Дискінезія жовчовивідних шляхів у дітей

Дискінезія жовчовивідних шляхів у дітей – Зміна тонусу і моторики жовчовивідної системи, що порушує повноцінний відтік жовчі в дванадцятипалу кишку. Дискінезія жовчовивідних шляхів у дітей проявляється колючим болем у правому підребер’ї, диспептичними розладами, пов’язаними з похибками в харчуванні. З метою діагностики дискінезії жовчовивідних шляхів у дітей виконується УЗД жовчного міхура натще і після прийому жовчогінного сніданку, дуоденальне зондування, рідше – холецистографія, гепатобілісцінтіграфія. Лікування дискінезії жовчовивідних шляхів у дітей проводиться з урахуванням її типу за допомогою дієти, фармакотерапії, фітотерапії, фізіотерапії.

Дискінезія жовчовивідних шляхів у дітей – дисфункціональний розлад біліарного тракту; порушення скоротливості жовчного міхура та жовчних шляхів, що супроводжується розладом функції жовчовідведення. У структурі захворювань біліарної системи в дітей віком дискінезії жовчовивідних шляхів належить перше місце; за нею слідують запальні захворювання (холецистит, холангіт), аномалії розвитку жовчних шляхів та жовчнокам’яна хвороба. У дитячій гастроентерології дисфункціональні розлади жовчовивідної системи виявляються у 70-90% дітей, які страждають на захворювання органів травлення.

В основі дискінезії жовчовивідних шляхів у дітей лежить порушення регуляції послідовного скорочення та розслаблення жовчного міхура та сфінктерів з боку нервової та паракринної систем. Внаслідок дискоординації діяльності жовчовивідної системи порушується пасаж жовчі в кишечник, що супроводжується комплексом клінічних проявів.

У дітей грудного віку дискінезії жовчовивідних шляхів, як і інші функціональні розлади шлунково-кишкового тракту, найчастіше є наслідком перинатальних уражень ЦНС (гіпоксії, родової травми, асфіксії тощо). Розвитку дискінезії жовчовивідних шляхів у дітей сприяють аномалії жовчних проток та перегини жовчного міхура, що ускладнюють нормальний відтік жовчі; порушення сфінктерного апарату; цитогенна чи гепатогенна дисхолія.

У педіатрії простежується асоціація між виникненням дискінезії жовчовивідних шляхів та перенесеними дитиною інфекційними захворюваннями – гепатитом А, сальмонельозом, дизентерією. Певна роль у ряді причин дискінезії жовчовивідних шляхів у дітей належить хронічним захворюванням (гаймориту, хронічному тонзиліту та ін), лямбліозу, аскаридозу, нервово-артритичному діатезу.

У дітей старшого віку збільшується роль вегето-судинної дистонії, неврозів, психоемоційних порушень, гіподинамії, похибок харчування у розвитку дискінезії жовчовивідних шляхів. Оскільки скорочення та розслаблення жовчного міхура відбувається під впливом пептидних гормонів (холецистокініна, гастрину, секретину, глюкагону та ін.), порушення їх вироблення при гастриті, гастродуоденіті, панкреатиті, ентероколіті також може призводити до виникнення дискінезії жовчовивідних.

Залежно від природи порушень розрізняють первинну та вторинну дискінезію жовчовивідних шляхів у дітей. Первинна дисфункція пов’язана із розладом нейрогуморальної регуляції; вторинна виникає на кшталт висцеро-вісцерального рефлексу і є наслідком патології органів травлення.

Відповідно до міжнародної класифікації, виділяється дві форми дискінетичних розладів: дискінезія жовчного міхура і протоки міхура і спазм сфінктера Одді.

З урахуванням характеру порушень тонусу та моторики жовчовивідних шляхів та клінічних проявів дискінезія у дітей може протікати за гіпертонічно-гіперкінетичним, гіпотонічно-гіпокінетичним та змішаним варіантом. При гіпермоторному варіанті виділення жовчі відбувається швидко і часто, що супроводжується спастичним станом жовчного міхура та сфінктерів. При гіпомоторній формі м’язи жовчовивідних шляхів розслаблені, жовч виділяється повільно, що призводить до її застою в жовчному міхурі. Змішана дискінезія жовчовивідних шляхів у дітей поєднує в собі ознаки гіпермоторної та гіпомоторної форм.

Основними проявами дискінезії жовчовивідних шляхів у дітей є больовий синдром, диспепсичний синдром і позитивні міхурові симптоми. Характер проявів залежить від форми дисфункції.

Перебіг гіпертонічно-гіперкінетичної дискінезії жовчовивідних шляхів у дітей характеризується нападоподібними (переймоподібними, колючими, ріжучими) болями в правому підребер’ї, що мають короткочасний характер (5-15 хв.). При пальпації область жовчного міхура болісна, визначаються позитивні міхурові синдроми. При гіпертонічній формі дискінезії жовчовивідних шляхів у дитини часто виникає рідке випорожнення, нудота, втрата апетиту, блювання, гіркота в роті, загальна слабкість, головний біль. Провокуючими факторами больового та диспепсичного синдрому, як правило, виступають фізичні навантаження, вживання смаженої чи жирної їжі, негативні емоції. У період між нападами самопочуття дітей задовільний; іноді їх можуть турбувати нетривалі спастичні болі у животі.

