Дрібне переддень порожнини рота

Дрібне напередодні ротової порожнини ― простір меншого в порівнянні з нормою розміру, межами якого зсередини є альвеолярні відростки щелеп і зуби (за їх наявності), а зовні – щоки та губи. Пацієнти можуть подавати скарги на естетичні порушення, кровоточивість ясен, неприємний запах, рухливість зубів. Діагностика патології включає стоматологічний огляд, променеві дослідження, зняття відбитків з виготовленням та аналізом гіпсових моделей. Лікування передбачає терапевтичний, ортодонтичний та хірургічний підходи, доповнені масажем та фізіотерапією.

Переддень рота називають дрібним, якщо у дітей віком від 6-7 років відстань від перехідної складки до основи гінгівальних сосочків передньої групи зубів становить менше 5 мм. У ході дорослішання дитини глибина присінка поступово збільшується і до підліткового віку досягає 9-14 мм. Дрібне присінок зустрічається приблизно у 7% дітей 6-14 років, нерідко комбінується з короткою вуздечкою нижньої губи. Більш ніж у половині випадків патологія супроводжується скупченістю зубів переднього сектора нижньої щелепи, неправильною позицією окремих зубів, глибоким прикусом.

Дрібне присінок порожнини рота може виявлятися як у дитячому, так і у дорослому віці. Традиційно виділяють вроджене та набуте неглибоке переддень залежно від етіологічних факторів, що впливають на його формування. Уроджена патологія зустрічається набагато рідше набутою. Основні причини включають:

• Щелепно-ротові особливості. Патологія може бути обумовлена ​​короткою вуздечкою губ і язика, щічними тяжами. Формуванню дрібного присінка сприяють недостатній розвиток переднього відділу альвеолярного відростка нижньощелепної кістки, скупчене положення різців. У такому разі роблять висновок про вроджений характер патології.
• Рубцеві зміни слизової. Нерідко дрібне переддень є набутим патологічним станом і розвивається внаслідок процесів рубцювання, спровокованих хірургічним втручанням з приводу пухлин, опіків, травматичних уражень м’яких тканин ротової порожнини. Проблема розвивається і внаслідок операцій з ліквідації уроджених ущелин верхньої губи – хейлопластики.

Дрібне переддень ротової порожнини фактично характеризується зниженням висоти зони нерухомої ясна. Мінімальна глибина присінка обумовлена ​​аномаліями прикріплення м’якотканих структур до альвеолярного відростка у формі додаткових тяжів, губних складок (стигм) або рубцюванням (частіше в області верхньої щелепи), коли при регенерації тканин внаслідок їх пошкодження утворюється нееластична сполучна тканина. Верхня щелепа надалі може відставати у зростанні і формувати неправильний прикус.

Занадто висока фіксація м’яких тканин до переднього відділу альвеолярної частини нижньої щелепи провокує посилене натяг ясен у цій зоні. Це обумовлює наявність хронічного травмування гінгівальної тканини при їді, може індукувати патологію пародонту і «відрив» краю ясен від шийної частини нижніх передніх зубів. Дрібне переддень ротової порожнини сприяє зниженню вазомоторної активності судин і тканинного кровотоку, що погіршує витривалість тканин пародонту до горизонтального навантаження.

Через хронічне травмування ясен у фронтальній ділянці запалюються гінгівальні сосочки, тому пацієнти скаржаться на неприємні відчуття, ясенну кровоточивість у ході їжі, зубного чищення. Скарги естетичного характеру бувають зумовлені поєднаною патологією: аномальним становищем деяких зубів, скупченістю передньої групи, патологічним прикусом, що значно погіршує ситуацію. Хворих може турбувати неприємний запах із ротової порожнини – галітоз. У занедбаних випадках пацієнти (частіше підлітки) відзначають рухливість передніх зубів.

З віком часто відбувається самокорекція дрібного присінка: його глибина збільшується до 22-23 років, що пов’язано зі зростанням кісток лицьового скелета, особливо нижньощелепного альвеолярного відростка. У разі різних пошкоджень розвивається вторинне дрібне переддень порожнини рота. За відсутності своєчасних діагностики та лікування у 90% випадків патологія призводить до розвитку захворювань пародонту: хронічного катарального гінгівіту (73,8%), рецесії ясен (21%), локалізованого пародонтиту (5,2%). Пародонтит зрештою загрожує втратою ураженого зуба.

