Доброякісні пухлини підшлункової залози

Доброякісні пухлини підшлункової залози – це новоутворення, які характеризуються збереженим диференціюванням клітин, мають сприятливий перебіг, можуть розвиватися з тканин, що продукують гормони, судинних і нервових структур, епітелію органу. Симптоми визначаються типом неоплазії: при гормонпродукуючих пухлинах – підвищенням рівня певного гормону, при інших типах – больовим синдромом, порушеннями травлення, ознаками здавлення сусідніх органів. Основними методами діагностики є інструментальні дослідження: УЗД, КТ, МРТ. Лікування хірургічне – від енуклеації пухлини до резекції підшлункової залози.

Доброякісні пухлини підшлункової залози – рідкісна патологія. Неоплазії зустрічаються із частотою 1-3 випадки на 1 мільйон населення. Вражають переважно людей середнього та старшого віку. Можуть бути одиночними або множинними, розташовуватись у хвості, тілі чи голівці органу. Невеликі гормонально неактивні пухлини зазвичай протікають безсимптомно, стають випадковою знахідкою під час обстеження інших захворювань. p align=”justify”> Гормонально активні новоутворення характеризуються специфічними змінами ендокринного фону.

Причин розвитку даної патології не встановлено. Вважається, що мають значення генетичні чинники, що схильні до неопластичним процесам, несприятлива екологічна обстановка, куріння, зловживання алкоголем. Велика роль розвитку пухлин ПЗ в сучасної гастроентерології та онкології відводиться запальним процесам органу, насамперед – хронічному панкреатиту.

Фактором ризику розвитку доброякісних новоутворень також є нераціональне харчування: переважання жирної їжі (переважно тваринного походження), нестача клітковини, протеїнів, вітамінів, а також неправильний режим харчування (відсутність регулярних їд, переїдання).

Найчастіше діагностуються функціональні нейроендокринні пухлини: гастриному (гастрин-продукуючу неоплазію ПЗ із клітин острівців Лангерганса), інсуліному, глюкагоному. Незважаючи на те, що такі утворення зазвичай мають невеликі розміри і не схильні до швидкого зростання, їх прояви вельми специфічні, оскільки клітинами новоутворень продукуються гормони, що надходять у системний кровотік.

До доброякісних неоплазій підшлункової залози також відносять гемангіому (освіта, що має судинну структуру), фіброму (зі сполучної тканини), липому (з жирової тканини), лейоміому (освіта з м’язових волокон), невриному або шванному (новоутворення з шванів). оболонки нервів). Ці види пухлин відрізняються відсутністю клінічних проявів до досягнення ними значних розмірів.

Симптоми новоутворень підшлункової залози доброякісної природи визначаються типом пухлини. Гормонально неактивні неоплазії зазвичай є діагностичною знахідкою, оскільки не мають жодних симптомів до досягнення ними істотних розмірів та здавлення сусідніх органів, розтягування капсули органу або порушення кровотоку. Зазвичай такі пухлини виявляються під час проведення інструментальної діагностики інших захворювань.

Попередньо відрізнити їх від злоякісних дозволяє низка ознак: відсутність клінічних симптомів (у тому числі проявів інтоксикаційного синдрому: слабкості, зниження апетиту, стомлюваності, нудоти, субфебрильної температури тіла), повільне зростання при нормальному рівні онкомаркерів у крові. Якщо доброякісна пухлина підшлункової залози великих розмірів стискає сусідні органи, можливий больовий синдром. Болі постійні, ниючі можуть посилюватися при зміні положення тіла, їх локалізація залежить від розташування неоплазії.

Новоутворення головки ПЗ характеризуються болем у правому підребер’ї та епігастрії, тіла органу – у верхніх відділах живота, хвоста – у лівому підребер’ї, поперековій ділянці. Пухлина може здавлювати панкреатичну або загальну жовчну протоку, що проявляється ознаками механічної жовтяниці: іктеричністю склер і шкіри, свербежем, появою темного забарвлення сечі, знебарвленням калу. Якщо здавлюється якийсь відділ кишечника, може розвинутись кишкова непрохідність.

Гормонпродукуючі доброякісні пухлини мають специфічні ознаки, що визначаються гормоном, що виділяється. Інсуломи (інсуліноми) продукують гормон інсулін, що впливає рівень цукру крові. Ознаками такого новоутворення є симптоми гіпоглікемії: слабкість, підвищена пітливість, запаморочення, дратівливість тахікардія; при значному зниженні глюкози крові можлива гіпоглікемічна кома.

