Доброякісні пухлини маткових труб

Доброякісні пухлини маткових труб – це повільно зростаючі неінвазивні об’ємні утворення, що походять з епітеліальної, м’язової, серозної тубарних оболонок або тканин, що їх оточують. Зазвичай клінічно не виявляється. При об’ємних неоплазія можливі скарги на дискомфорт, біль внизу живота, ознаки здавлення оточуючих органів, безпліддя. Діагностуються за допомогою гінекологічного огляду, УЗД, КТ, МРТ тазових органів, гістеросальпінгографії, ультрасонографії, лапароскопії. Лікуються хірургічно з проведенням лапароскопічної або лапаротомічної аднексектомії, тубектомії, екстирпації або надвохвилинної ампутації матки та придатків.

Доброякісні пухлини маткових (фалопієвих) труб – рідкісна гінекологічна патологія, що виявляється переважно у постменопаузі. За спостереженнями фахівців у галузі онкології, акушерства та гінекології, у структурі неоплазій жіночих геніталій доброякісні трубні утворення займають до 0,5-3%. Однак з урахуванням безсимптомного перебігу, низької прогредієнтності та невеликих розмірів їх поширеність у популяції може бути вищою. Найбільш частими доброякісними новоутвореннями є аденоматоїдні пухлини розміром 1-2 см та тератоми. Актуальність своєчасної діагностики ДОМТ обумовлена ​​ризиком їх малігнізації з поширенням на яєчники, очеревину, великий сальник.

У зв’язку з малою поширеністю істинних ДОМТ їхня етіологія, на відміну від пухлиноподібних утворень (ендометріоїдний кіст, аденоматозної проліферації епітелію при хронічних неспецифічних та туберкульозних запальних процесах, гідросальпінксі, піосальпінксі), практично не вивчена. Розробляється кілька гіпотез походження доброякісних новоутворень фалопієвих труб, хоча, найімовірніше, неопроцес є поліетиологічним. Можливими причинами пухлинного зростання є:

• Запальні захворювання. При більшості хронічних специфічних та неспецифічних сальпінгітів, аднекситів спочатку уражаються епітеліальні клітини. Тривала інфекційно-запальна реакція впливає на метаболізм епітеліоцитів та може викликати гіперплазію епітелію.
• Порушення ембріогенезу. Дисембріогенетичні процеси розглядаються як провідна причина утворення зрілих тератом (дермоїдних кіст) маткових труб. Їх можливою основою є порушення диференціювання зародкових листків чи аномальна індукція однією зі стадій розвитку зародка.
• Вплив мутагенних факторів. Пухлинна трансформація нормальних трубних тканин може статися під впливом виробничих отрут (насамперед ароматичних вуглеводів), фізичних впливів (УФ-променів, іонізуючої радіації). Можливе пошкодження генетичного матеріалу вірусами.
• Недостатній імунітет. Аномальні клітинні елементи елімінуються імунними клітинами та гуморальними факторами. Втрата контролю за зростанням клітин, що мутували, різних оболонок фалопієвих труб спостерігається при зниженні імунітету, викликаному стресом, прийомом імуносупресорів, ВІЛ-інфекцією.

Механізм розвитку доброякісних пухлин маткових труб остаточно не встановлено. У основі неогенезу лежить втрата контролю над розподілом, зростанням, диференціюванням клітинних елементів. Під впливом провокуючих факторів ушкоджується ДНК клітини, порушуються механізми апоптозу (генетично детермінованої загибелі). В умовах недостатнього імунітету аномальні клітини продовжують ділитися, що супроводжується осередковою гіперплазією відповідних тканин, проте при доброякісному процесі не визначаються ознаки клітинної атипії та відсутнє інвазивне зростання об’ємного утворення.

Пошкодження тканин на ранніх етапах ембріогенезу зазвичай призводить до розвитку зрілих тератом, що мають вигляд сактосальпінксу. При залученні до процесу епітеліоцитів найчастіше формуються сосочкові аденоми та папіломи, локалізовані в абдомінальній частині фалопієвої труби, рідше виникають поліпи. Гіперплазія м’язових та сполучнотканинних волокон супроводжується зростанням лейоміом, фіброміом, фібром, розташованих у маточному кінці труби або у широкій матковій зв’язці. У неопроцес також залучаються інші види тканин з формуванням аденоматоїдних пухлин, липом, лімфангіом, хондром, неврилеммом.

Зазвичай справжні ДОМТ, не ускладнені запальним процесом, протікають безсимптомно і виявляються випадково при плановому обстеженні чи лапаротомії щодо іншого захворювання. Завдяки маленьким розмірам і повільному зростанню більшості доброякісних трубних неоплазій вони не чинять тиску на навколишні тканини і не викликають больового синдрому. У поодиноких випадках при великих тератомах жінка відчуває тяжкість, дискомфорт, біль у нижній частині живота на відповідній стороні. З’являються ознаки стискання тазових органів: часті позиви на сечовипускання, дефекацію, запори, метеоризм, утруднене відходження сечі, відчуття тиску на пряму кишку. Єдиною скаргою пацієнтки репродуктивного віку може бути неможливість завагітніти при регулярному статевому житті без запобігання.

