Доброякісні пухлини горлянки

Серед пухлин глотки доброякісні утворення зустрічаються у 10 разів частіше, ніж злоякісні. Згідно зі статистичними даними, які має вітчизняна отоларингологія, серед пацієнтів з доброякісними пухлинами глотки переважають чоловіки віком від 20 до 45 років. З іншого боку, доброякісні пухлини глотки можуть зустрічатися у будь-якому віковому періоді і навіть мати вроджений характер.

До факторів ризику розвитку доброякісних пухлин глотки відносять хронічні зовнішні впливи, що несприятливо позначаються на слизовій глотки (куріння, частий прийом спиртного, регулярне вдихання пилу та ін.), недостатню гігієну порожнини рота, спадкову схильність, тривалий перебіг запальних захворювань. , назофарингіт, аденоїди). На думку клініцистів, саме ці фактори здатні викликати надмірне зростання та розмноження клітин, які призводять до утворення доброякісних пухлин глотки.

Загальними симптомами, які тією чи іншою мірою можуть спостерігатися при будь-якій з доброякісних пухлин глотки, є: першіння в горлі, відчуття стороннього тіла в глотці, утруднення носового дихання та гугнявий відтінок голосу. При доброякісних пухлинах глотки можлива поява катаральних явищ: почервоніння та деякої набряклості піднебінних дужок та задньої стінки глотки. Клінічна картина доброякісної пухлини глотки має особливості в залежності від виду новоутворення.

Папіломи

Доброякісні пухлини глотки, причиною яких може бути вірус папіломи людини, що обумовлює також виникнення бородавок, гострих кондилом та папілом інших областей. Папіломи являють собою вузлики, покриті сосочкоподібними виростами. Ці доброякісні пухлини глотки розташовуються на вузькій або широкій ніжці, можуть бути множинними та поєднуватися з папіломами гортані.

Розрізняють м’які папіломи, що мають пухку консистенцію, і тверді папіломи – щільні утворення сірого забарвлення. М’які папіломи схильні рецидивувати, можуть кровоточити і проростати в розташовані поруч тканини, іноді зникають самі по собі. Тверді папіломи зазвичай не дають рецидивів і не кровоточать. Окремо виділяють папіломатоз глотки – ураження папіломами цілих ділянок слизової оболонки.

Фіброми

Зазвичай мають округлу форму, рожеве або червоне забарвлення і розташовуються на широкій основі. Їхня поверхня може бути гладкою або бугристою, вона легко кровоточить при дотику. За густиною цей вид доброякісних пухлин глотки може досягати консистенції хряща. При цьому найбільш щільною ділянкою пухлини є її основа. Мікроскопічно фіброми є сполучною тканиною з безліччю еластичних волокон і кровоносних судин.

Хоча фіброми є доброякісними пухлинами глотки, вони характеризуються злоякісним перебігом, оскільки часто мають інтенсивне зростання з проростанням в навколишні тканини. Значне збільшення розмірів пухлини може спричинити порушення носового дихання, утруднення ковтання, поява стенотичного дихання. Інвазивне зростання фіброми з руйнуванням сусідніх із нею тканин може призвести до розвитку масивної кровотечі. Проростаючи в порожнину носа пухлина викликає порушення нюху, в порожнину очниці – зміщення очного яблука та екзофтальм, у слухову трубу – приглухуватість.

Інфільтрація пухлиною кісткових структур призводить до деформації обличчя. Найгрізнішим ускладненням цих доброякісних пухлин глотки є проростання у структури головного мозку, що призводить до виникнення менінгіту, порушення мозкового кровообігу, ураження черепно-мозкових нервів та інших патологічних змін.

Тератоми

Вроджені доброякісні пухлини глотки, що з’являються внаслідок порушень розвитку ембріона. Найбільш поширеною тератомою є волохатий поліп глотки, що має вигляд округлого виросту на ніжці, покритого пушковою волосиною.

Ангіоми

Доброякісні пухлини глотки, які беруть свій початок із лімфатичних (лімфангіоми) або кровоносних судин (гемангіоми). Виникають на мигдаликах, м’якому небі, біля кореня язика, на бічній або задній поверхні глотки. Ангіоми глотки нерідко характеризуються швидким зростанням із проростанням у навколишні тканини. Лімфангіоми мають жовтуватий колір та заповнені лімфою, можуть бути багатокамерними. Гемангіоми відрізняються червоним або синюшним кольором, схильні до кровотеч.

Аденоми

Доброякісні пухлини глотки, що рідко зустрічаються, розташовані в різних її областях. Є вузли драглистої консистенції, покриті капсулою. Вузли мають широку основу. Їх розмір варіює від 0,5 до 2 см. Аденоми бувають рожевого, сірого чи коричневого кольору. Мікроскопічно ці доброякісні пухлини глотки складаються з атипових залоз слизової оболонки, у просвіті яких визначається слиз, гній та злущені клітини.

Циліндроми

Окремий вид аденом глотки, що бере свій початок з епітелію слинних залоз. Макроскопічно ці доброякісні пухлини глотки схожі на вузол. Вони не завжди мають правильну форму і часто нечітко відмежовані від сусідніх тканин. Розмір циліндра рідко перевищує 3 см. При мікроскопічному дослідженні виявляються складки з пластинчастих клітин часточки і розділяють їх прошарки фіброзної тканини.

Нейрогенні утворення

Невринома, нейрофіброма – досить рідкісні доброякісні пухлини глотки, які зазвичай локалізуються в області її бічної або задньої стінки. Невриноми глотки представлені інкапсульованими вузлами веретеноподібної чи овальної форми. Мають гладку поверхню та вкриті незміненою слизовою оболонкою. Виразки або кровоточивість відсутні.

Кісти горлянки

Поділяються на ретенційні та дермоїдні. Ретенційні кісти – доброякісні пухлини глотки, що проявляються клінічно лише при досягненні значних розмірів, коли вони можуть призвести до асфіксії. Відрізняються кулястою формою та податливими тонкими стінками. Дермоїдні кісти є вродженими доброякісними пухлинами горлянки.

Екстрамедулярна плазмоцитома

Є прикордонною пухлиною глотки, оскільки спостерігалися випадки її злоякісної течії із метастазуванням у лімфовузли. Має вигляд одиночного або множинних еластичних вузлів із широкими основами. У процесі зростання досягає більше 3-х см у діаметрі. Мікроскопічно плазмоцитома глотки складається з поліморфно-клітинного інфільтрату, до складу якого входить велика кількість плазмоцитів.

Оскільки доброякісні пухлини глотки в міру свого зростання призводять до порушення дихання та ковтання, доцільним є їхнє планове видалення. Доброякісні пухлини глотки невеликого розміру оперують внутрішньоглотковим доступом із застосуванням місцевого знеболювання. При фібромах, нейрогенних пухлинах або кістах роблять розріз біля їх підстави, через який пухлину вилущують разом з капсулою. Тератоми глотки видаляють після перев’язування та перетину їх ніжки.

Видалення папілом здійснюється конхотомом, після чого основу пухлини припікають гальваноакустикою. Ділянки слизової оболонки, уражені папіломатозом, піддають глибокому кріовпливу. Щодо судинних доброякісних пухлин глотки застосовують склерозування або діатермокоагуляцію. Доброякісні пухлини глотки великого розміру, що проростають в навколишні тканини, вимагають проведення операції під загальним наркозом бічної фаринготомії. При цьому попередньо виробляють трахеостомію.