Дисбактеріоз кишечника у дітей

Дисбактеріоз кишечника у дітей – Порушення якісного та кількісного складу кишкової мікрофлори, при якому в ній починають переважати умовно-патогенні мікроорганізми. Дисбактеріоз у дітей раннього віку проявляється відрижками, низькими темпами збільшення маси тіла, порушенням випорожнень; у дітей старшого віку – відрижкою, зниженням апетиту, нестійким випорожненням, кишковими коліками. Підтвердження дисбактеріозу в дітей віком проводиться з допомогою бактеріологічного дослідження випорожнень, аналізу копрограммы. Лікування дисбактеріозу у дітей включає дотримання дієти, фаготерапію або антибактеріальну терапію, прийом пробіотиків та пребіотиків, імунорегуляторів, вітамінів.

Дисбактеріоз (дисбіоз) у дітей характеризується стійким порушенням мікробіоценозу кишечника, зміною співвідношення облігатної та факультативної мікрофлори кишечника на користь останньої. Проблема дисбактеріозу в дітей віком – найбільш актуальна в педіатрії, оскільки за даними сучасних досліджень, порушення біоценозу кишечника виявляється у 25-50% здорових дітей грудного віку. Серед дітей, хворих на соматичні та інфекційні захворювання (кишкові інфекції, ентерити, коліти, алергічний дерматит та ін.), дисбактеріоз кишечника різного ступеня тяжкості виявляється практично в 100% випадків.

Народження дитини пов’язане з його переходом із стерильного внутрішньоутробного середовища в навколишній світ, заселений різноманіттям різних мікроорганізмів. Майже одночасно організм новонародженого піддається мікробної колонізації. Основну частину облігатної мікрофлори дитина отримує від матері (під час просування по родових шляхах, при грудному вигодовуванні), що є визначальним для її подальшого здоров’я. Імунні фактори, присутні у молозиві та грудному молоці (секреторний IgA, лізоцим, лактоферин, макрофаги, біфідус-фактор та ін.), блокують колонізацію кишечника умовно-патогенною флорою. Тому для профілактики дисбактеріозу у дитини надзвичайно важливим є його раннє прикладання до грудей матері (у перші 30 хвилин, але не пізніше 2-х годин після народження).

Протягом перших 3-5 днів життя мікробний пейзаж кишечника стає різноманітнішим, і в ньому, поряд з корисними бактеріями, у великій кількості поселяються умовно-патогенні мікроорганізми. В результаті цього на першому тижні у новонароджених дітей розвивається транзиторний дисбактеріоз кишечника, що виявляється зригування, нестійким водянистим стільцем з домішкою слизу, спастичними болями. Транзиторний дисбактеріоз у дітей зазвичай завершується другого тижня життя, у міру того, як біфідо-і лактобактерії витісняють інших представників мікробіоценозу кишечника. Однак за наявності обтяжливих факторів нормальна мікрофлора не формується, і транзиторний дисбактеріоз у дітей перетворюється на істинний.

Усіх представників кишкової мікрофлори у гастроентерології прийнято розділяти на 4 групи: облігатну, факультативну (умовно-патогенну), транзиторну та патогенну флору. Транзиторна флора не є типовою для організму людини, і носить тимчасовий, випадковий характер. Представниками патогенної кишкової флори є збудники інфекційних захворювань (дизентерії, сальмонельозу та ін), які в нормі не присутні в кишечнику.

Облігатна флора (біфідобактерії, лактобактерії, кишкова паличка) регулює імунітет; бере участь у процесі травлення, обміні речовин, синтезі вітамінів та ферментів; стимулює моторику ШКТ. Факультативна флора (золотистий та епідермальний стафілокок, ентеробактер, протей, клебсієла, клостридії, дріжджові гриби роду кандида) у нормі становить не більше 0,6% від загальної кількості мікроорганізмів та при нормальному стані імунної системи не викликає захворювань. Однак при зниженні резистентності організму, зміні видового та кількісного співвідношення облігатної та факультативної мікрофлори у дітей розвивається дисбактеріоз.

Причини, що призводять до дисбактеріозу у дітей, різноманітні та починають діяти вже у внутрішньоутробному періоді або незабаром після народження дитини. Порушення бактеріального гомеостазу кишечника може бути пов’язане з ускладненим перебігом вагітності та пологів, пізнім докладанням до грудей, недоношеністю дитини, наявністю бактеріального вагінозу у матері.

