Дисхондростеоз Лері-Вейля

Дисхондростеоз Лері-Вейля – Спадкове захворювання, що характеризується розвитком численних скелетних аномалій, які в сукупності призводять до карликовості та інших порушень. Симптомами цього стану є низьке зростання, мезомелія (укорочення середніх ділянок кінцівок), деформації кісток передпліч, гомілки та зап’ястя, сколіоз. Діагностика дисхондростеозу Лері-Вейля проводиться на підставі даних огляду хворого, вивчення спадкового анамнезу, рентгенологічних досліджень скелета та молекулярно-генетичних аналізів. Специфічного лікування захворювання не існує, застосовують симптоматичну терапію, включаючи хірургічну корекцію деформованих та укорочених кісток.

Дисхондростеоз Лері-Вейля чи енхондральний політопний дизостоз – генетична патологія, зумовлена ​​порушенням формування енхондральних кісток. Викликає карликовість та численні скелетні аномалії. Цей стан був вперше описаний у 1929-му році французькими лікарями неврологом А. Лері та педіатром Ж. Вейлем, результати досліджень у 1959-му році підтвердили їхні колеги та співвітчизники М. Ламі та К. Біненфельд. Довгий час вважалося, що ця патологія є аутосомно-домінантною, проте гени, відповідальні за її розвиток, знайти не вдавалося. На сучасному етапі розвитку генетики причину цього захворювання виявили у статевих хромосомах. При цьому дисхондростеоз Лері-Вейля не є зчепленим із статтю захворюванням, оскільки гени, дефекти яких призводять до його розвитку, розташовані на так званих псевдоаутосомних ділянках статевих хромосом, а успадкування цих ділянок не залежить від статі хворого. Тому захворювання вражає осіб обох статей, проте фенотипно воно важче протікає у жінок. Дисхондростеоз Лері-Вейля є досить рідкісним станом, його точна зустрічальність не з’ясована.

Дисхондростеоз Лері-Вейля є генетичним захворюванням на псевдоаутосомно-домінантний механізм успадкування. Гени, мутації яких призводять до цього стану, розташовані на статевих хромосомах (як X, і Y), але передаються потомству як звичайні аутосомні ділянки. Цими генами є SHOX та SHOXY, що розташовуються на коротких плечах X та Y хромосом (точніше, на псевдоаутосомній ділянці 1 або PAR1). Продуктом експресії даних генів стають однойменні білки, які є високоактивними транскрипційними факторами – найбільша їх кількість у здорової людини виявляється в кістковій тканині. Дисхондростеоз Лері-Вейля розвивається через порушення структури або експресії протеїнів SHOX і SHOXY, що спричиняє спотворення процесів поділу та диференціювання клітин в енхондральних кістках (хребцях, довгих трубчастих кістках кінцівок).

Для розвитку дисхондростеозу Лері-Вейля мутація генів SHOX або SHOXY обов’язково має бути в гетерозиготному стані – у гомозигот з такими генетичними дефектами виникає набагато тяжче захворювання (мезомелічна дисплазія Лангера). У деяких випадках за наявності характерних фенотипних проявів даної патології мутації у генах SHOX та SHOXY можуть не виявлятися. Найчастіше генетичний дефект при цьому локалізується на висококонсервативних ділянках, що не кодують, які розташовуються до і після даних генів. Ці ділянки контролюють процеси транскрипції та експресії SHOX, тобто виступають його енхансерами. При їх ушкодженні процеси експресії вищезгаданих генів порушуються, що також призводить до розвитку дисхондростеозу Лері-Вейля. Аналогічні прояви мають і дуплікації послідовностей даних генів. Іноді наявність мутацій у гені SHOX призводить не до розвитку таких серйозних скелетних аномалій, а стану, відомого як ідіопатичний низький зростання.

