Додаткова молочна залоза

Додаткова молочна залоза – ектопічне розміщення маммарних тканин у вигляді окремої часточки, частки або повноцінних додаткових грудей. Виявляється наявністю об’ємної еластичної освіти різних розмірів без соска або з соском, яке перед менструацією і при лактації може збільшуватися в розмірах і ущільнюватися, що у ряді випадків супроводжується хворобливими відчуттями. Для постановки діагнозу виконують мамографію, УЗД, МРТ, КТ та біопсію додаткової залози. Зазвичай пацієнтці рекомендують динамічний нагляд. Лікування може бути лише хірургічним. Елементи аномалії січуться, у разі несправжньої залози виконується ліпосакція.

Наявність додаткової молочної часточки чи залози – порівняно нечаста вроджена аномалія розвитку. Такі рудиментарні утворення можуть розташовуватися як уздовж молочних ліній — природних місць закладення зародкової маммарної тканини, яка в нормі інволюціонує в міру розвитку ембріона, так і на інших ділянках тіла (в аксілярній ділянці, спині, стегні). Патологія зазвичай діагностується у жінок репродуктивного віку. Рідше захворювання визначається при дисгормональних процесах чи появі у залозі додаткових новоутворень. У дівчаток до менархе аномалія виявляється лише за наявності візуально помітних додаткових сосків.

Єдиної теорії, що пояснює наявність грудних залоз у нетипових місцях, на сьогодні не існує. На думку фахівців у сфері мамології, вроджена патологія виникає внаслідок порушення ембріогенезу, спричиненого існуючими та набутими генетичними дефектами. Ключовими факторами, що призводять до ектопічного розвитку мамарної тканини, є:

• Спадкова схильність. Додаткові часточки та молочні залози частіше виникають у пацієнток, близькі родички яких страждали на таке ж захворювання. Однак гени, відповідальні за розвиток додаткових залоз, поки що не виявлені.
• Антенатальна дія ушкоджувальних агентів. Патологічну затримку інволюції зачатків молочних залоз при їхньому нетиповому розміщенні можуть спровокувати інфекційні захворювання вагітної або прийом препаратів з тератогенним ефектом.

Ключовою передумовою клінічного прояву дефекту розвитку, зазвичай, стає гормональна перебудова організму. Зазвичай перші симптоми захворювання виникають у період годування груддю. Дещо рідше патологія дебютує у підлітків на етапі статевого дозрівання.

Механізм формування додаткової грудей заснований на порушенні зворотного розвитку її ембріональних зачатків. Молочні залози закладаються до 6 тижня за рахунок вростання в мезенхіму епітеліальних тяжів, що походять із шкірної ектодерма. Зазвичай мамарні тканини розташовані вздовж вентролатеральних молочних ліній, які проходять від пахвової до пахвинної області. Проте під впливом мутагенів можливі ектопічні закладання. При нормальному ембріогенезі нетипово розміщені зародкові елементи піддаються зворотному розвитку, до 10 тижня залишається лише пара залоз на передній поверхні грудей. При збої інволюції додаткова залозиста тканина може зберігатися в пахвовій та підключичній областях між нормальними молочними залозами або лопатками в області статевих органів. Дуже рідко аномалія розвитку проявляється наявністю додаткового соска вздовж або поза молочною лінією. Після народження дівчинки розвиток додаткових залоз регулюється естрогеном, прогестинами, пролактином.

Варіант аномального розвитку молочних залоз на нетиповій ділянці визначається з урахуванням виявлених анатомічних та гістологічних елементів додаткового органу. При цьому оцінюються обсяг та співвідношення залізистої та жирової тканини, наявність або відсутність соска, ареоли, чумацької протоки. Фахівці розрізняють такі види вродженої патології:

• Додаткова часточка. Під шкірою розташована лише залозиста мамарна тканина, сосок відсутній.
• Полімастія. У нетиповому місці сформована повноцінна молочна залоза з соском, ареолою та молочною протокою.
• Політелія. Визначаються додатковий сосок або ареол, але залізистої тканини немає.
• Хибна заліза. Під атипово розташованим соском є ​​тільки жирова тканина.

За наявності додаткового соска захворювання діагностується навіть у новонароджених дівчаток. Якщо аномалія проявляється скупченням залізистої тканини як частки чи часточки без соска, вона зазвичай тривалий час протікає безсимптомно. При невеликих розмірах та відсутності вторинних патологічних змін додаткові часточки мають вигляд невеликих безболісних ущільнень шкіри. Великі залози та частки виглядають об’ємними опуклими утвореннями, еластичними на дотик. Перед місячними та в період вигодовування дитини вони збільшуються у розмірах, набухають, іноді стають болючими. Якщо заліза має сосок, під час лактації може виділятися молоко.

