Дисфункція СНЩС

Дисфункція СНЩС – функціональна патологія скронево-нижньощелепного суглоба, обумовлена ​​м’язовими, оклюзійними та просторовими порушеннями. Дисфункція СНЩС супроводжується больовим синдромом (болю в голові, скронях, шиї), клацаннями в суглобі, обмеженням амплітуди відкривання рота, шумом і дзвоном у вухах, дисфагією, бруксизмом, хропінням і т. д. Методика обстеження пацієнтів з дисфункцією ВНЧ аналіз гіпсових моделей щелеп, ортопантомографію, рентгенографію і томографію СНЩС, електроміографію, реоартрографію, фоноартрографію та ін. .

Дисфункція СНЩС – порушення координованої діяльності скронево-нижньощелепного суглоба внаслідок зміни оклюзії, взаєморозташування елементів СНЩС та функції м’язів. За статистикою, від 25 до 75% пацієнтів стоматологів мають ознаки дисфункції СНЩС. У структурі патології щелепної патології дисфункції СНЩС належить чільне місце – понад 80%. Вперше зв’язок між порушенням функції скронево-нижньощелепного суглоба та вушними болями помітив американський отоларинголог Джеймс Костен у 30-ті р.р. минулого століття, через що дисфункцію СНЩС часто називають синдромом Костена. Також у медичній літературі дисфункція СНЩС зустрічається під назвами м’язово-суглобова дисфункція, больова дисфункція, міоартропатія СНЩС, дисфункція нижньої щелепи, щелепа, що «лускає» та ін.

Дисфункція СНЩС є мультидисциплінарною патологією, тому її вирішення часто потребує спільних зусиль фахівців у галузі стоматології, неврології, психології.

До основних теорій виникнення дисфункції СНЩС належать оклюзійно-артикуляційна, міогенна та психогенна. Згідно з оклюзійно-артикуляційною теорією, причини дисфункції СНЩС криються в зубо-щелепних порушеннях, які можуть бути обумовлені дефектами зубних рядів, патологічною стиранням зубів, травмами щелепи, неправильним прикусом, некоректним протезуванням, різними аномаліями зубів і щелеп.

Відповідно до міогенної теорії, розвитку дисфункції СНЩС сприяють порушення з боку щелепних м’язів: тонічний спазм, механічне навантаження жувальних м’язів та ін. хронічній мікротравмі елементів СНЩС.

Психогенна теорія розглядає етіопатогенез дисфункції СНЩС, виходячи з того, що факторами, що ініціюють дисфункцію СНЩС, виступають зміни з боку діяльності ЦНС (нервово-психічна та фізична напруга), що викликають порушення функції мускулатури та порушення кінематики суглоба.

На думку більшості дослідників, в основі дисфункції СНЩС лежить тріада факторів: порушення оклюзії, просторових взаємин елементів СНЩС, зміна тонусу жувальних м’язів. Факторами, що призводять до виникнення дисфункції СНЩС, є анатомічні передумови будови суглоба, головним чином, невідповідність форми та розмірів суглобової головки та суглобової ямки.

Класичний симптомокомплекс дисфункції СНЩС, описаний Дж. Костеном, характеризується тупими болями в ділянці скронево-нижньощелепного суглоба; клацанням у суглобі під час їди; запамороченням та головним болем; болем у шийному відділі хребта, потилиці та вухах; шумом у вухах та зниженням слуху; печінням у носі та горлі. В даний час діагностичними критеріями дисфункції СНЩС прийнято вважати такі групи симптомів:

1. Звукові феномени у скронево-нижньощелепному суглобі. Найбільш частою скаргою пацієнтів з дифункцією СНЩС є клацання в суглобі, що виникають при відкритті рота, жуванні, позіханні. Іноді клацання може бути настільки гучним, що його чують люди. При цьому біль у суглобі є не завжди. Серед інших шумових явищ можуть мати місце хрускіт, крепітація, звуки, що плескають, і ін.

2. Блокування («замикання», «заклинювання») скронево-нижньощелепного суглоба. Характеризується нерівномірністю руху на суглобі при відкриванні рота. Тобто для того, щоб широко відкрити рота, пацієнт повинен спочатку вловити оптимальне положення нижньої щелепи, рухати нею з боку в бік, знайшовши точку, де суглоб «відпирається».

