Дракункульоз

Дракункульоз – гельмінтна інвазія, що викликається круглим черв’яком – риштою, що паразитує в міжм’язовій тканині та підшкірній клітковині. Клінічні симптоми дракункульозу включають алергічні реакції (кропив’янку, ядуху), лихоманку, набрякання суглобів, пекучий біль, утворення еритеми, бульбашок та виразок у місці виходу паразита з-під шкіри. Діагноз дракункульозу підтверджується виявленням головної частини гельмінту на дні виразки та серологічними дослідженнями (РНІФ). Лікування дракункулеза передбачає обережне вилучення гельмінту з підшкірної клітковини шляхом поетапного намотування на марлевий валик, прийом протигельмінтних та антигістамінних препаратів.

Дракункулез (ришта) – гельмінтоз, що викликається нематодою – риштою і протікає з ураженням сполучної тканини та підшкірної клітковини. У перекладі з латинського термін «дракункульоз» означає «ураження маленькими драконами», що відбиває характер клінічних проявів гельмінтної інвазії. Ришти паразитують у м’яких тканинах, виходячи на поверхню шкіри через хворобливі виразки. Захворювання реєструється у країнах Центральної, Східної та Західної Африки, Азії, Близького Сходу, Південної Америки. У цих регіонах ураженість місцевого населення дракункулезом варіює від 7-9% до 50-80%. На території колишнього СРСР вогнище дракункульозу, що розташовувалося в Середній Азії, ліквідовано ще 1932 р.

Ришта або Dracunculus medinensis є круглим гельмінтом (нематодою) ниткоподібної форми. Самки черв’яка досягають довжини 30-120 см, самці – 12-30 мм. Дорослі особини паразитують в організмі людини, рідше – тварин (хижаків, мавп, собак, кішок). Самки ришти відроджують личинок, які заковтуються прісноводними рачками-циклопами, що виступають проміжними господарями гельмінта. В організмі циклопів личинки зазнають линяння і через 4-14 діб досягають інвазивної стадії.

Зараження людини дракункулезом відбувається при заковтуванні води, що містить інвазованих циклопів. У шлунково-кишковому тракті остаточного господаря зрілі личинки (мікрофілярії) проникають через кишкову стінку і мігрують по м’яких тканинах у міжм’язовий простір. Тут через 3-4 місяці паразити досягають статевої зрілості. Після запліднення самці збудника дракункульозу гинуть (обвапнюються в м’яких тканинах або розсмоктуються), а самка продовжує рости і мігрує в підшкірну клітковину. Досягнувши своїм головним кінцем шкірного покриву, самка виділяє спеціальний секрет, під дією якого на шкірі людини утворюється псевдофурункул, а потім відбувається розрив шкіри. Через дефект шкірних покривів випинається матка гельмінта; при зіткненні з водою вона розривається і назовні виходить тканинний ексудат, що містить дрібні личинки паразита. Одна самка виділяє у водне середовище до 3 млн личинок, після чого гине.

Тривалість паразитування ришти в тілі людини може досягати 18 місяців. Потрапивши у воду, личинки заковтуються циклопами – так починається новий цикл розвитку гельмінту. Дракункульоз частіше хворіють чоловіки різних вікових груп; жінки та діти молодшого віку заражаються рідше. Зазвичай у людини розвивається інвазія одним гельмінтом, проте описані випадки множинного дракункулеза з одночасним паразитуванням 17 і навіть 50 гельмінтів. Захворюваності на дракункульоз сприяє антисанітарія, відсутність водопроводу і каналізації, вживання сирої води з відкритих вододжерел. Забруднення водойм личинками гельмінта може відбуватися при заборі води, купанні, ритуальних обмиваннях. Патогенні ефекти при дракункулезі обумовлені сенсибілізацією організму продуктами життєдіяльності паразита, механічним травмуванням тканин та нашаруванням вторинної інфекції.

