Дифузна мастопатія

Дифузна мастопатія – дисгормональна дисплазія, що характеризується дифузною зміною структури молочних залоз, порушенням нормального співвідношення епітеліальних та сполучнотканинних компонентів. До проявів дифузної мастопатії відносяться масталгія у другій половині менструального циклу, набухання та ущільнення тканин залоз, молозивоподібні виділення із сосків. Діагностика дифузної форми мастопатії включає огляд молочних залоз мамологом, проведення УЗД залоз та мамографії. Лікування дифузної мастопатії консервативне, що включає гормональну та негормональну медикаментозну терапію, фізіопроцедури.

Дифузні зміни в молочній залозі мамологія розглядає як початкову стадію мастопатії, що характеризується нерівномірним розростанням у тканинах сполучнотканинних елементів у вигляді вузликів і тяжів, що не оформилися. Такі процеси призводять до порушення будови проток і часток залози, утворення дрібних кіст. За певних умов дифузна форма може трансформуватися у вузлову мастопатію з осередковими ущільненнями чи вузловими проліфератами, що сприймається як чинник ризику виникнення раку молочної залози.

Дифузна мастопатія є поліетиологічною патологією, пов’язаною зі спадковістю, факторами середовища, способом життя, ендогенними причинами. Провідною патогенетичною ланкою у розвитку дифузної мастопатії виступає порушення нейрогуморальної регуляції, гіперестрогенію та прогестерондефіцит. Схильність до розвитку дифузної мастопатії може бути обумовлена ​​спадковими механізмами, насамперед наявністю захворювань молочних залоз у близьких родичок по материнській лінії. Наявність у житті жінки фрустуючих ситуацій (невдоволення інтимним життям, сімейним чи соціальним становищем, конфліктних ситуацій у побуті та на роботі, психічних стресів) може викликати різні функціональні порушення у функціонуванні нейроендокринної системи.

Серед репродуктивних факторів розвитку дифузної мастопатії можуть сприяти відсутність вагітностей і пологів, аборти, пізня вагітність, різні жіночі хвороби (аднексити, оофорити, дисфункція яєчників), лікування безпліддя та ін. Негативно на подальшому стані молочних залоз позначаються перенесені мастити, травми грудей залоз), відмова від грудного вигодовування або короткий період лактації. Відомо, що у жінок, яким тричі і більше виконувалося штучне переривання вагітності, ймовірність розвитку дифузної та вузлової мастопатії підвищується у 7,2 рази. Є зв’язок підвищеного ризику дифузної мастопатії з раннім початком менструацій та його пізнім припиненням.

У ряді екстрагенітальних факторів першорядна роль відводиться гіпотиреоз, при якому ризик дифузної мастопатії збільшується в 3,8 рази. Неблагоприятными моментами также служат ожирение, сахарный диабет, артериальная гипертензия, гепатиты, холециститы, холангиты, заболевания надпочечников и др. С повышенным риском возникновения диффузной мастопатии ассоциируется пристрастие к курению и алкоголю, ионизирующая радиация, загар на пляже или в солярии топлесс, неблагополучная экология мегаполисов . До захисних факторів, що знижують ймовірність розвитку дифузної мастопатії, відносять ранні пологи (20-25), двоє і більше пологів з повноцінним періодом лактації, прийом оральної контрацепції.

Відповідно до клініко-рентгено-морфологічних змін тканин молочних залоз серед форм дифузної мастопатії розрізняють:

• аденоз, або дифузну мастопатію з переважним залізистим компонентом

• фіброаденоматоз, або дифузну мастопатію з переважним фіброзним компонентом
• дифузну мастопатію з переважним кістозним компонентом
• змішану фіброзно-кістозну форму дифузної мастопатії
• склерозуючу форму аденозу

При визначенні того чи іншого клінічного варіанта виходять із співвідношення сполучнотканинного, залозистого та жирового компонента на маммограмах.

За ступенем наявних змін виділяють незначно виражену, помірну та різко виражену дифузну мастопатію.

Прояви дифузної мастопатії тісно пов’язані зі зміною фаз менструального циклу. Провідною скаргою служить біль у молочних залозах (масталгія), що виникає у середині чи другій половині циклу. Характер болю може бути ниючим, колючим, що розпирає, з іррадіацією в шию, плече, підребер’я або спину. Відзначається набухання та рівномірне ущільнення тканин молочних залоз; при пальпації промацуються невеликі зернисті структури. При натисканні на сосок з нього з’являються прозорі або молозивоподібні виділення, інтенсивність яких також посилюється передменструальний період.

Після початку місячних болі поступово стихають, ущільнення стають менш болючими, а потім на якийсь час пропадають. У пізні стадії дифузної мастопатії ущільнення та болючість у залозах зберігаються незалежно від фаз менструального циклу. Біль може викликатись навіть легким дотиком до молочних залоз. У зв’язку з вираженістю масталгії у жінок часто розвивається канцерофобія, порушується сон, з’являється підвищена тривожність та нервозність.