Об’ємне утворення, що звужує просвіт фалопієвої труби, здатне порушити нормальне просування заплідненої яйцеклітини та спровокувати розвиток позаматкової вагітності. При повній обтурації доброякісні пухлини ускладнюються трубним безпліддям, сактосальпінксом. Епітеліальні новоутворення на ніжці, розташовані в ампулярному відділі, іноді перекручуються, що призводить до некрозу тканин та розвитку клініки гострого живота. Не виключена малігнізація пухлин, особливо епітеліального походження. Більш того, на думку деяких онкогінекологів, більшість папілом та аденом маткових труб є високодиференційованими аденокарциномами, що опосередковано підтверджується розвитком асциту при таких новоутвореннях.

Постановка діагнозу доброякісних об’ємних утворень маткових труб утруднена малою вираженістю або відсутністю клінічної симптоматики та низькою настороженістю медичних працівників щодо цієї патології. Попередня діагностика проводиться за допомогою фізикальних та інструментальних досліджень, остаточна – на основі патогістологічних даних. Рекомендованими методами обстеження є:

• Гінекологічний огляд. В ході огляду на кріслі пухлина може пальпуватися в області придатків у вигляді об’ємного тугоеластичного утворення з гладкою поверхнею, не спаяного з тканинами, що оточують. Неоплазії невеликих розмірів часто не визначаються пальпаторно.
• Сонографія. УЗД органів малого тазу дозволяє оцінити розміри, структуру, особливості поверхні пухлини. Для підвищення точності діагностики додатково призначають томографію (КТ, МРТ), гістеросальпінгографію, ультрасонографію маткових труб.
• Діагностична операція. Візуальний огляд придатків у рамках лапароскопії забезпечує точніше визначення локалізації пухлинного процесу та його зв’язку з матковими трубами. При необхідності під час обстеження проводиться біопсія вивчення будови пухлини.

Встановлення остаточного діагнозу, як правило, можливе лише після гістологічного аналізу віддаленого новоутворення. ДОМТ диференціюють з доброякісними пухлинами яєчників, раком маткових труб, ендометріоїдними поліпами, істмічним нодозним сальпінгітом, гідросальпінксом, піосальпінксом, тубооваріальним абсцесом, туберкульозом придатків. За свідченнями пацієнтку консультують фтизіатр, онколог, інфекціоніст.

Немедикаментозних та консервативних методів терапії справжніх ДОМТ не запропоновано. Пацієнткам репродуктивного віку по можливості зберігають функцію ураженої труби, забезпечуючи динамічний нагляд за розвитком неоплазії та лікування трубної безплідності. Виявлення пухлинного процесу в період періменопаузи зазвичай є показанням для хірургічного видалення новоутворення. Операція виконується в найкоротші терміни за наявності великих пухлин, що викликають здавлення сусідніх органів, утворень, що швидко ростуть, ускладненої течії. Обсяг втручання залежить від типу пухлини, віку та репродуктивних планів жінки. Пацієнткам з неоплазиями маткових труб можуть виконуватися:

• Ендоскопічне видалення придатків. Лапароскопічна аднексектомія на стороні поразки з гістологічною експрес-діагностикою є операцією вибору в клімактеричному віці. Оскільки остаточне диференціювання між оваріальними та тубарними доброякісними пухлинами утруднено навіть на інтраопераційному етапі, виконання втручання у зазначеному обсязі забезпечує радикальне лікування та дозволяє вчасно виявити малігнізацію. У глибокій постменопаузі за наявності тяжкої екстрагенітальної патології та виявлення новоутворення труби допустиме виконання тубектомії.
• Лапаротомне видалення придатків. Проведення класичної порожнинної аднексектомії рекомендовано пацієнткам з перекрутом ніжки тубарної доброякісної освіти. Лапаротомія також виправдана при підозрі на пухлинне ураження труби за наявності післязапальних змін, що ускладнюють виконання ендоскопічного втручання та диференціальну діагностику з пухлинами яєчників. Через порожнинний доступ простіше розширити обсяг втручання при гістологічному виявленні малігнізованої пухлини. У постменопаузі показані радикальніші операції — надвохвилинна ампутація або екстирпація матки з придатками.

При своєчасному виявленні доброякісної пухлини та проведенні операції у рекомендованому обсязі результат захворювання сприятливий. Через недостатню вивченість етіології та патогенезу первинна профілактика ДОМТ детально не розроблена. Ймовірну роль попередженні пухлинного процесу грають адекватна терапія запальних захворювань жіночих статевих органів, бар’єрні методи контрацепції, відмова від статевих відносин із випадковими партнерами. Вторинна профілактика передбачає регулярні огляди у акушера-гінеколога та проходження УЗД-скринінгу раз на півроку після 40 років.