Дифтерійний кон’юнктивіт

Дифтерійний кон’юнктивіт – це гостре інфекційне захворювання, що характеризується запаленням фібринозу кон’юнктиви. Клінічні прояви включають гіперемію, хемоз та утворення щільних сіруватих плівок, при спробі видалення яких розвивається кровотеча. Для встановлення діагнозу застосовуються специфічні лабораторні тести (реакція латекс-аглютинації, бактеріологічне дослідження), біомікроскопія ока, візометрія та офтальмоскопія. Лікування зводиться до призначення протидифтерійної сироватки, антибактеріальних засобів, антисептиків, кератопротекторів та вітамінів.

Дифтерійний кон’юнктивіт – бактеріальне запалення слизової оболонки ока, що розвивається при зараженні бактерією Клебса-Леффлера. Ізольована поразка кон’юнктиви зустрічається в сучасній офтальмології вкрай рідко. Найчастіше до патологічного процесу залучається око у поєднанні з верхніми дихальними шляхами. Згідно зі статистичними даними, крупозна форма зустрічається у 80% випадків, катаральна – у 14%, дифтеритична – у 6%. Захворювання найчастіше діагностують у дітей віком 2-10 років. Патологія поширена повсюдно.

Дифтерійний кон’юнктивіт розвивається при інфікуванні паличкою Клебса-Леффлера (Corynebacterium diphtheriae). Джерело інфекції – хвора людина чи пасивний бактеріоносій. Основний механізм передачі – повітряно-краплинний. Описано випадки зараження контактно-побутовим шляхом, що реалізується при використанні чужих засобів особистої гігієни та торканні до навколоочної області забрудненими руками. Важлива роль поширенні інфекційного процесу відводиться стертим і атиповим формам дифтерії. Ризик зараження найвищий у період епідемічних спалахів захворювання.

Паличка Клебса-Леффлера зберігає стійкість у навколишньому середовищі та під дією низьких температур. Застосування дезінфікуючих засобів та нагрівання до 60 ° дозволяє знищити збудника. Для інфекції характерна висока контагіозність. Людина виділяє бактерії навіть у період реконвалесценції. Після перенесеної інфекції формується стійкий антитоксичний імунітет. Протягом першого року життя захист від дифтерії забезпечують антитіла, які передаються трансплацентарним шляхом матері.

Дифтерійна паличка – грампозитивна бактерія, яка продукує сильнодіючий екзотоксин. Дія токсину призводить до некрозу епітелію та виділення тромбокіназ. Це стає причиною підвищеної проникності судинної стінки. Вихід із судин плазми, багатої на фібриноген, з подальшим пропотіванням кон’юнктиви та субкон’юнктивального шару веде до утворення плівок. Фібринозна плівка щільно спаяна з тканинами, що підлягають за собою порушення обмінних процесів і формування рубцевих зрощень.

Дифтерійний кон’юнктивіт є набутою патологією бактеріального генезу, для якої характерна гостра течія. Хвороба може бути одним із локальних проявів дифтерії або розвиватися ізольовано. До токсичної форми належить дифтеритичне запалення. Крупозна і катаральна поразка прийнято вважати нетоксичною. Клінічні особливості патогенетичних форм:

• Дифтеритична. Тяжкий варіант захворювання, при якому виникає набряк і ущільнення повік з подальшим формуванням рубцевих дефектів. У 46% випадків супроводжується розвитком небезпечних наслідків, що часто ведуть до незворотних змін кон’юнктиви та повік.
• Крупний. Найбільш сприятливий тип запалення. Фібринозні плівки в окремих випадках поширюються на зону перехідних складок. Надалі рубці не утворюються. Основне місце локалізації патологічного процесу – слизова оболонка повік.
• Катаральна. Найлегша форма. Локальні зміни та фібринозні плівки не виявляються. Після розв’язання патології кон’юнктива виглядає інтактною, тому катаральний тип захворювання часто залишається непоміченим.

Для патології характерний односторонній перебіг. На боці ураження відзначається збільшення регіонарних лімфатичних вузлів (піднижньощелепних, привушних). Для ускладненого перебігу інфекції властиве підвищення температури тіла, головний біль та загальна слабкість. Для виявлення відповідних змін важливо оглянути інші органи-мішені, які уражаються при дифтерії (ротоглотка, горло, ніс, шкіра). Клінічна картина кон’юнктивіту багато в чому залежить від форми запалення.

При дифтеритичному типі через виражений набряк та ущільнення повік пацієнти не можуть відкрити очі. На 3-5 день з моменту виникнення перших симптомів повіки стають м’якшими. Хворі відзначають появу слизово-гнійного відокремлюваного. При відкритті очної щілини вдається виявити сірі плівки, що візуалізуються в області хряща та перехідних складок. При тяжкому перебігу нальоти визначаються навіть на орбітальній кон’юнктиві та шкірі повік. Фібринозні плівки настільки сильно спаяні з нижчими тканинами, що спроба видалення супроводжується кровотечею. Принаймні дозволу захворювання на кон’юнктиві формуються рубці.