Стадія клінічних проявів настає через 9-14 місяців після зараження. Зазвичай дракункулез заявляє про себе розвитком алергічних реакцій (кропивниці, свербежу шкіри, нападів задухи, одутлості обличчя), запаморочення, нудоти, блювання, лихоманки. Відзначаються локальні набряки м’яких тканин у місці розташування гельмінту, припухання суглобів, регіонарний лімфаденіт.

Через 8-10 днів після розвитку загальної симптоматики в місці майбутнього виходу самки ришти на поверхні шкіри з’являється еритема та щільний інфільтрат, з якого потім формується пухир. Цей міхур заповнений жовтуватою рідиною, що містить лейкоцити, еозинофіли та личинки гельмінта. Через кілька днів міхур розкривається з відторгненням некротичних мас та утворенням виразки. З-під шкіри утворюється головний кінець самки паразита. Ці процеси супроводжуються нестерпним свербінням та пекучим болем, які трохи стихають після контакту з холодною водою. Саме цей факт змушує хворих на дракункульоз шукати порятунку від болісних симптомів, поринаючи у водойми. При зануренні уражених частин тіла у воду відбувається масовий вихід личинок та обсіменіння водойми.

Улюблена локалізація ришт – підшкірна клітковина нижніх кінцівок (гомілок, кісточок), рідше – верхніх кінцівок, живота, спини, сідниць, мошонки, молочних залоз та інших ділянок тіла. При неускладненій формі дракункульозу виразковий дефект шкіри швидко гоїться. Якщо в організмі паразитує єдиний гельмінт, то через 4-6 тижнів клінічні прояви дракункульозу вщухають, і захворювання закінчується одужанням.

Характер ускладнень дракункулеза залежить від локалізації ришти та приєднання вторинної інфекції. Перебіг дракункульозу може ускладнюватися артритами, синовітами, контрактурами та анкілозами суглобів, а у разі нашарування бактеріальної інфекції – абсцесом, флегмоною м’яких тканин, гангреною кінцівки, сепсисом. Описані випадки перикардиту, плевриту, епідидиміту, орхіту, правця, обумовленого попередньою інвазією риштою.

В ендемічних районах запідозрити дракункулез у хворих дозволяють характерні шкірні прояви, пальпація під шкірою шнуроподібного утворення, виявлення на місці розриву пухира переднього кінця ришти. При поміщенні гельмінта у воду відбувається виділення личинок, які можна розглянути при мікроскопії. Також виявити личинки ришти можна в відділяється з пухирів, що розкрилися. Звапнені паразити можуть виявлятися при рентгенологічному дослідженні тканин. З метою підтвердження діагнозу дракункульозу можливе проведення внутрішньошкірної алергічної проби, серологічних досліджень (РНДФ). Клінічні прояви дракункульозу необхідно відрізняти від фурункулу, абсцесу, флегмони.

Після появи гельмінта з-під шкіри витягти його можна шляхом намотування на марлевий валик чи паличку. Щоб уникнути обриву гельмінта робити це слід обережно і поступово, припиняючи вилучення з появою відчуття опору. Зазвичай за прийом вдається витягти 5-10 див ниткоподібного паразита – у разі процедуру повторюють наступного дня. При обриві гельмінта провадиться його хірургічне видалення. Попереднє проведення курсу протигельмінтної терапії при дракункульозі препаратами метронідазол, ніридазол, тіабендазол полегшує вилучення загиблого паразита. Також показано призначення антигістамінних, кортикостероїдних, а при бактеріальних ускладненнях – протимікробних препаратів. Хворим на дракункульоз вводиться протиправцевий анатоксин.

Дракункулез має тривалий перебіг, що призводить до втрати працездатності на тривалий час. При неускладненій формі гельмінтозу результат сприятливий; у разі розвитку вторинних ускладнень прогноз може бути варіабельним. Боротьба з дракункулезом проводиться у двох напрямках шляхом на основного і проміжного господаря. Перший напрямок включає лікування хворих, підвищення санітарної культури населення ендемічних вогнищ, удосконалення системи водопостачання та покращення умов життя. В рамках впливу на проміжного господаря ришти необхідно проведення обробки вододжерел пестицидами, що знищують циклопів.