Діти, що часто хворіють

Діти, що часто хворіють – це категорія дітей, схильних до високого рівня захворюваності на гострі респіраторні захворювання внаслідок минучих, коригованих порушень у захисних системах організму. До групи часто хворіють включені діти, які переносять понад 4-6 епізодів ГРЗ на рік, які можуть відбуватися у різних клінічних формах. Діти, що часто хворіють, повинні бути обстежені педіатром, ЛОР-лікарем, алергологом-імунологом; алгоритм діагностики включає: ОАК, посів зі слизових зіва і носа, виявлення інфекцій методом ПЛР, алерготести, дослідження імунограми, рентгенографію придаткових пазух та грудної клітки. Діти, що часто хворіють, потребують санації вогнищ хронічної інфекції, етіопатогенетичної терапії ГРЗ, вакцинації та неспецифічної профілактики.

Діти, що часто хворіють (ЧБД) – діти, які переносять гострі респіраторні інфекції частіше, ніж умовно здорові діти (тобто більше 4-6 разів на рік). Поняття «діти, що часто хворіють» не є діагнозом і самостійною нозологічною формою: за ним можуть ховатися різні захворювання респіраторної системи (риніт, назофарингіт, синусит, ларинготрахеїт, бронхіт та ін).

В амбулаторній педіатрії термін «часті діти, що хворіють» використовується для позначення групи диспансерного спостереження і відображає, головним чином, кратність і тяжкість інфекційної захворюваності. Іноді для підкреслення затяжного характеру респіраторних інфекцій у даної категорії дітей використовується поняття «часті та довгострокові діти» (ЧДБД). У західних країнах стосовно таких пацієнтів застосовується термін «діти з рекурентними ГРЗ». Згідно з епідеміологічними даними, діти, що часто хворіють, становлять 15-40% від загальної кількості дітей.

Вважається, що основною причиною повторних респіраторних захворювань у дітей є неспецифічні порушення імунологічної реактивності, що зачіпають усі ланки імунітету. Хоча в імунній системі дітей, що часто хворіють, і відсутні грубі первинні дефекти, проте є крайня напруга імунного реагування і виснаження резервів протиінфекційних захисних механізмів. Очевидно, транзиторне зміна гомеостатичного рівноваги розвивається і натомість масивних і тривалих антигенних впливів на організм дитини.

Збудниками повторних інфекцій у дітей, що часто хворіють, у більшості випадків виступають віруси (грипу та парагрипу, респіраторно-синцитіальні, аденовіруси), атипові мікроорганізми (збудники хламідіозу та мікоплазмозу), бактерії (гемофільна паличка, стафілококи, стрекококи, стреокококи, стрекококи, стрекококи, стрекококи, стрекококи, стрекококи, стрекококи, стрефікококки, стрефілококи).

Фактори ризику

В анамнезі дітей, що часто хворіють, нерідко простежується патологія перинатального та неонатального періодів:

У немовлят може відзначатися:

У ранньому віці приєднуються:

Зриву і без того недосконалих адаптаційних механізмів може сприяти ранній переведення дитини на штучне вигодовування, екологічне неблагополуччя, поганий догляд за дитиною, пасивне куріння, нераціональне застосування лікарських засобів (жарознижувальних, антибіотиків та ін), алергічна обтяженість.

Діти, що часто хворіють, нерідко мають лімфатико-гіпопластичну аномалію конституції (діатез). Іноді, здавалося б, дитина, що нормально розвивається, переходить у категорію дітей, які часто хворіють після того, як починає відвідувати дошкільні освітні заклади, що пояснюється високим рівнем контактів з джерелами інфекції.

