Доброякісні пухлини плеври

Доброякісні пухлини плеври – це новоутворення різного тканинного походження з відносно сприятливим перебігом, що виростають з листків вісцеральної та парієтальної плеври – серозної оболонки легень. У міру свого зростання доброякісні пухлини плеври викликають появу болів у грудній клітці, сухого кашлю, задишки, субфебрилітету, ексудату у плевральній порожнині, міжреберній невралгії. Діагностична тактика при пухлинах плеври включає рентгенологічне та томографічне обстеження, плевроскопію, пункцію новоутворення з цитологічним дослідженням матеріалу. Щоб уникнути малігнізації будь-які пухлини плеври підлягають оперативному видаленню.

Плевра є серозним покривом, що вистилає грудну порожнину, легені, середостіння, діафрагму. Плевра складається з двох листків: вісцерального (легеневого), що безпосередньо прилягає з легкого, і парієтального (пристінкового), що вистилає внутрішню поверхню грудної порожнини. У парієтальному листку виділяють реберну, діафрагмальну та медіастинальну плевру, відповідно до тих ділянок, до яких належить серозна оболонка. Між парієтальним і вісцеральним листками плеври розташований замкнутий щілинний простір – плевральна порожнина, що містить 1-2 мл серозної рідини, за рахунок якої відбувається ковзання плевральних листків щодо один одного при дихальних рухах.

Морфологічно плевра представлена ​​декількома шарами: мезотеліальним шаром, прикордонною мембраною, поверхневим колагеновим шаром, що містить гладкі м’язи, ляри. Така багатошарова будова плеври обумовлює морфологічну неоднорідність пухлин плеври, що зустрічаються в пульмонології та торакальній хірургії.

Більшість доброякісних пухлин плеври є мезенхімальними за походженням та розвиваються із субмезотеліального шару плеври. Вихідною тканиною для пухлин плеври може служити мезотелій, сполучнотканинні волокна, ендотелій лімфатичних і кровоносних судин. Серед доброякісних пухлин плеври зустрічаються мезотеліоми фіброзного типу, фіброми, ліпоми, фіброміоми, фіброліпоми, лімфангіоендотеліоми, невриноми, хондроми, остеофіброми, ангіоми і інші.

Доброякісні пухлини плеври, як правило, мають вигляд чітко відокремленого одиночного вузла; за наявності ніжки пухлини мають достатню рухливість. Характер зростання визначає особливості хірургічної тактики при видаленні пухлин плеври. Фіброма плеври частіше виходить з її вісцерального листка, має ніжку або пов’язана зі своєю широкою основою за допомогою пухкої сполучної клітковини. Видалення фіброми зазвичай не викликає технічних труднощів.

Липома плеври росте з підплевральної жирової клітковини і пов’язана з парієтальним листком серозної оболонки. Зростання ліпоми в напрямку міжреберного простору супроводжується вибуханням пухлини плеври над поверхнею грудної клітини у вигляді вузла, що пальпується. В цьому випадку для радикальної резекції необхідно виділення всього конгломерату пухлини до плеври.

Доброякісна фіброзна мезотеліома, на відміну від злоякісних мезотеліом очеревини, плеври, перикарда, яєчка, не має етіопатогенетичного зв’язку з впливом азбесту. Макроскопічно доброякісний тип мезотеліоми представлений щільною солітарною інкапсульованою пухлиною, що має на розрізі жовтуватий колір. Мікроскопічна будова доброякісної мезотеліоми відповідає багатоклітинній фібромі. Даний тип пухлини частіше виходить із парієтальної плеври. При видаленні мезотеліоми вдаються до резекції парієтальної плеври протягом.

Особливості клінічної картини доброякісних пухлин плеври залежать від локалізації та розмірів новоутворення. Локалізовані пухлини плеври невеликих розмірів зазвичай протікають безсимптомно. Клінічні прояви пухлин плеври, як правило, розвиваються при досягненні ними великих розмірів, що спричиняє усунення органів грудної порожнини і середостіння. У цьому випадку виникають біль у грудній клітці, відчуття сором’язливості у грудях, задишка, сухий кашель, субфебрильна температура тіла.

Нерідко у хворих з пухлиною плеври розвивається гіпертрофічна остеоартропатія – потовщення нігтьових фаланг на кшталт «барабанних паличок». Компресія прилеглих органів великими пухлинами плеври супроводжується міжреберною невралгією, синдромом верхньої порожнистої вени. Ці симптоми мимоволі зникають після видалення пухлини плеври. Ексудативний плеврит при доброякісних пухлинах плеври розвивається рідко.

Доброякісні пухлини плеври зазвичай виявляються при рентгенологічному дослідженні (поліпозиційна рентгенографія грудної клітки, рентгеноскопія легень). На рентгенограмах визначається напівкругла або напівовальна гомогенна тінь з чіткими обрисами, що прилягає своєю широкою основою до тіні ребер, рідше – діафрагми або середостіння. При рентгеноскопії легень добре видно, як пухлина, що виходить із парієтальної плеври, при диханні зміщується разом з ребрами. Структура ребер, як правило, не змінена доброякісними пухлинами плеври, що прилягають до них.

Уточнююча роль діагностики пухлин плеври відводиться КТ і МРТ легень, УЗД плевральної порожнини. Під контролем КТ чи УЗД проводиться пункційна біопсія плеври з подальшим дослідженням біоптату; за наявності ексудату виконується плевральна пункція. При недоступності пухлини плеври для трансторакальної біопсії вдаються до діагностичної торакоскопії (плевроскопії).

Проведення бронхоскопії, бронхографії, мікроскопічного дослідження мокротиння при пухлинах плеври не є інформативним. На діагностичному етапі доброякісні пухлини плеври диференціюють зі злоякісними новоутвореннями серозної оболонки, периферичним раком легені, осумкованим плевритом.

Зважаючи на можливість компресії органів і судин грудної порожнини, а також, щоб уникнути ризику малігнізації, доброякісні пухлини плеври підлягають оперативному видаленню. Останнім часом широко використовуються малоінвазивні методики оперування з використанням відеоторакоскопічної апаратури. У післяопераційному періоді за допомогою залишених у плевральній порожнині дренажів здійснюють контроль гемостазу та повного розправлення легені.

Надалі пацієнти, які перенесли видалення доброякісних пухлин плеври, не потребують променевого або хіміотерапевтичного лікування. Однак вони підлягають періодичному (кожні 6 міс. протягом 2-х років) рентгенологічному обстеженню та спостереженню пульмонолога (торакального хірурга). Це пов’язано з тим, що деякі пухлини плеври, частіше змішаної будови, а також фіброзні мезотеліоми схильні до рецидиву, іноді – малігнізації, що потребує повторного хірургічного втручання.