α-глобуліну (ПП-12). Найбільше діагностичне значення має визначення ТБГ, оскільки його рівень у крові відповідає гестаційному віку та корелює з масою плода та плаценти.
Діагностика трофічних розладів. Для оцінки стану фетоплацентарного комплексу використовують ультразвукову плацентографію та фетометрію. Ультразвукова плацентографія дозволяє визначити розташування плаценти, передчасне відшарування її ділянок та деякі зміни у вигляді кальцинозу, кіст та ін. PAGrannum та співавтори (1979) запропонували класифікацію ультразвукових змін плаценти. Цінну інформацію про стан плаценти дає плацентометрія, за допомогою якої визначають величину її поверхні, товщину та масу. Товщина плаценти протягом вагітності прогресує збільшується, досягаючи максимуму до 36-го тижня, і дещо зменшується до кінця вагітності (табл. 9). Витончення (до 20 мм) або потовщення (понад 50 мм) плаценти свідчить про розвиток плацентарної недостатності.
Крім плацентометрії, при ультразвуковому скануванні можна оцінити рівень зрілості плаценти. Ехографічно виділяють 4 ступені зрілості плаценти залежно від щільності ехогенних структур:
0 – плацента однорідної структури з рівною хоріонічною Пластиною;
1 – на тлі однорідності структури плаценти з’являються невеликі ехогенні ділянки, хоріонічна пластина стає звивистою;
П – ехогенні ділянки в плаценті більш виражені, звивини хоріонічної пластини проникають в товщу плаценти, але не доходять до базального їжу,
III – звивини хоріонічної пластини досягають базального шару, утворюючи кола, плацента має виражену дольчасту будову.
Виявлення ІІІ ступеня зрілості плаценти в строк до 38-39 тижнів вагітності свідчить про передчасне її старіння і є ознакою плацентарної недостатності.
Ультразвукові методи дозволяють досліджувати кровотік у магістральних судинах плода, пуповини та маткової артерії.
Оскільки плацентарна недостатність проявляється насамперед порушенням транспортно-трофічної функції плаценти, непрямим доказом цієї патології є діагностика внутрішньоутробної гіпотрофії плода. Для правильної діагностики гіпотрофії плода необхідно вимірювати одночасно кілька параметрів: біпарієтальний розмір голівки плода, діаметр грудей та живота, довжину стегна (табл. 10). При відставанні у розвитку всіх органів плода діагностують симетричну (чи пропорційну) гіпотрофію. Якщо біпарієтальний розмір голівки та довжина стегна збільшуються відповідно до гестаційного терміну, а діаметри грудей і живота відстають у розвитку, встановлюють діагноз асиметричної (або диспропорційної) гіпотрофії. При плацентарній недостатності, за даними багатьох авторів, найчастіше спостерігається асиметрична гіпотрофія. Для підвищення ефективності діагностики порушень функції плаценти рекомендують проводити УЗД у динаміці.

Таблиця 9
Товщина плаценти у різні терміни вагітності (В. Н. Демідов, 1981)
Термін вагітності, нед Товщина плаценти, мм Термін вагітності, нед Товщина плаценти, мм
7 10,89 24 25,37
8 11,74 25 26,22
9 12,59 26 27,07
10 13,44 27 27,92
11 14,29 28 28,78
12 15,14 29 29,62
13 16 30 30,48
14 16,85 31 31,33
15 17,7 32 32,18
16 18,55 33 33,04
17 19,4 34 33,89
18 20,26 35 34,74
19 21,11 36 35,59
20 21,96 37 35,22
21 22,81 38 34,94
22 23,66 39 34,65
23 24,52 40 34,37

Таблиця 10
Основні показники ультразвукової фетометрії в залежності
від терміну вагітності (В. Н. Демідов, 1981)
Термін вагітності, нед Біпаріальний розмір голівки плода, мм Середній діаметр грудної клітки, мм Середній діаметр живота, мм Термін вагітності, нед Біпаріальний розмір головки плода, мм Середній діаметр грудної клітини, мм Середній дна, метр живота , мм
14 24,3 23,9 23,5 28 70,5 71,9 73,5
15 28,2 28 27,6 29 73 74,4 76,5
16 32,1 32,9 31,6 30 75,4 77,4 79,3
17 35,8 35,8 35,6 31 77,8 80,6 82,1
18 39,5 39,4 39,5 32 79,9 82,1 84,4
19 43,1 43,0 43,2 33 82 85 87,4
20 ,46,6 46,4 47 34 84 87,3 90
21 49,9 50,1 50,6 35 85,9 89,1 92,4
22 53,2 53,4 54,1 36 87,7 91,8 94,8
23 56,3 56,5 57,5 ​​37 89,4 93,8 97-
24 59,5 60 60,9 38 91 95,3 99,3
25, 62,9 63,2 54,2 39 92,5 97,8 101,3
26 65,1 65,8 67,4 40 93,6 98,8 103,4
27 67,9 69,1 70,5