Як показують дослідження, навіть у період повного клінічного благополуччя у дітей, що часто хворіють, знижена функціональна активність Т-лімфоцитів; змінено співвідношення хелпери/супресори; відзначаються гіпо- та дисгаммаглобулінемія, порушення фагоцитозу, зниження рівня лізоциму та секреторного IgА, підвищення вмісту прозапальних інтерлейкінів та інші зміни. Ці зрушення зумовлюють підвищену схильність дітей до розвитку повторних респіраторних інфекцій та бактеріальних ускладнень. Разом з тим, недостатні резервні можливості інтерфероногенезу (противірусного захисту) сприяють підтримці в організмі дитини млявого запалення.

У середньому більшість дітей переносить 3-5 епізодів ГРЗ на рік; при цьому найбільша захворюваність відзначається серед дітей раннього, дошкільного та молодшого шкільного віку. У перші три роки життя діти хворіють на ГРЗ у 2-2,5 частіше, ніж діти старше 10 років.

Критеріями віднесення дітей до категорії часто хворіють: частота і тяжкість ГРЗ, наявність ускладнень, тривалість інтервалів між епізодами захворюваності, необхідність використання антибіотиків для лікування та ін. Головним серед цих показників є кількість повторних епізодів ГРЗ з урахуванням віку дитини (А.А. Баранов, В. Ю. Альбіцький, 1986 р.). До категорії часто хворих можуть бути віднесені діти:

• першого року життя, що перенесли 4 і більше випадків ГРЗ на рік;
• від 1-го до 3-х років, що перенесли 6 і більше випадків ГРЗ на рік;
• від 4-х до 5-ти років, які перенесли 5 і більше випадків ГРЗ на рік;
• старше 5 років, які перенесли 4 і більше випадків ГРЗ на рік.

Крім цього, у дітей старше 3-х років при віднесенні їх до групи часто хворіють, може бути використаний інфекційний індекс, що обчислюється як відношення кількості всіх епізодів ГРЗ за рік до віку дитини (у роках). У дітей, що рідко хворіють, інфекційний індекс зазвичай не перевищує 0,2-0,3; у найчастіше хворих становить від 0,8 і вище.

У структурі інфекційної захворюваності у дітей, що часто хворіють, переважають ГРВІ. При цьому респіраторні інфекції у дітей, які часто хворіють, можуть протікати у формі ураження ЛОР-органів (аденоїдитів, тонзилітів, синуситів), верхніх дихальних шляхів (ринітів, назофарингітів, ларинготрахеїтів та ін.), нижніх дихальних шляхів (бронхітів, бронхітів, бронхітів).

У дітей, що часто хворіють, відзначається схильність до тривалого та ускладненого перебігу інфекцій. У структурі ускладнень вони переважають гайморит, гнійний отит, бронхіальна астма, пневмонія, пієлонефрит, гломерулонефрит, ревматизм.

Часта інфекційна захворюваність призводить до порушення нервово-психічного та фізичного розвитку дітей, формування вегето-судинної дистонії, обмеження соціальних контактів з однолітками, поганої успішності. Нерідко у дітей, що часто хворіють, відзначається несформованість наочно-дійового і наочно-образного мислення, затримка мовного розвитку, порушення дрібної моторики.

Обстеження і курація дітей, що часто хворіють, повинні здійснюватися групою фахівців, що включає педіатра, дитячого отоларинголога, дитячого алерголога-імунолога, пульмонолога.

1. ЛОР-діагностика. Оскільки у половини дітей, що часто хворіють, є хронічні захворювання ЛОР-органів, необхідно проведення риноскопії, фарингоскопії, отоскопії, УЗД пазух носа для оцінки стану аденоїдів, мигдалин, синусів, барабанних перетинок.
2. Аллергодіагностика. З метою виявлення атопії виконуються алерготести, визначається вміст загального та алерген-специфічних імуноглобулінів Е (IgE). Доцільним є дослідження показників стану імунітету, включаючи рівні IgА, IgG, IgМ.
3. Лабораторне обстеження. Для оцінки мікробіоценозу слизових носоглотки у дітей, що часто хворіють, в обов’язковому порядку проводиться бактеріологічний посів із зіва і носа. Для виявлення вірусних та атипових збудників (РС-вірусу, мікоплазми, хламідій, цитомегаловірусу, ВПГ 1 та 2 типів) мазки та змиви досліджуються методом ПЛР. Дітям, що часто хворіють, проводиться клінічний аналіз крові, загальний аналіз сечі, кал на дисбактеріоз, обстеження на гельмінтози і лямбліоз.
4. Додаткові дослідження. Інструментальна діагностика доповнюється виконанням рентгенографії носоглотки та придаткових пазух носа, рентгенографії грудної клітки, ФЗД.

