Знижка - 10% на весь медичний одяг по промокоду HALAT5
Дирофіляріоз очей
Дирофіляріоз очей – Захворювання органу зору, викликане паразитами роду Dirofilaria. Супроводжується формуванням гранульом або вузликів, що містять гельмінтів, у підшкірній клітковині повік або структурах очного яблука. Клініка залежить від місця локалізації збудника. Загальні прояви, характерні всім форм: біль, свербіж, відчуття ворушіння у вічі. Діагностика ґрунтується на даних анамнезу, огляду, лабораторних (ОАК, ІФА, ПЛР), інструментальних та паразитологічних методів досліджень. Хірургічне лікування зводиться до видалення гранульом. Паралельно з протигельмінтною терапією показаний прийом НПЗЗ, глюкокортикоїдів та антигістамінних засобів.
Загальні відомості
Дирофіляріоз очей – це гельмінтоз, який розвивається при інвазії личинки ниткоподібної нематоди у структури очного яблука та характеризується переважно хронічною течією. Першим дирофіляріоз описав португалець Лузітано Амато в 1566 після виділення дирофілярій з ока трирічної дитини. Детальним вивченням патології почали займатися після 1930 року у гельмінтологічній школі СРСР. Згідно зі статистичними даними, європейці більш схильні до ризику зараження, ніж афроамериканці. Захворювання зазвичай діагностують у людей середньої вікової категорії. Dirofilaria immitis у 2 рази частіше виявляють у представників чоловічої статі, Dirofilaria repens, навпаки, більш схильна вражати жінок, що призводить до їхнього більшого інфікування у популяції через широку поширеність збудника. Епідеміологічно важливими осередками інфекції є Шрі-Ланка, території Південної та Східної Європи, Малої Азії. У країнах пострадянського простору часто трапляються підшкірні форми захворювання.
Причини дирофіляріозу очей
Дирофіляріоз очей розвивається при зараженні паразитами роду Dirofilaria, що належать до класу круглих хробаків. Зазвичай ураження викликають D. repens та D. immitis. Середня довжина самки D. repens становить 145 мм, ширина – 0,4 мм. Поздовжній розмір самця близько 55 мм, поперечний – 0,4. Тіло самки D. immitis сягає 300 мм, самця – 110 мм. Людина виступає у ролі кінцевого (тупикового) господаря черв’яків, більшість паразитів гине у людському організмі, не досягнувши статевої зрілості. У літературі описаний лише один випадок попадання мікрофілярій у кровоносне русло.
Інфікування людини реалізується трансмісивним шляхом при укусі комара, ураженого личинковою стадією дирофілярій. Джерелами зараження для москітів є бродячі собаки, рідко – кішки. Зараження людини зазвичай відбувається під час виконання робіт у саду та на городі, при відпочинку біля водойми або під час подорожей. Ризик інфікування зростає з травня по вересень під час перебування у місцях, де знаходиться велика кількість переносників дирофіляріозу.
Симптоми дирофіляріозу очей
Збудники дирофіляріозу найчастіше локалізуються в підшкірній клітковині повік та кон’юнктиві, у поодиноких випадках – у структурах очного яблука (передня камера, склера). Дирофілярії можуть поширюватися в навколишні тканини (клітковину очної ямки, брови). При укусі москіту формується обмежена зона запалення, яка згодом набуває щільної консистенції. Ущільнення заповнюється серозним або гнійним вмістом, макрофагами, лейкоцитами та нейтрофілами, усередині ущільнення знаходиться паразит. Зовні гранульоми утворюється фіброзна капсула.
Поразка повік супроводжується набряком, зниженням рухливості, вираженим свербінням і сльозотечею. Пацієнти пред’являють скарги на біль при торканнях та у спокої. Пізніше розвиваються гіперемія, прогресуючий птоз та блефароспазм. Ущільнення під шкірою повік можуть збільшуватися у розмірі та змінювати форму. Хворі виявляють гранульоми при самостійному огляді, нанесенні макіяжу тощо. Зовні прояви захворювання нагадують ангіоневротичний набряк.
При розташуванні збудників під кон’юнктивою або в очному яблуці специфічними симптомами є відчуття стороннього тіла, випинання ока, патологічне ворушіння під віком, в очниці або структурах очного яблука. При внутрішньокон’юнктивальному розташуванні паразити помітні неозброєним оком, нагадують закручені нитки або вузлики. Їхнє раптове зникнення у поєднанні зі зміною симптоматики говорить про проникнення в очне яблуко. Відбувається приєднання клінічної картини кон’юнктивіту. Рухи черв’яків провокують печіння, виражений біль та свербіж. Слизова оболонка очей стає набряковою, гіперемованою. При дирофіляріозі повік чи кон’юнктиви гострота зору не знижується. Можливе незначне підвищення внутрішньоочного тиску.
