Дослідники виявили, що резистентність до антибіотиків поширюється швидше, ніж уважалося раніше

За останні 70 років застосування антибіотиків у медицині та ветеринарії неухильно розширювалося, що призвело до значного зростання резистентних мікроорганізмів. Особливо фахівців турбує той факт, що багато мікроорганізмів стійкі не до одного антибіотика, а до цілого ряду різних речовин. За словами одного з авторів дослідження, керівника дослідницького відділу порівняльного аналізу мікробіомів у Центрі Гельмгольця (Мюнхен), професора Майкла Шлотера (Michael Schloter), це створює певні проблеми при лікуванні інфекційних захворювань, тому вчені мають намір виявити ті механізми, які відповідальні за розвиток цієї стійкості. Відповідну статтю опубліковано в журналі Microbiome.

З цією метою він і його команда спільно з вченими з Університету Копенгагена, якими керував Жизл Вестергаард (Gisle Vestergaard), досліджували рибу, вирощену в умовах аквакультури, тобто навмисне розведену в природних та штучних водоймах, а також на спеціально створених морських плантаціях. Зокрема, вони вивчали Piaractus mesopotamicus – південноамериканський вид, відомий як риба паку, який часто вирощується в аквакультурі. Риба отримувала антибіотик флорфенікол (florfenicol) у їжу протягом 34 днів. За цю годину та після періоду застосування дослідники брали зразки з травного тракту риби та шукали відповідні генетичні зміни у кишкових бактерий.

«Як і очікувалося, введення антибіотика викликало збільшення генів, відповідальних за стійкість до цього антибіотика. Ми були здивовані різними виявленими механізмами, за допомогою яких гени стійкості до антибіотиків поширюються серед кишкових бактерій риб. Це говорити про те, що бактерії також обмінюються резистентністю через вируси та транспозони», – пояснює провідний автор статті Йоган Себастьян Санс Медіна (Johan Sebastian Sáenz Medina).

Подальші метагеномні дослідження підтвердили, що ці мобільні генетичні елементи викликають швидке розподілення генів стійкості серед геномів різних організмів. Досі ж вважалося, що тільки плазміди в основному відповідальні за обмін генами стійкості.

«Виявлення того, що резистентність широко передається між бактеріями і без участі плазмід, справді дивно. Грунтуючись на цьому спостереженні, необхідно переглянути та модифікувати відповідні моделі розповсюдження. Крім того, наші дані, безумовно, змушують задуматися, якою мірою слід продовжувати використовувати антибіотики в зростаючому світі аквакультур і чи слід взагалі», – каже Шлотер.