Знижка - 10% на весь медичний одяг по промокоду HALAT5
Дискінезія шлунка
Дискінезія шлунка – це функціональне порушення скорочувальної активності органу, яке може протікати за гіперкінетичним та гіпокінетичним типом (аж до повної атонії). Основні ознаки патології – біль у животі різної інтенсивності без чіткої локалізації, не пов’язані з прийомом їжі, а також диспепсичні явища. Діагностика ґрунтується на характерній клінічній картині, рентгенологічному визначенні порушення моторики та відсутності гістологічних ознак органічної патології. Лікування комплексне, спрямоване на корекцію нейропсихічних порушень та моторики шлунка; ефективна фізіотерапія.
Загальні відомості
Дискінезія шлунка – функціональне розлад, що характеризується порушенням моторики шлунка; може протікати з диспепсичними явищами та больовим синдромом, проте при цьому гастроскопія не виявляє органічних змін. У сучасній гастроентерології дискінезія є досить поширеним захворюванням: приблизно у третини пацієнтів, які скаржаться з боку шлунково-кишкового тракту, не вдається виявити морфологічних змін.
Ця патологія поширена в осіб молодого віку, а також у пацієнтів із функціональними або органічними захворюваннями центральної нервової системи. Багато фахівців вважають, що такий діагноз нерідко помилково виставляється на початкових стадіях захворювань органів травлення, ендокринної, сечовидільної, нервової систем і з цим пов’язана проблема гіпердіагностики. Тому в даний час діагноз дискінезії правомочний лише після виключення органічних змін шлунка за допомогою всіх доступних діагностичних методів.
Причини
Найчастішими причинами дискінезії шлунка виступають аліментарні фактори: нераціональне харчування (особливо відсутність регулярного ритму), часта їжа всухом’ятку, занадто швидкий прийом їжі без достатньої механічної та ферментативної обробки у ротовій порожнині; переважання в раціоні вуглеводних продуктів, дефіцит вітамінів та мікроелементів, білка; зловживання гострим та жирним. Порушення моторики шлунка може бути проявом алергічної реакції організму на продукти харчування, найчастіше білки коров’ячого молока, яйця, рибу.
Дискінезія також виникає внаслідок токсичного впливу хімічних речовин, алкоголю, нікотину. При дії таких екзогенних факторів відбувається подразнення хемо- та барорецепторів шлунка. Важлива роль в етіології дискінезії приділяється захворюванням нервової системи: як частим нервово-психічним стресам, так і важким органічним змінам (інсультам, внутрішньомозковим пухлинам, енцефаліту).
Поширеними екзогенними етіологічними факторами дискінезії шлунка є висока температура навколишнього середовища, дія іонізуючого випромінювання та вібрації, опіки. Можливе порушення рухової функції шлунка при прийомі деяких лікарських засобів, що впливають на вегетативну нервову систему, гіпоталамус, ендокринні органи.
З ендогенних факторів до порушень моторики шлунка найчастіше наводять інші захворювання травної системи: холецистит, панкреатит, ентерит. Патологію можуть викликати вірусні гепатити. Іноді дискінезія шлунка аж до атонії є одним із симптомів захворювань серця та судин, зокрема – інфаркту міокарда. Можливе зниження моторики та при гіпертонічній хворобі, ревматизмі.
Функціональні зміни шлунка можуть розвинутися за будь-яких захворювань, що супроводжуються інтоксикацією. Часто дискінезія супроводжує гнійно-запальні захворювання легень (у тому числі туберкульоз), патологію нирок, а також ендокринної системи. У розвитку функціональних порушень при соматичній патології основна роль відводиться вісцеро-вісцеральним рефлексам та впливу нейрогуморальних механізмів (порушення вироблення гастроінтестинальних гормонів, травних ферментів та інших речовин).
Класифікація
Залежно від типу порушення моторики виділяють гіпертонічну (з підвищеною руховою функцією), гіпотонічну (зі зниженою) та атонічну дискінезію шлунка. За переважним клінічним синдромом захворювання класифікують на больовий, диспепсичний і змішаний тип. Дискінезія також поділяється на екзогенну, при якій функціональні розлади шлунка викликані зовнішніми факторами (частіше аліментарними), та ендогенну, що виникає при патології інших органів та систем. Деякі автори виділяють такі варіанти перебігу патології:
- Ахалазія кардії – Спастичне скорочення кардії шлунка, що характеризується утрудненим ковтанням, вираженим болем за грудиною.
- Пилороспазм – спазм пілоричного відділу, що супроводжується порушенням евакуації вмісту шлунка та відрижкою кислим, болем в епігастрії.
- Тетанія – судомні спазми шлунка з інтенсивним болем та гастрокардіальним синдромом.