Наявність гіперестрогенії та прогестерондефіциту при дифузній мастопатії може супроводжуватися затримкою місячних, вираженим передменструальним синдромом, альгодисменореєю, олігоменореєю або меноррагіями (рясими менструаціями), ановуляцією. Нерідко на тлі дифузної мастопатії виявляються фіброми матки, кісти яєчників, ендометріоз, гіперплазія ендометрію. Багато жінок з дифузною мастопатією також відзначають підвищену сухість шкіри, ламкість волосся та нігтів.

Постановка діагнозу дифузної мастопатії ґрунтується на результатах огляду молочних залоз мамологом, УЗД, мамографічного обстеження, лабораторних аналізів, за показаннями – МРТ молочних залоз та біопсії.

Зовнішні зміни молочних залоз при дифузній мастопатії не виявляються. Пальпаторно визначаються різні за протяжністю та величиною, без чітких кордонів, болючі ущільнення із зернистою або часточковою поверхнею. Ущільнення при дифузній мастопатії частіше локалізуються у верхньо-зовнішніх квадрантах залоз.

Типова ехографічна картина дифузної мастопатії, що визначається методом УЗД молочних залоз, характеризується потовщенням залізистої тканини, фіброзними змінами стінок проток і міждолькових перегородок, зміною ехоплотності залізистої тканини, множинними кістами, дуктектазією, невідповідністю типу.

Оглядова рентгенографія (мамографія) при дифузній мастопатії виявляє неоднорідність тканин залоз з дрібними вогнищами ущільнення або кістозними утвореннями, щільною тяжкістю. Проведення мамографії дозволяє виключити наявність пухлин у залозі та визначити форму мастопатії.

Наявність виділень із сосків при дифузній мастопатії може диктувати необхідність проведення дуктографії, що зазвичай виявляє деформацію молочних проток та різної величини кісти. Дослідження мазка із соска дозволяє диференціювати дифузну мастопатію від специфічних поразок – актиномікозу молочних залоз, туберкульозу, сифілісу молочних залоз.

У випадках супутнього екстрагенітального та генітального фону призначається дослідження гормонів щитовидної залози та статевих гормонів, печінкових ферментів, консультація гінеколога-ендокринолога, УЗД малого тазу.

При сумнівних даних попередньої діагностики вдаються до проведення МРТ, біопсії молочної залози під контролем УЗД з цитологічним дослідженням біоптату, визначенням CA 15 – 3 в крові.

При дифузній мастопатії показано консервативну тактику та динамічне спостереження. Рекомендується зміна харчового раціону із включенням до нього великої кількості рослинної клітковини та молочних продуктів, обмеженням тваринних жирів. За наявності у пацієнтки дисбактеріозу кишечника, що порушує всмоктування вітамінів та мікроелементів, необхідне лікування у гастроентеролога. Показано призначення вітамінно-мінеральних комплексів, йодиду калію, БАДів, гомеопатії, фітопрепаратів, адаптогенів. З негормональної терапії призначаються препарати сечогінної, седативної, ферментативної дії.

При дифузній мастопатії доцільно збільшення фізичної активності, заняття ЛФК, психотерапія. Серед фізіотерапевтичних процедур можливе застосування лазеротерапії, магнітотерапії, гальванізації, електрофорезу, бальнеолікування (кліматотерапії, грязелікування, глинолікування, мінеральних та морських лікувальних ванн тощо). Важливо, що при дифузній мастопатії будь-які процедури та аплікації повинні проводитися в холодному або теплому вигляді.

Регулююча гормонотерапія при дифузній мастопатії спрямована на усунення гормональних порушень і може включати призначення гестагенів (прогестерону, дидрогестерону та ін), гормонів щитовидної залози, раціональний підбір контрацепції. Для зменшення хворобливості та відчуттів напруги у молочних залозах місцево використовується нанесення гелю з прогестероном.

Проходження періодичних оглядів лікаря-маммолога з проведенням комплексу інструментальних досліджень є запорукою успішної профілактики та раннього виявлення дифузної мастопатії. Необхідне своєчасне лікування гінекологічної патології та супутніх екстрагенітальних захворювань.

Важливе значення має регулярне проведення самообстеження молочних залоз, при якому особливу увагу слід звертати на зміну форми грудей, появу хворобливості та ущільнень, виділень із сосків, плям на шкірі грудей. Рекомендується правильний підбір бюстгальтера, що не стискає груди, захист молочних залоз від травм, тиску, ударів. Під час лактації слід не допускати розвитку тріщин сосків, лактостазу та маститу. Для профілактики дифузної мастопатії необхідно застосовувати сучасні методи контрацепції та не допускати проведення абортів.

Наявність дифузної мастопатії служить протипоказанням до проведення збільшує маммопластики, відвідування саун, лазень, використання гарячих компресів на груди та локальних обгортань, засмагу як у солярії, так і на сонці.