Розвиток дисбактеріозу у дітей грудного віку може бути обумовлено поганим харчуванням матері, що годує, виникненням у неї маститу, раннім переведенням дитини на штучне вигодовування, частими ГРВІ, діатезом.

У дітей раннього, дошкільного та шкільного віку факторами розвитку дисбактеріозу виступають нераціональне харчування з переважанням у раціоні дитини надлишку вуглеводів та тваринного білка, забруднення навколишнього середовища, тривале лікування антибактеріальними та гормональними препаратами, стреси. Зміні мікробної рівноваги ШКТ сприяють кишкові інфекції, захворювання органів травлення (лактазна недостатність, гастрит, панкреатит, ентероколіт, запор), паразитарні інвазії (аскаридоз, лямбліоз), наявність несанованих вогнищ хронічної інфекції (карієса, тонзиліту) цукровий діабет, онкопатологія, цироз печінки, ВІЛ та ін.).

Залежно від переважної умовно-патогенної флори розрізняють протейну, стафілококову, кандидозну, асоційовану форми дисбактеріозу кишечника у дітей; за клінічним перебігом – латентний, локальний та генералізований варіанти.

Ступінь тяжкості дисбактеріозу у дітей визначається видовим та кількісним складом мікрофлори:

• I ступінь – переважає анаеробна мікрофлора; кількість біфідобактерій не менше 107-108; умовно-патогенні мікроорганізми трохи більше двох видів, 102—104 КУО на 1 р фекалій.
• II ступінь – рівну кількість анаеробної та аеробної флори; умовно-патогенні мікроорганізми 106-107 КУО на 1 г фекалій; звичайна кишкова паличка витіснена гемолізуючою та лактозонегативною.
• III ступінь – переважає аеробна флора, аж до повного пригнічення біфідо- та лактобактерій; кількість умовно-патогенних мікроорганізмів значно збільшена.
• IV ступінь – асоційований дисбактеріоз у дітей; абсолютна перевага умовно-патогенної мікрофлори, резистентної до антибіотиків.

Згідно з клініко-бактеріологічними критеріями виділяють компенсований, субкомпенсований та декомпенсований дисбактеріоз у дітей.

Компенсований дисбактеріоз у дітей протікає у латентному варіанті та відповідає I-II ступеню тяжкості. Клінічно дитина залишається здоровою, нормально розвивається і додає в масі; апетит та стілець у нормі.

Субкомпенсований дисбактеріоз у дітей відповідає локальному варіанту II-III ступеня тяжкості. Відзначаються помірно-виражені клінічні симптоми: млявість, поганий апетит, погана надбавка у масі, диспепсичні розлади.

Декомпенсований дисбактеріоз у дітей може мати локальний або генералізований перебіг, III-IV ступінь тяжкості. Значно погіршується загальний стан дитини за рахунок блювання, частого рідкого випорожнення, інтоксикації. На цьому фоні легко виникають гострі кишкові інфекції, ентероколіти, бактеріємія та сепсис.

У клінічній картині дисбактеріозу у дітей можуть домінувати один або кілька характерних синдромів: діарейний, дискінетичний, порушення травлення та всмоктування (мальдігестії та мальабсорбції), інтоксикації, астеноневротичний, дермоінтестинальний.

У новонароджених та грудних дітей дисбактеріоз супроводжується відрижками, блюванням, метеоризмом, бурчанням та спазмами по ходу кишечника. Дитина недостатньо набирає масу тіла, неспокійно поводиться, погано спить. Стілець у дитини з дисбактеріозом зазвичай рідкий або кашкоподібний, рясний, пінистий з домішкою грудочок або слизу, незвичайного кольору (білого, зеленого), з гнильним або кислим запахом.

При синдромі мальабсорбції розвивається діарея, стеаторея, гіпотрофія, полігіповітаміноз. Ендогенна інтоксикація при дисбактеріозі в дітей віком супроводжується полідефіцитною анемією, затримкою фізичного розвитку, зниженням апетиту. Процеси бродіння та гниття в кишечнику викликають аутоалергізацію та розвиток дермоінтестинального синдрому (кропивниці, атопічного дерматиту). Проявами астеноневротичного синдрому є дратівливість, слабкість, порушення сну.