При крупозній формі плівки розташовані в ділянці пальпебральної кон’юнктиви та чітко обмежені перехідною складкою. Фібринозні нашарування ніжні, сірого кольору. При видаленні плівок на місці утворюється дефект, який трохи кровоточить. Поверхня очного яблука залишається інтактною. При катаральному запаленні фібринозних плівок немає. Слизова оболонка гіперемована та набрякла. Пацієнти пред’являють скарги на почервоніння та набряклість очей. Загальний стан не порушено.

Тяжкий перебіг дифтерійного кон’юнктивіту призводить до небезпечних ускладнень. Найчастіше формуються патологічні зрощення між орбітальною та пальпебральною кон’юнктивою (симблефарон). Поширений наслідок – ентропіон. Аномальне зростання вій веде до постійного подразнення кон’юнктиви та рогової оболонки. Грізне ускладнення дифтерійного ураження очей – виразка рогівки з високим ризиком перфорації. При поширенні інфекції на глибокі структури ока розвивається панофтальміт.

Підставою для встановлення попереднього діагнозу є епідеміологічні дані (контакт з хворим на дифтерію або бактеріоносій протягом 14 днів), результати біохімічного аналізу крові та виявлення фібринозних нашарувань на кон’юнктиві. У периферичній крові визначається лейкоцитоз, нейтрофілоз зі зсувом лейкоцитарної формули вліво та підвищенням CОЕ. Специфічні методи діагностики включають:

• Візометрію. Дифтерійний кон’юнктивіт не призводить до погіршення зорових функцій, проте при набряку рогівки простежується незначне зниження гостроти зору. Додатково показано проведення комп’ютерної рефрактометрії або скіаскопії.
• Біомікроскопія ока. При огляді переднього сегмента ока за допомогою щілинної лампи вдається виявити набряк рогівки та хемоз. На пальпебральній кон’юнктиві видно щільні брудно-сірі плівки. Маргінальний край повік при дифтеритичному характері запалення стовщений.
• Проогляд очного дна. Офтальмоскопія – обов’язкова частина обстеження пацієнта із бактеріальним кон’юнктивітом. Метою офтальмоскопії є виключення вторинних ускладнень із боку заднього сегмента очного яблука та оптичних середовищ.
• лабораторну діагностику. При підозрі на дифтерійний кон’юнктивіт роблять реакцію латекс-аглютинації. Це експрес-метод, що дозволяє отримати результат через дві години. Для визначення токсигенності та біовару збудника рекомендовано застосування бактеріологічного методу.

При виявленні у пацієнта специфічних ознак захворювання показано госпіталізація до інфекційного відділення. Етіотропна терапія зводиться до внутрішньом’язового введення протидифтерійної сироватки. При локальному ураженні кон’юнктиви рекомендовано одноразове застосування сироватки у дозі 10-20 тис. МО. До комплексу лікування входять:

• Антибактеріальні засоби. Доведено доцільність системного застосування антибіотиків із групи пеніцилінів або макролідів. Кожні 2-3 години проводяться інстиляції в кон’юнктивальну порожнину розчину бензилпеніциліну у формі крапель очей. Еритроміцинову мазь закладають під повіки 2-3 рази на день.
• Кератопротектори. Препарати цієї групи призначаються для виявлення ознак ураження рогової оболонки. Регенерації рогівки сприяють медикаменти на основі пантотенової кислоти. Необхідно відзначити, що кератопротектори у формі мазі або гелю слід використовувати не раніше ніж через 15-20 хвилин після інстиляції крапель.
• Антисептики. Антисептичні розчини використовуються для промивання порожнини кон’юнктиви 6-8 разів на день. Лікарські засоби підвищують ефективність місцевого застосування антибіотиків, мають протизапальну та імуноад’ювантну дію.
• Вітамінотерапія. При дифтерійному кон’юнктивіті рекомендовані краплі очей, що містять аскорбінову кислоту і рибофлавін. Їх готують на основі глюкози безпосередньо перед закопуванням. Додатково призначають 3% розчин ретинолу для місцевого нанесення ацетат.

Результат захворювання залежить від характеру перебігу інфекції. При дифтеритичній формі існує високий ризик розвитку небезпечних ускладнень, що призводять до значних змін кон’юнктиви повік та очного яблука. При крупозному та катаральному дифтерійному кон’юнктивіті прогноз є сприятливим. Специфічна профілактика зводиться до вакцинації. Сучасні вакцини розроблені з урахуванням дифтерійного анатоксину. Неспецифічні превентивні заходи спрямовані на ізоляцію хворих на дифтерію, своєчасну імунізацію контактних осіб, проведення заключної дезінфекції в осередку.