Оскільки за поняттям «діти, що часто хворіють» ховається широке коло індивідуальних проблем, неможливо говорити про універсальний алгоритм лікування. Проте, накопичений у педіатрії досвід, дозволив визначити загальні підходи до терапії та реабілітації дітей, що часто хворіють, що включають підвищення резистентності організму, санацію вогнищ хронічної інфекції, етіопатогенетичну терапію в період ГРЗ, вакцинопрофілактику.

Лікарська терапія

У періоди захворюваності на респіраторну інфекцію дітям, що часто хворіють, призначається етіопатогенетичне лікування: протизапальна (фенспірид), противірусна (альфа інтерферон, уміфеновір, ремантадин), місцева або системна антибактеріальна терапія (амоксицилін, амоксицилін-клавуланат).

Для стимуляції неспецифічних факторів захисту дітям, що часто хворіють, показаний прийом бактеріальних лізатів. Необхідне проведення корекції мікрофлори кишечника за допомогою пробіотиків та пребіотиків. Не виключається можливість спостереження часто хворіють на дітей гомеопатом.

Лікувальні маніпуляції

При хронічній ЛОР-патології проводиться місцеве лікування – промивання порожнини носа сольовими розчинами, полоскання зіва, промивання лакун піднебінних мигдаликів, фізіотерапія (УФО мигдаликів, інгаляції, НВЧ, УВЧ, лазер на регіонарні лімфовузли); за показаннями – припікання слизової носоглотки, аденотомія, тонзилектомія та ін.

Загальнозміцнювальні заходи

Відновлювально-реабілітаційний напрямок включає загальногігієнічні заходи: організацію раціонального режиму дня (достатній сон, виключення фізичних та нервово-психічних перевантажень, щоденні прогулянки та фізичну активність), повноцінне харчування. У періоди клінічного благополуччя дітям, що часто хворіють, показано прийом полівітамінних комплексів, проведення загартовувальних процедур, гідротерапії, загального масажу, дихальної гімнастики та ЛФК.

Вакцинопрофілактика

Віднесення дитини до групи дітей, що часто хворіють, не виключає проведення профілактичних щеплень, а, навпаки, є підставою для ретельно продуманої індивідуальної вакцинації. Так, часта захворюваність на респіраторні інфекції є основним показанням для вакцинації дітей проти грипу. Обов’язкова і додаткова вакцинація дітям, що часто хворіють, повинна проводитися в періоди клінічного благополуччя; у цьому випадку ризик розвитку поствакцинальних ускладнень не перевищує середньостатистичного.

Повністю запобігти захворюваності дітей на ГРЗ неможливо, проте в силах дорослих знизити частоту і тяжкість перебігу захворювань. З моменту планування вагітності необхідно вести здоровий спосіб життя, уникати впливу несприятливих факторів під час виношування плода; після народження дитини – здійснювати грудне вигодовування. Щодо дітей, які часто хворіють, не слід нехтувати імунопрофілактикою та неспецифічною профілактикою ГРЗ, своєчасним лікуванням супутніх інфекцій.

Число повторних епізодів ГРЗ на рік у дітей, що часто хворіють, залежить не тільки від правильності лікування, але, більшою мірою, від способу життя в періоди клінічного благополуччя. Планування та дотримання реабілітаційно-відновних заходів сприяє продовженню терміну ремісії, зниженню частоти та тяжкості епізодів ГРЗ.