Для правильної постановки діагнозу враховується класифікація присінка за розміром (велике – більше 10 мм, середнє – 5-10 мм, дрібне – до 5 мм), приймається до відома вік дитини. Лікар обов’язково збирає анамнез і з’ясовує у пацієнта скарги. Основні методи діагностики при підозрі на дрібне переддень порожнини рота включають:

• Консультація стоматолога. При огляді звертають увагу на наявність м’якого та твердого зубного нальоту, оголення зубних шийок та коренів, запальні зміни ясенних сосочків. Виявляють атрофію та рецесії ясен, збліднення гінгівальних сосочків та відшаровування тканини від зубних шийок при натягу нижньої губи, враховують наявність зубощелепно-лицьових аномалій. Іноді виявляють патологічну зубну рухливість, зубо-ясенні кишені.
• Рентгенологічне обстеження. За допомогою променевої діагностики (комп’ютерна томографія, ортопантомографія та ін) можна виявити резорбцію (руйнування) міжзубних перегородок, остеопороз та інші патологічні явища в пародонті. Рентгенологічне дослідження необхідне вибору правильної тактики лікування дрібного присінка порожнини рота. Іноді виконується телерентгенограма виявлення зубощелепних аномалій, деформацій.
• Ортодонтичне обстеження. Здійснюється клінічне фотографування зубів та особи пацієнта. За допомогою альгінатних або силіконових відбитків знімаються зліпки зубних рядів, відливаються гіпсові моделі. Проводиться розрахунок гіпсових моделей, виготовлення ортодонтичних апаратів, необхідних безпосередньої корекції дрібного присінка або післяопераційної профілактики рецидиву цього патологічного стану.

Для лікування пацієнтів із такою проблемою потрібно задіяти лікарів-стоматологів різних спеціалізацій: хірурга, ортодонта, терапевта. Якщо відсутня пародонтальна патологія, зубощелепні аномалії та деформації, лікування не проводиться. У спірних ситуаціях може бути рекомендовано обстеження батьків маленького пацієнта: якщо у них також діагностується дрібне переддень та ураження пародонту, лікування дитини визнається за необхідне. Стоматологічна тактика поєднує такі підходи:

• Терапевтичний. Насамперед санують каріозні осередки, купірують запальні процеси в пародонті. Велика увага приділяється навчанню дітей гігієни ротової порожнини. Лікар інформує дитину та її батьків про принципи раціонального вживання вуглеводів, демонструє правильні рухи зубною щіткою на макетах щелеп та ін.
• Хірургічний. За наявності показань для поглиблення дрібного присінка та розширення області прикріпленої ясна виконується вестибулопластика. Існує думка, що операцію слід проводити не раніше прорізування передніх зубів, формування їх коріння, але є й інші думки. Для дітей більше підходить вестибулопластика закритого типу. Після зняття швів призначається фізіотерапія та масаж у сфері рубців для профілактики рецидиву.
• Ортодонтичний. У післяопераційному періоді після вестибулопластики з метою формування присінка та запобігання рецидиву патології використовується ортодонтичний апарат – пластмасова платівка з вестибулярним пелотом, яка призначається пацієнту на 2-3 місяці. Пропонується і консервативний метод корекції проблеми замість хірургічного апарат-формувач з пелотами, який стимулює зростання альвеолярного відростка нижньої щелепи.

Глибина присінка з віком може спонтанно збільшуватися і досягати нормальних розмірів. Тому при відсутності патології пародонтальних тканин (маргінального періодонтиту, гінгівіту, пародонтиту та інших), правильному положенні зубів та зубних рядів дрібне переддень порожнини рота зазвичай не завдає шкоди та занепокоєння пацієнтові. При своєчасному комплексному лікуванні прогноз патології вважається сприятливим. У будь-якому випадку завжди необхідно підтримувати добрий стан гігієни ротової порожнини: регулярно чистити зуби, відвідувати лікаря.