Гастринома проявляється розвитком множинних виразок гастродуоденальних, рефрактерних до фармакотерапії. Виразки можуть розташовуватися у шлунку, бульбарному відділі, іноді навіть у худій кишці. Пацієнти відчувають інтенсивні болі в епігастральній ділянці; характерна відрижка кислим, печія. Внаслідок гіперпродукції гастрину у просвіт шлунково-кишкового тракту потрапляє велика кількість соляної кислоти, що призводить до порушення моторики кишечника, пошкодження його слизової оболонки та погіршення процесів всмоктування.

Симптоми глюкагономи визначаються підвищенням рівня цукру на крові. Типово значне зниження ваги, поява некролітичної мігруючої еритеми (червоно-коричневого висипу на різних ділянках тіла, переважно в області сідниць, стегон, паху), лущення шкіри, ураження слизових оболонок (гінгівіт, стоматит, вагініт). На тлі глюкагономи може розвинутись цукровий діабет, відмінними особливостями якого є досить швидке досягнення компенсації, найчастіше лише дієтотерапією, а також рідкісний розвиток кетоацидозу, ангіопатії та нефропатії.

Діагностика даної патології ґрунтується на характерній клінічній картині деяких видів новоутворень, а також результатах інструментальних та гістологічних методів дослідження. Консультація гастроентеролога дозволяє припустити тип пухлини, з’ясувати, як давно з’явилися симптоми та чи прогресують вони. В анамнезі життя пацієнта можливі запальні захворювання підшлункової залози, зловживання алкоголем.

При огляді пацієнта лікар може визначити жовтяничність шкірних покривів та склер, що свідчить про механічне здавлення пухлиною панкреатичної або загальної жовчної протоки. Оцінюючи загального аналізу крові зміни виявляються вкрай рідко. Біохімічний аналіз крові у разі інсуломи та глюкагономи підтверджує зміну рівня цукру крові. Обов’язково проводиться визначення онкомаркерів: карциноембріонального антигену, СА 19-9, які у разі доброякісної природи захворювання не підвищені.

Найбільш інформативними методами діагностики є інструментальні дослідження. УЗД органів черевної порожнини проводиться з метою візуалізації освіти, визначення її розмірів, стану регіонарних лімфатичних вузлів. Однак при гормонпродукуючих пухлинах малих розмірах даний метод є малоефективним. Високоінформативні КТ та МРТ підшлункової залози, що дозволяють виявити новоутворення невеликих розмірів та детально вивчити їхню поширеність.

Для визначення неоплазій з множинними вогнищами (це характерно для інсулом, гастрином) проводиться сцинтиграфія – в організм вводяться радіофармпрепарати, які активно накопичуються клітинами пухлини, та їхнє випромінювання фіксується на знімку. При підозрі на гемангіому виконується ангіографія з метою оцінки струму крові в освіті та її зв’язку із системним кровотоком. Для вивчення гістологічної структури новоутворення, диференціації від злоякісних пухлин здійснюється пункційна біопсія підшлункової залози з наступним морфологічним дослідженням біоптатів.

Лікування лише хірургічне. При гормонпродукуючих пухлинах проводиться їх енуклеація (вилущування). Резекція головки залози чи хвоста доцільна за наявності новоутворення у відповідному відділі органу. У разі локалізації великої неоплазії в області головки залози та порушення відтоку жовчі здійснюється панкреатодуоденальна резекція (освіта видаляється разом з частиною залози та дванадцятипалою кишкою). Досить ефективним методом лікування гемангіоми є селективна емболізація артерій. Методика полягає у блокуванні кровопостачання пухлинного утворення.

У деяких випадках, коли при множинних гормонпродукуючих новоутворення радикальне хірургічне лікування провести неможливо, необхідна симптоматична терапія. При інсуліномі та глюкагономі основним напрямом є нормалізація рівня цукру в крові. При розвитку епізодів гіпер- та гіпоглікемії проводиться відповідна корекція розчинами інсуліну або глюкози. Обов’язково призначається дієтотерапія. При лікуванні гастриноми використовуються препарати, що пригнічують шлункову гіперсекрецію: ранітидин, фамотидин, омепразол та інші. У важких випадках проводиться висічення гастриноми з гастректомією (з метою запобігання рецидивам через неповне видалення пухлини).

Доброякісні панкреатичні новоутворення здебільшого мають сприятливий прогноз, вкрай рідко перероджуються на злоякісні. У разі збільшення розмірів пухлини можуть виникнути ускладнення у вигляді механічної жовтяниці, кишкової непрохідності. При своєчасному хірургічному видаленні можливо повне одужання. Специфічної профілактики немає. Загальними заходами щодо запобігання розвитку доброякісних пухлин ПЗ є дотримання принципів раціонального харчування, відмова від вживання алкоголю, а також своєчасне адекватне лікування панкреатитів.