У більшості випадків дисхондростеоз Лері-Вейля можна діагностувати вже при народженні дитини, проте описані випадки виникнення виражених симптомів захворювання та у дітей старшого (аж до підліткового) віку. У новонародженого характерною ознакою патології є скорочення верхніх та нижніх кінцівок щодо загальних пропорцій тіла. Надалі до цього прояву додаються варусні деформації променевої та великогомілкової кістки у фронтальній площині та ліктьовій – у сагітальній. Порушується структура кісток та їх сполук в області зап’ястя, що також призводить до деформацій (хвороба Маделунга) та ускладнює рухи кисті. Швидкість зростання хворих на дисхондростеоз Лері-Вейля уповільнена, зрештою довжина тіла дорослих людей з таким станом не перевищує 130 сантиметрів.

Часто при дисхондростеозі Лері-Вейля у пацієнтів реєструються різні викривлення хребта, головним чином – сколіоз. При цьому аномалій кісток черепа, ребер та тазу не спостерігається. Пороки розвитку внутрішніх органів при цьому захворювання також нехарактерні, інтелект хворих повністю збережений. Не страждають і функції статевої системи, практично всі хворі здатні мати дітей – лише у важких випадках у жінок виношування дитини може бути ускладнене через вторинні порушення (важкий сколіоз або інші скелетні аномалії). Таким чином, дисхондростеоз Лері-Вейля проявляється лише аномаліями хребта і довгих трубчастих кісток кінцівок, не торкаючись інших систем та інших частин скелета.

Діагностика дисхондростеозу Лері-Вейля проводиться на підставі вивчення статусу пацієнта, рентгенографії кісток кінцівок та хребта, генетичного аналізу. При огляді привертають увагу укорочені кінцівки – руки у сфері передпліч і ноги з допомогою гомілок. Нерідко неозброєним поглядом можна побачити деформацію цих елементів кістяка. Важливим проявом дисхондростеозу Лері-Вейля є утруднені супінація та розгинання кисті за рахунок деформації зап’ястя на кшталт Маделунга. Завжди відзначаються низькорослість хворих та недостатність їхнього загального фізичного розвитку.

При рентгенографії виявляються укорочення та деформації ліктьових, променевих і великогомілкових кісток, у деяких випадках виявляється аплазія малогомілкової кістки, що призводить до вираженої деформації стопи. Міжкісний проміжок передпліччя сильно розширений, кістки зап’ястя деформовані, їх перший ряд формує вигин, який візуально розсуває дистальні кінці ліктьових і променевих кісток. На рентгенограмах при дисхондростеозі Лері-Вейля може виявлятися сколіоз хребетного стовпа різного ступеня вираженості. Лікарем-генетиком може бути зроблено генетичну діагностику цього захворювання – секвенування послідовності генів SHOX і SHOXY для виявлення точкових мутацій, аналіз їх кількості для виключення дуплікації, вивчення структури енхансерів. Диференціальну діагностику дисхондростеозу Лері-Вейля слід проводити з іншими типами скелетних дисплазій.

Специфічного лікування дисхондростеозу Лері-Вейля не існує, симптоматична терапія полягає у зниженні навантаження на кістки та суглоби, хірургічній корекції різко виражених деформацій та аномалій. Можливе використання так званої коригуючої остеотомії. При сильному порушенні структури стоп (що спостерігається при аплазії малогомілкової кістки), обумовленому дисхондростеозом, вдаються до артрорізу. Іноді за бажанням хворого на хірургічні методи проводять подовження кінцівок шляхом накладання дистракційних апаратів після поздовжньої остеотомії. При важких формах сколіозу може знадобитися допомога хірурга-ортопеда та вертебролога.

Прогноз та профілактика дисхондростеозу Лері-Вейля

Незважаючи на те, що дисхондростеоз Лері-Вейля часто призводить до інвалідизації хворого, а значно укорочені кінцівки сильно знижують якість його життя, прогноз захворювання щодо сприятливого виживання. Це з тим, що порушення зачіпає лише кісткові елементи кінцівок і почасти хребта, не впливаючи на внутрішні органи, інтелектуальний розвиток та обмін речовин. При тяжкому сколіозі можуть розвиватися вторинні порушення дихальної та серцево-судинної систем, тому дане ускладнення дисхондростеозу Лері-Вейля потребує своєчасного лікування. Профілактика цього стану здійснюється лише методом пренатальної генетичної діагностики, що особливо актуально за наявності такого захворювання у родичів.