ДИХАЛЬНА СИСТЕМА

Мета: забезпечення підвищеної потреби матері та плоду у кисні.
Основний механізм: життєва ємність легень при вагітності не змінюється, тому через необхідність
підвищення газообміну та легеневої вентиляції легені вагітної жінки функціонують у режимі
гіпервентиляції (напруга кисню в артеріальній крові під час вагітності знижується до 30–32 мм рт.ст.).
Для підвищення ефективності видалення вуглекислого газу відбувається зміна рН материнської крові з 7,4 до 7,44
та парціального тиску вуглекислого газу (з 38 до 32 мм рт.ст.). Завдяки одночасному посиленню виведення
нирками бікарбонатів pH крові залишається нормальним.
На пізніх термінах у зв’язку із значним збільшенням розмірів матки функціональна залишкова ємність легень
і загальний обсяг легень зменшуються, знижується дихальна екскурсія легень, що спричиняє підвищення
частоти дихальних рухів на 10% та поява задишки навіть при незначному фізичному навантаженні.
Терміни гестації: протягом усієї вагітності.
Ступінь вираженості: дихальний об’єм до кінця вагітності зростає пропорційно до зростання споживання.
кисню на 30-40%, кількість видихуваного повітря за хвилину – на 26%. Залишковий обсяг знижується до 20%.
Хвилинний об’єм дихання збільшується з 8,4 л/хв (I триместр) до 11,1 л/хв (III триместр).
Наслідок: за рахунок росту матки купол діафрагми піднімається, відбувається збільшення кола грудної клітки,
розширення субстернального кута та посилення екскурсії діафрагми, що компенсується зменшенням вертикального
розміру грудної клітки.