Проникаючи в рідину передньої камери ока, гельмінт стає рухливішим. Згодом навколо нього утворюється гранульома. Розширення патологічного новоутворення призводить до екзофтальму та диплопії. Розташування хробаків усередині очного яблука є причиною зниження гостроти зору та відчуття «патологічних рухів хробаків», яких часто сприймають як зорові галюцинації. Незалежно від місця розташування дирофілярій пацієнти пред’являють неспецифічні скарги на загальну слабкість, дратівливість, безсоння, головний біль та запаморочення.
Залежно від локалізації збудника і натомість основного захворювання можуть розвиватися запальні процеси (блефарит, кон’юнктивіт, кератит, ендофтальміт та інших.). Найбільш небезпечне ускладнення дирофіляріозу – відшарування сітківки. Хронічний перебіг захворювання призводить до сенсибілізації організму, розпад гранульоми при загибелі гельмінту або нагноєнні може стати причиною вираженої інтоксикації та виникнення алергічної реакції. Гіперчутливість проявляється у вигляді папульозних висипань на шкірних покривах та набряках слизових оболонок.
Діагностика дирофіляріозу очей
Діагностика дирофіляріозу ґрунтується на даних анамнезу, результатах лабораторних та інструментальних методів дослідження. Анамнестичні відомості вказують на перебування в ендемічному регіоні під час високої активності москітів (з травня до вересня). При об’єктивному огляді повік та кон’юнктиви ока часто вдається візуалізувати збудника у вигляді звивистих ниток, розташованих підшкірно або в товщі слизової оболонки. Гельмінт може зберігати рухливість. При пальпації біль посилюється. Специфічна діагностика полягає у проведенні імуноферментного аналізу (ІФА) та полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР). Підтвердити діагноз методом ІФА можна при наростанні титру IgM більш ніж у 4 рази, що говорить про гостру або IgG – хронічну течію. ПЛР дозволяє виявити ДНК збудника, що дозволяє ідентифікувати вид дирофілярії.
У загальному аналізі крові можливе незначне підвищення еозинофілів. До комплексу паразитологічного дослідження входить вимір поздовжнього та поперечного розміру та оцінка зрілості статевих органів дирофілярій. За відсутності мікрофіляріємії у пацієнта необхідно детально вивчити статеву систему самки щодо виявлення в ній мікрофілярій. Мікроскопічна діагностика дозволяє виявити специфічну гранульому, усередині якої розташований гельмінт. Особливістю гістологічних зрізів дирофілярії є наявність невеликих «шипів» на кутикулі гельмінта. Діагностика захворювання часто утруднена, ідентифікувати збудника вдається лише після його вилучення з очей.
Оптична когерентна томографія проводиться для діагностики дирофіляріозу при розташуванні гельмінтів усередині структур очного яблука. При внутрішній локалізації також показано проведення ультразвукового дослідження в режимі В-сканування. Гоніоскопія інформативна тільки при розташуванні дирофілярій у передній камері ока, даним методом вдається виявити рухомих паразитів ниткоподібної форми. При огляді у офтальмолога обов’язкове проведення візометрії та тонометрії, які дозволяють виміряти показники гостроти зору та внутрішньоочного тиску. Значення ВГД та гостроти зору залежать від місця розташування хробаків. При зовнішній локалізації показники знаходяться в межах норми, при внутрішньому розташуванні паразитів гострота зору знижена, ВДГ підвищено. Диференціювати дирофіляріоз слід з ураженням очей при лоаозі, опісторхозі та аскаридозі.
Лікування дирофіляріозу очей
Лікування дирофіляріозу має бути комбінованим. У хорі оперативного втручання проводиться видалення гранульом та інших патологічних утворень, у яких міститься гельмінт. Напередодні операції рекомендовано застосування дитразину з метою зниження рухливості хробаків. У післяопераційному періоді призначають дезінфікуючі та протизапальні засоби у краплях та мазях.
Медикаментозна терапія зводиться до прийому протигельмінтних лікарських засобів. Вживання протигельмінтних препаратів та розпад паразитів в організмі можуть спровокувати розвиток алергічних реакцій та інтоксикації. Тому симптоматичне лікування включає прийом нестероїдних протизапальних засобів, глюкокортикоїдів і антигістамінних препаратів.
Прогноз та профілактика дирофіляріозу очей
Профілактика дирофіляріозу очей полягає в обробці інсектицидами осередків розмноження комарів та деларвації водойм. При проживанні в ендемічному регіоні рекомендовано використовувати репеленти з пролонгованим ефектом у вигляді спрею, лосьйону або пудри. У разі потреби слід носити захисний одяг та окуляри для очей. Потрібно своєчасно обстежити свійських тварин, проводити дегельмінтизацію. Специфічних заходів щодо профілактики в офтальмології не розроблено.
Прогноз для життя та працездатності при дирофіляріозі очей сприятливий. Своєчасна діагностика та лікування забезпечують повне одужання без супутнього зниження гостроти зору та розвитку інших ускладнень (відшарування сітківки, підвищення ВГД).