3. Больовий синдром. При дисфункції СНЩС визначається болючість у тригерних точках: жувальних, скроневих, під’язикових, шийних, крилоподібних, грудино-ключично-соскоподібних, трапецієподібних м’язах. Типові прозопалгія (лицьовий біль), головний біль, біль у вухах, зубний біль, тиск і біль в очах. Больовий синдром при дисфункції СНЩС може імітувати невралгію трійчастого нерва, шийний остеохондроз, артрит СНЩС, отит та інші захворювання.

4. Інші симптоми. При дисфункції СНЩС можуть мати місце запаморочення, порушення сну, депресія, бруксизм, дисфагія, шум або дзвін у вухах, ксеростомія, глоссалгія, парестезії, фотофобія, хропіння, апное уві сні та ін.

Різноманітність клінічних проявів дисфункції СНЩС призводить до труднощів діагностики, тому пацієнти можуть довго обстежуватися у невролога, отоларинголога, терапевта, ревматолога та інших фахівців. Тим часом, хворі з дисфункцією СНЩС потребують спільної співпраці лікаря стоматолога та невролога.

При первинному огляді пацієнта з’ясовуються скарги, анамнез життя та захворювання, проводиться пальпація та аускультація області суглоба, оцінюється ступінь відкривання рота та рухливості нижньої щелепи. У всіх випадках проводиться зняття зліпків для подальшого виготовлення діагностичних моделей щелеп, виконуються оклюдограми.

Для оцінки стану скронево-нижньощелепного суглоба проводиться ортопантомографія, УЗД, рентгенографія СНЩС, комп’ютерна томографія СНЩС. З метою виявлення ураження навколосуглобових м’яких тканин показано МРТ СНЩС. Визначення показників артеріальної гемодинаміки здійснюється шляхом доплерографії або реоартрографія. З функціональних досліджень при дисфункції СНЩС найбільше значення мають електроміографія, фоноартрографія, гнатодинамометрія.

Дисфункцію СНЩС слід відрізняти від підвивихів та вивихів нижньої щелепи, артриту та артрозу СНЩС, перелому суглобового відростка, синовіту, гемартрозу та ін.

На період основного лікування пацієнти з дисфункцією СНЩС потребують зменшення навантаження на скронево-нижньощелепний суглоб (прийом їжі м’якої консистенції, обмеження мовного навантаження). Залежно від причин та супутніх порушень у лікуванні дисфункції СНЩС можуть брати участь різні фахівці: стоматологи (терапевти, ортопеди, ортодонти), мануальні терапевти, вертебрологи, остеопати, неврологи, психологи.

Для устранения болевого синдрома, сопровождающего дисфункцию ВНЧС, показана фармакотерапия (НПВС, антидепрессанты, седативные средства, ботулинотерапия, блокады, внутрисуставные инъекции глюкокортикостероидов), дозированная миогимнастика, массаж, физиотерапия (лазеротерапия, индуктотермия, электрофорез, ультразвук и др.). Важливими елементами комплексної терапії можуть бути психотерапія та БОС-терапія, що дозволяють досягти функціонального розслаблення жувальної мускулатури.

Стоматологічне лікування дисфункції СНЩС за показаннями може включати заходи, спрямовані на відтворення правильного змикання зубів (виборче пришліфування зубів, усунення пломб, що завищують, грамотне протезування або перепротезування тощо). Для коригування неправильного прикусу проводиться лікування за допомогою брекет-систем. У деяких випадках ортопедичному та ортодонтичному лікуванню дисфункції СНЩС незнімними апаратами передує носіння ортопедичних шин або кап.

У разі відсутності ефекту від консервативної терапії дисфункції СНЩС може знадобитися хірургічне втручання: міотомія латерального крилоподібного м’яза, кондилотомія головки нижньої щелепи, артропластика та ін.

Лікування дисфункції СНЩС є обов’язковим. Нехтування цією проблемою може спричинити розвиток дистрофічних змін (артрозу) і знерухомлення скронево-нижньощелепного суглоба (анкілоза). Комплексне лікування дисфункції СНЩС з урахуванням етіологічних факторів гарантує позитивний результат.

Попередження дисфункції СНЩС вимагає зниження рівня стресу та надлишкових навантажень на суглоб, своєчасного та якісного протезування зубів, виправлення прикусу, корекції порушень постави, лікування бруксизму.