Гіпотонічна форма дискінезії жовчовивідних шляхів у дітей трапляється рідко. І тут біль у підребер’ї носить постійний, ниючий, тупий характер; іноді виникає тільки розпирання та тяжкість у цій галузі. Можуть виникати диспепсичні розлади: чергування запорів та проносів, зниження апетиту, відрижка повітрям, метеоризм. Внаслідок холестазу та перерозтягнення жовчного міхура при пальпації визначається збільшена та безболісна печінка.

Діти з дискінезією жовчовивідних шляхів прямують педіатром на консультацію до дитячого гастроентеролога. Для уточнення клінічного діагнозу та визначення типу дискінезії жовчовивідних шляхів у дітей проводиться комплекс клінічних, лабораторних, інструментальних досліджень.

У хворих з дискінезією визначається болючість у проекції жовчного міхура та в епігастральній ділянці. Найбільш значущим у діагностиці дискінезії жовчовивідних шляхів у дітей є УЗД жовчного міхура, за допомогою якого оцінюється форма, розміри, деформації жовчного міхура, стан проток, наявність каменів. Для визначення скоротливої ​​здатності жовчного міхура та стан сфінктера Одді УЗД жовчного міхура дитині повторюється після прийому провокаційного сніданку.

Дуоденальне зондування у дітей із дискінезією жовчовивідних шляхів дозволяє оцінити обсяг порцій жовчі, її мікроскопічний та біохімічний склад. При дослідженні дуоденального вмісту можуть бути виявлені ознаки запалення, схильність до формування каміння, лямблії та ін.

При необхідності вивчення морфології та функції жовчовивідної системи проводиться пероральна або внутрішньовенна холецистографія (холецистохолангіографія), радіонуклідна холесцинтиграфія, ретроградна холангіопанкреатографія, МР-холангіографія. З метою виключення інших захворювань шлунково-кишкового тракту дитині може виконуватися гастроскопія, аналіз калу на гельмінти, копрограма, бакпосів на дисбактеріоз, біохімічне дослідження крові.

Основу продуктивного лікування дітей з дискінезією жовчовивідних шляхів становить дієтичне харчування з обмеженням вживання жирного, смаженого, гострого, солоного, солодощів, газування. Рекомендується дробове (5-6 разів на день) харчування, збагачення раціону продуктами з високим вмістом рослинної клітковини, вітамінів А, В, С, біфідо- та лактобактерій, рослинними рафінованими оліями. Необхідне регулювання рухового режиму дитини, створення сприятливого емоційного тла. У всіх випадках слід звертати увагу на терапію основного захворювання.

Дітям з гіперкінетично-гіпертонічним типом дискінезії жовчовивідних шляхів призначаються седативні препарати (фітозбори, валеріану), спазмолітики для зняття болючих нападів (папаверин, дротаверин). Основу лікування гіпертонічно-гієркінетичної дискінезії жовчовивідних шляхів у дітей складають холеретики та холеспазмолітики (фламін, препарати сухої жовчі). Добре зарекомендували себе у терапії дискінезією жовчовивідних шляхів у дітей психотерапія, акупунктура, фізіотерапія (парафінові аплікації, діатермія, індуктотермія, електрофорез зі спазмолітиками), масаж шийно-коміркової зони.

При гіпотонічно-гіпокінетичній дискінезії жовчовивідних шляхів у дітей призначаються процедури стимулюючого характеру: лікувальна фізкультура, гідротерапія, масаж. Застосовуються жовчогінні препарати з холінокінетичним ефектом (ксиліт, сорбіт, сульфат магнію), рослинні настої (кукурудзяні приймочки, шипшина, календула); проводяться лікувальні жовчогінні тюбажі. З фізіотерапевтичних методів використовується гальванізація, електрофорез із сульфатом магнію, струми Бернара.

Своєчасна діагностика та адекватне лікування дискінезії з урахуванням її типу дозволяє нормалізувати процеси жовчовідведення та травлення, попередити запалення та раннє каменеутворення у жовчовивідних шляхах у дітей. Тривале порушення у роботі жовчовивідної системи може призводити до розвитку холециститу, холангіту, жовчнокам’яної хвороби, дисбактеріозу кишечника.

Діти з дискінезією жовчовивідних шляхів потребують диспансерного спостереження педіатра, дитячого невролога та гастроентеролога, контролю УЗД, проведення курсів жовчогінної терапії двічі на рік, оздоровчого відпочинку у спеціалізованих санаторіях. Необхідно стежити за харчуванням та режимом дитини, її емоційним станом.