У старшому віці дисбактеріоз в дітей віком може протікати із запорами, проносами чи його чергуванням; кишковими кольками, відрижкою, неприємним запахом з рота, почуттям розпирання шлунка після їжі. Вторинними позакишковими проявами дисбактеріозу у дітей, пов’язаними з гіповітамінозом, порушенням обміну речовин, зниженням імунітету можуть стати заїди в куточках рота, стоматит, фурункульоз, вугровий висип, ламкість волосся та нігтів та ін.

Генералізований дисбактеріоз зазвичай розвивається у дітей з імунодефіцитним станом і протікає за типом кандидамікозу з явищами молочниці, глоситу, хейліту, ураженням гладкої шкіри, вульвіту або баланопоститу, вісцерального кандидозу.

Встановленню діагнозу дисбактеріозу передує обстеження дитини педіатром та дитячим гастроентерологом, проведення лабораторних аналізів та додаткових інструментальних досліджень. За допомогою фізикального обстеження дітей оцінюється стан шкіри та слизових; пальпація живота виявляє болючість у процесі кишечника.

Лабораторна діагностика зазвичай включає бактеріологічне чи біохімічне дослідження калу на дисбактеріоз. Мікробіологічними критеріями дисбактеріозу у дітей є зменшення кількості біфідо- та лактобактерій, зниження або збільшення числа нормальних кишкових паличок, а також поява їх змінених штамів, виявлення грамнегативних паличок, збільшення кількості коків, грибів, клостридій. Біохімічний аналіз заснований на визначенні рівня метаболітів летких жирних кислот (пропіонової, оцтової, масляної), що продукуються мікроорганізмами, що живуть у шлунково-кишковому тракті.

Для з’ясування причин дисбактеріозу у дітей можуть призначатися УЗД органів черевної порожнини, гастроскопія, біохімічні проби печінки, аналіз калу на лямблії та яйця гельмінтів. Дослідження копрограми дозволяє виявити ступінь порушення розщеплення та всмоктування їжі.

При підозрі на дисбактеріоз у дітей важливо виключити неспецифічний виразковий коліт, ГКІ, синдром мальабсорбції.

Терапія дисбактеріозу в дітей віком починається з підбору індивідуальної дієтотерапії. До раціону дітей, які перебувають на змішаному вигодовуванні, вводяться кисломолочні продукти. У харчуванні дітей старшого віку обмежуються цукри, вуглеводи, тваринні білки; Для відновлення нормальної кишкової мікрофлори рекомендуються молочнокислі продукти, збагачені біокультурами, харчові волокна.

При дисбактеріозі кишечника в дітей віком призначаються пробіотики – препарати, що містять монокультури чи комбінації корисних бактерій; пребіотики, що сприяють зростанню та розмноженню мікробів нормальної флори кишечника; симбіотики – комбіновані препарати.

З метою селективної деконтамінації кишківника при дисбактеріозі у дітей застосовуються бактеріофаги, що лізують патогенні бактерії, а при неефективності – антибіотики (макроліди, цефалоспорини). Лікування кандидозного дисбактеріозу в дітей віком проводиться протигрибковими препаратами (ністатин, флуконазол).

У разі виражених порушень травлення призначаються ферменти, при інтоксикації показано прийом сорбентів. Дітям, що часто хворіють, рекомендується імуномодулююча терапія адаптогенами, вітамінотерапія.

Запорукою формування нормальної мікрофлори кишечника у дитини є турбота про своє здоров’я майбутньої мами: планування вагітності, збалансоване харчування під час вагітності, лікування бактеріального вагінозу, дотримання режиму дня та відпочинку, виключення нервових потрясінь.

Найпершими заходами щодо профілактики дисбактеріозу має бути раннє прикладання дитини до грудей у ​​пологовому залі та збереження грудного вигодовування дітей протягом не менше півроку, поступове введення прикормів. Необхідне лікування хронічних захворювань органів травлення, попередження кишкових інфекцій. Для недопущення розвитку дисбактеріозу антибіотикотерапія в дітей віком має проводитися під прикриттям пробіотиків чи пребіотиків.