- Гостро розширення шлунка – виникає при хронічному переїданні та в післяопераційному періоді, коли істотно знижений тонус шлунка.
- Аерофагія – функціональні розлади при швидкому заковтуванні їжі з великою кількістю повітря.
Симптоми дискінезії шлунка
Основний прояв патології – больовий синдром у ділянці живота без чіткої локалізації. Біль може виникати в епігастрії, підребер’ях, навколопупковій ділянці, при цьому тривалість нападу різна – від кількох хвилин та годин до тижнів. Характер відчуттів також може відрізнятися: деякі пацієнти описують інтенсивні переймоподібні болі, інші – ниючі, що давлять (це залежить від характеру та ступеня порушення моторики). Виникнення таких ознак пов’язане не з їжею або його відсутністю, а частіше з нервово-психічним фактором.
За наявності антиперистальтичних скорочень м’язового шару шлунка та закиданні кислого вмісту в стравохід пацієнтів непокоїть печія, відрижка кислим. Виражене зниження скоротливої активності шлунка призводить до застою його вмісту, появі відрижки тухлим. Дискінезія, що розвинулася на тлі патології ЦНС і роздратування блювотного центру, супроводжується рясним повторним блюванням, яке не приносить полегшення.
Усі вищеописані ознаки порушення моторики шлунка можуть мати різну інтенсивність і є специфічними – такі скарги пацієнти пред’являють при багатьох інших захворювань. Але для дискінезії шлунка характерний зв’язок розвитку симптомів із психічними травмами та стресами, наявність загальних проявів неврозу, мінливість скарг та зменшення їх у нічний час, а також відсутність ознак органічної патології при ендоскопічному та гістологічному дослідженні.
Діагностика
Основою діагностики дискінезії шлунка є виняток органічної патології за наявності характерної клінічної картини. При проведенні консультації гастроентеролога імовірно встановлюється тип зміни моторики та ймовірний етіологічний фактор (психоневрологічні зміни, нераціональний режим харчування, праці та відпочинку, наявні захворювання). При проведенні пальпації живота можливе виявлення болісності, при атонії шлунка перкуторно фахівець може визначити розширення меж органу.
Порушення моторики шлунка може виявити електрогастрографію – метод реєстрації електричних потенціалів при скороченні м’язового шару органу. Для дискінезії шлунка характерна висока варіабельність результатів електрофізіологічного дослідження у часовому проміжку. Висока інформативність має рентгеноскопію шлунка, яка дає можливість визначити спазм або гіпотонію органу, порушення перистальтики, гастроезофагеальний рефлюкс, опущення органу, пілороспазм або кардіоспазм.
До обов’язкових методів діагностики належить гастроскопія: характерною ендоскопічною картиною є потовщення складок слизової оболонки шлунка без її макроскопічних змін. При проведенні дослідження спастичні скорочення шлунка можуть виникнути навіть при невеликій кількості повітря. У процесі эзофагогастродуоденоскопии обов’язково здійснюється біопсія, оскільки відсутність гістологічних змін є найважливішим диференціально-діагностичним критерієм дискінезії.
Лікування дискінезії шлунка
Лікування цієї патології проводиться зазвичай в амбулаторних умовах, госпіталізація може знадобитися при вираженому больовому синдромі з метою виконання діагностичних процедур. Обов’язковим заходом є корекція харчування: дотримання режиму обсягу порцій їжі. З метою нормалізації нервової регуляції моторики призначаються нейротропні та психотропні препарати, седативні засоби. Корекція скорочувальної активності шлунка при гіперкінезії проводиться М-холінолітиками, при гіпокінезії призначаються кофеїн, еуфілін, у разі атонії – неостигмін.
Найчастіше дискінезія поєднується з патологією секреторної функції шлунка, тому обов’язковою складовою лікування є замісна терапія (натуральний шлунковий сік, пепсин, препарати ферментів підшлункової залози). Високу ефективність при дискінезії шлунка має фізіотерапія: електрофорез з новокаїном, зігрівальні процедури, грязьові аплікації, діатермія, парафінолікування та озокеритотерапія. Вибір методики визначається типом порушення моторики та провідним клінічним синдромом.
Прогноз та профілактика
Прогноз при дискінезії шлунка сприятливий: захворювання добре коригується, працездатність збережена. Пацієнти підлягають диспансеризації, оскільки при неадекватному лікуванні захворювання та його тривалому перебігу можливі виражені деструктивні зміни слизової оболонки шлунка. Профілактика полягає у своєчасному ефективному лікуванні патології ШКТ та інших систем. З метою зменшення частоти загострень рекомендується санаторно-курортне лікування, корекція режиму праці та відпочинку, харчування.