Наявність у жінки додаткової молочної залози або її часточки швидше створює психологічний та естетичний дискомфорт, ніж становить загрозу здоров’ю та життю. Як і у звичайних грудях, в аномальній освіті можуть виникати лактостаз, мастити та різні варіанти мастопатій. Ризик появи доброякісних новоутворень зростає, коли додаткова залоза регулярно травмується одягом або кісточками бюстгальтера (при ектопічній пахвовій локалізації). Фахівцями зафіксовано поодинокі випадки злоякісного переродження аномально розташованих тканин. При інтенсивному больовому синдромі та значному косметичному дефекті у жінки можуть виникати емоційні та психічні розлади (плаксивість, уразливість, тривога, іпохондрія, депресія).

Постановка діагнозу представляє певні складності тільки в тих випадках, коли у додаткової залози відсутня або слабо розвинений сосок (на вигляд нагадує виступає родимку). Зазвичай діагностика проводиться у разі підозри виникнення у додаткової залозі інших патологічних процесів. У сумнівних випадках рекомендовано такі методи обстеження:

• УЗД молочної залози. У ході ехографії уточнюються особливості структури рудименту, наявність чи відсутність у ньому осередкових процесів. При виявленні об’ємних новоутворень оцінюються їх розміри та локалізація. Досліджуються регіонарні лімфовузли.
• Мамографія. Стандартно виконується у двох проекціях. Дозволяє своєчасно визначити кісти та вогнищеві зміни у залізистій тканині. Застосовується як при початковій діагностиці, так і як скринінг неоперованим пацієнткам.
• Томографія додаткової залози. На пошаровому зображенні, отриманому під час КТ або МРТ молочної залози, добре візуалізуються особливості секреторної тканини та можливих новоутворень. Метод також можна застосувати для оцінки стану регіонарних лімфатичних вузлів.
• Цитологія біоптату додаткової залози. Матеріал для дослідження одержують за допомогою пункційної біопсії. При необхідності паркан виконують під рентген- або УЗ-контролем. Метод рекомендований усім пацієнткам віком від 35 років.

Захворювання диференціюють з кістами, ліпомами, патологією пахвових лімфатичних вузлів, при локалізації поруч із основними молочними залозами – з пухлинним процесом. До обстеження за потреби залучають онкомаммолога, хірурга, ендокринолога, гематолога.

Консервативних методів терапії цієї аномалії розвитку грудних залоз немає. Якщо додаткова освіта не супроводжується дискомфортом і не піддається регулярної травматизації, рекомендовано спостереження у мамолога з проведенням скринінгу, що відповідає віку жінки. При вираженому косметичному дефекті, інтенсивному больовому синдромі, виявленні додаткових утворень у залозі, спадковій обтяженості онкопатологією аномалія видаляється хірургічно. Залежно від обсягу та структури освіти рекомендовано такі оперативні втручання, як:

• Висічення з ушивання шкіри. Найбільш поширений спосіб корекції. У ході операції видаляється сосок з ареолою (за їх наявності), залізиста тканина та надлишок шкіри. Втручання виконують за допомогою скальпеля чи аргонно-плазмового коагулятора. Посічений матеріал відправляють на гістологічне дослідження для виключення онкопатології.
• Ліпосакція. Спосіб застосовується за наявності помилкової молочної залози з основою з жирової тканини. Зазвичай видалення надлишкового жиру роблять методом ультразвукової ліпосакції з попереднім руйнуванням ліпоцитів ультразвуком та відсмоктуванням отриманої жирової емульсії. Рідше застосовують вакуумне відсмоктування жиру з його механічною деструкцією.

Прогноз сприятливий. Додаткова молочна залоза малігнізується вкрай рідко, в більшості випадків аномалія є безсимптомною. Невеликі залізисті освіти можуть піддаватися інволюції після досягнення жінкою клімактеричного віку. Після проведеної операції захворювання рецидивує лише за неповному видаленні часточки чи залози. Оскільки патологія вважається уродженою, профілактика спрямована на попередження можливих ускладнень. Жінкам з аномальною молочною залозою необхідно щорічно проходити УЗД рудименту, а після 35 років – його мамографію. Тканини освіти слід захищати від травмування.