Діастема

Діастема – видимий міжзубний проміжок, що розділяє центральні різці верхнього (рідше – нижнього) зубного ряду. Діастема не тільки є естетичним недоліком, але також сприяє порушенню мови, виникненню комунікативних і психологічних труднощів. Уточнення причин та супутніх діастемі аномалій проводиться за допомогою стоматологічного огляду, внутрішньоротової рентгенографії, ортопантомографії, вивчення діагностичних моделей щелеп. Лікування діастеми може здійснюватися терапевтичними (естетична реставрація), ортопедичними (коронки, вініри), хірургічними (пластика вуздечки верхньої губи або язика), ортодонтичними (вестибулярні пластинки, брекети) методами.

Діастема – аномальне становище центральних різців, що характеризується наявністю між ними вільного проміжку. Міжзубна щілина при діастемі може досягати величини від 1 до 10 мм (загалом 2-6 мм). Діастема відноситься до найчастіших зубощелепних деформацій, яка зустрічається приблизно у 8-20% населення. У більшості випадків міжзубна щілина розташовується між верхніми різцями, проте може траплятися і в нижньому зубному ряду. Діастема часто поєднується з іншими аномаліями положення, розмірів та форми зубів і тому потребує комплексного підходу до вирішення проблеми з боку терапевтичної та хірургічної стоматології, ортодонтії та ортопедії.

Аналіз клінічних спостережень показує, що найчастішою причиною формування діастеми виступає спадковість: у сім’ях із генетичною схильністю близько 50% родичів маю даний дефект зубних рядів.

Істотна роль у появі діастеми відводиться аномаліям вуздечки, таким, як коротка вуздечка язика, низьке прикріплення вуздечки верхньої губи, масивна вуздечка верхньої губи та ін. Крім цього, діастема може виникати при наявності надкомплектних ретинованих зубів, мікродентії постійних зубів, пухлинах щелеп (одонтомі), ущелині альвеолярного відростка.

Різні шкідливі звички (тривале смоктання соски, прикушування ручок, олівців та інших предметів, оніхофагія, звичка є насіння пр.) можуть стати причиною не тільки діастеми, але і повороту центральних різців по вертикальній осі.

Насамперед, розрізняють помилкову та справжню діастему. Хибна діастема характерна періоду зміни тимчасового прикусу на постійний. Це нормальний, природний для дитячого віку стан. Зазвичай на момент закінчення зміни зубів діастема закривається самостійно. Справжня діастема спостерігається у постійному прикусі та не зникає без спеціальної стоматологічної допомоги.

З урахуванням розташування міжзубного проміжку щодо серединно-сагітальної площини діастему може бути симетричною та асиметричною. При симетричному типі діастеми обидва центральні різці зміщуються латерально на однакову відстань; при асиметричному – один різець розташований нормально, а інший – значно зміщений у латеральній позиції.

Згідно з іншою класифікацією, виділяють діастему трьох видів:

1. з латеральним нахилом коронок центральних різців; при цьому коріння зубів розташоване правильно;
2. з латеральним корпусним усуненням центральних різців;
3. з медіальним відхиленням коронок та латеральним відхиленням коренів центральних різців.

При всіх різновидах діастеми може мати місце нормальне положення коронок різців (без повороту по осі), поворот коронок різців по осі у вестибулярному або оральному напрямку.

Усі форми діастеми є дефект зубного ряду, виражений у тому чи іншою мірою. Однак деякі власники діастеми схильні вважати її не естетичним недоліком, а скоріше якоюсь «родзинкою» зовнішності і не бачать необхідності стоматологічної допомоги.

Тим не менш, міжзубна щілина між центральними різцями рідко буває відносно вузькою та паралельною. Значно частіше за рахунок відхилення центральних різців вона має трикутну форму з вершиною, зверненою до ясна або ріжучого краю зубів. Крім цього, діастеме часто супроводжує потужна вуздечка верхньої губи, волокна якої прикріплюються до гребеня альвеолярного відростка і вплітаються в різцевий сосочок, а також зубні аномалії (треми, мікродентія, адентія, поворот різців по осі), неправильний прикус (дистальний, глибокий, перехресний). Тому багато людей з діастемою відчувають психологічний та фізичний дискомфорт, соромляться своєї зовнішності та посмішки. Наявність діастеми сприяє розвитку пародонтиту у сфері фронтальних зубів.

Діастема може супроводжуватися порушенням звуковимови (механічною дислалією) – присвистуванням, шепелявістю, що у свою чергу створює труднощі мовної комунікації, обмежує вибір сфери професійної діяльності та потребує допомоги не тільки стоматолога, а й логопеда.

Наявність у пацієнта діастеми виявляється під час візуального огляду ротової порожнини. Тим не менш, для уточнення причин та виду діастеми потрібне проведення низки додаткових діагностичних процедур: визначення прикусу, прицільної рентгенографії, ортопантомографії, зняття зліпків, виготовлення та вивчення діагностичних моделей щелеп. При аналізі даних враховується положення, форма, нахил різців та коренів; стан вуздечок; величина міжзубного проміжку та симетричність діастеми; характер прикусу, наявність ретинованих зубів тощо.

Проблема вибору оптимального методу усунення діастеми має вирішуватись колегіально, із залученням різних фахівців: стоматологів-терапевтів, хірургів, ортодонтів, ортопедів.

Залежно від етіології та різновиду діастеми лікування може здійснюватися за допомогою терапевтичних, ортопедичних, ортодонтичних, хірургічних методів, а також їх комбінації. Ліквідація діастеми методом косметичної реставрації передбачає закриття міжзубного проміжку за допомогою композитних (прямих) вінірів, що виготовляються із світлозатверджуваного композиту безпосередньо в кабінеті стоматолога за один візит.

Ортопедичний метод усунення діастеми заснований на використанні для закриття міжзубного проміжку керамічних вінірів або незнімних протезів (штучних металоакрилових, металокерамічних, цільнокерамічних коронок).

Якщо причинообумовлюючими факторами діастеми виступають аномалії форми та прикріплення вуздечок, проводиться хірургічне лікування – пластика вуздечки губ чи язика. У ряді випадків потрібне видалення ретинованих та дистопованих зубів, проведення міжкореневої компактостеотомії з подальшою ортодонтичною корекцією. Ортодонтичний метод ліквідації діастеми полягає у пересуванні положення різців за допомогою знімних апаратів (вестибулярних пластинок) або незнімної техніки (брекет-систем).

Різноманітність клінічних форм діастеми диктує необхідність складання індивідуального плану лікування у кожному конкретному випадку, чіткого обґрунтування критеріїв вибору оптимальних методів та послідовності етапів лікування. Такий підхід дозволяє досягти оптимальних естетичних результатів лікування діастеми, усунення недоліків звуковимови та психологічних комплексів.

Основні правила профілактики діастеми зводяться до виключення шкідливих оральних навичок, усунення супутніх щелепно-лицьових аномалій, регулярного спостереження у стоматолога.