Дискоординована родова діяльність

Дискоординована родова діяльність – аномальна скорочувальна активність матки у процесі пологів, що характеризується відсутністю узгодженості скорочень між окремими сегментами матки. Дискоординована родова діяльність проявляється нерегулярними, неефективними та вкрай болючими сутичками, що затягують розкриття маточного зіва. Аномалія пологових сил діагностується при оцінці стану породіллі, зовнішньому та внутрішньому акушерському дослідженні, проведенні КТГ. Корекція дискоординованої родової діяльності включає інфузійне введення антагоністів кальцію, b-адреноміметиків, спазмоаналгетиків; застосування епідуральної аналгезії; за показаннями – кесарів розтин.

При дискоординованій родовій діяльності різні відділи матки (права та ліва її половини, дно, тіло та нижні відділи) скорочуються хаотично, неузгоджено, безсистемно, що призводить до порушення нормальної фізіології пологового акту. Небезпека дискоординованої родової діяльності полягає у ймовірності порушення плацентарно-маткового кровообігу та розвитку гіпоксії плода. Дискоординація пологової діяльності нерідко відзначається при неготовності організму вагітної до пологів, зокрема при незрілості шийки матки. Частота розвитку дискоординованої пологової діяльності становить 1-3%.

Акушерство та гінекологія виділяють кілька груп факторів, що зумовлюють розвиток дискоординованої родової діяльності. Акушерські фактори ризику можуть полягати в ранньому вилиття амніотичних вод; перерозтягуванні матки, викликаному багатоводдям або багатоплідністю; невідповідність розмірів родових шляхів та голівки плода; тазове передлежання плода; аномальному розташуванні плаценти (передлежання плаценти) та фетоплацентарної недостатності; пізньому гестозі, віці жінки молодше 18 та старше 30 років. Дискоординована родова діяльність може виникати при внутрішньоутробному інфікуванні плода, аненцефалії та інших вадах розвитку у дитини, гемолітичної хвороби плода (імуноконфліктної вагітності).

До гінекологічних факторів, що провокують дискоординовану родову діяльність, належать різні види патології репродуктивної системи. Порушенню та дискоординації родового акта сприяють вади матки (дворога матка, внутрішньоматкова перегородка, гіпоплазія матки та ін.), перенесені ендометрити та цервіцити, пухлинні процеси (міома матки), ригідність шийки матки, обумовлена ​​порушенням іннервації або рубців шийка матки). Несприятливо на фізіології пологів позначається наявність операційного рубця на матці, розлад менструального циклу, штучне переривання вагітності в анамнезі.

Розвитку дискоординованої родової діяльності можуть сприяти загальносоматична патологія, інтоксикації, інфекції, органічні ураження ЦНС, ожиріння, анемія, нейроциркуляторна дистонія. У ряді випадків аномальна родова активність провокується зовнішніми впливами – необґрунтованим використанням родостимулюючих засобів, недостатнім знеболюванням пологів, несвоєчасним розкриттям плодового міхура, маніпуляціями та дослідженнями, що грубо проводяться.

Клінічно дискоординована родова діяльність може виражатися в її загальній дискоординації, гіпертонусі нижнього сегмента (зворотному градієнті), тетанії матки (судомних сутичках), циркуляторній дистоції.

Загальна дискоординація характеризується дуже болючими, нерегулярними, різними за силою і тривалістю сутичками, відсутністю динаміки у згладжуванні та розкритті шийки матки, тривалим затяжним перебігом пологів. У цьому випадку вилити навколоплідних вод часто відбувається раніше часу, передлежача частина плода виявляється притиснутою до входу в малий таз або розташовується над входом до нього. Небезпека загальної дискоординованої родової діяльності полягає у порушенні плацентарного кровообігу та ризиках асфіксії плода. Перебіг послідовного періоду може бути ускладнений аномаліями відшарування плаценти та затримкою її частин; у післяпологовому періоді висока ймовірність гіпотонічної кровотечі.

При гіпертонусі нижнього сегмента матки його скорочення виражені сильніше, ніж скорочення тіла та дна матки. Такий вид дискоординованої родової діяльності типовий для незрілості та ригідності шийки матки. Клінічно при гіпертонусі відзначаються болючі інтенсивні сутички, але при цьому відсутнє розкриття шийки та просування голівки плода по родових шляхах.

Про тетанію матки говорять, коли мають місце тривалі, наступні один за одним маткові скорочення. Така аномалія родових сил зустрічається при неправильному призначенні препаратів, що скорочують, спробі накладання акушерських щипців, повороту, вилучення плоду. При тетанії матка стає дуже щільною та хворобливою, а стан плода стрімко погіршується. Дискоординована родова діяльність на кшталт циркуляторної дистоції обумовлена ​​відсутністю скорочення циркулярних м’язових волокон у сфері шийки. Пологи в цьому випадку затягуються, що може призводити до асфіксії плода.

При всіх клінічних варіантах дискоординованої родової діяльності у породіллі відзначається занепокоєння, страх, сильний біль у крижах, нудота, порушення сечовипускання. Незважаючи на активність сутичок, динаміка розкриття шийки матки практично повністю відсутня. Такі непродуктивні сутички втомлюють породіллю, що ще більше затягує пологи.

Дискоординований характер родової діяльності діагностується на підставі стану та скарг жінки, результатів акушерського дослідження, кардіотокографії плода. У ході вагінального дослідження визначається відсутність динаміки в готовності родових шляхів – потовщення та набряклість країв маткового зіва. Пальпація матки виявляє її неоднакову напругу у різних відділах внаслідок дискоординованих скорочень.

Об’єктивно оцінити скорочувальну активність матки дозволяє проведення кардіотокографії. При апаратному дослідженні реєструються нерегулярні за силою, тривалістю та частотою скорочення; їх аритмічність та асинхронність; відсутність потрійного низхідного градієнта і натомість підвищення тонусу матки. Значення КТГ під час пологів полягає у можливості контролювати родову діяльність, а й відстежувати наростання гіпоксії плода.

Пологи, які у умовах дискоординованої родової діяльності, можуть завершуватися самостійно чи оперативно. При дискоординації та гіпертонусі нижнього сегмента матки проводиться електроаналгезія (або електроакупунктура), вводяться спазмолітики, використовується акушерський наркоз. При погіршенні з боку життєдіяльності плода потрібне оперативне розродження.

У разі розвитку тетанії матки проводиться подача акушерського наркозу, призначення α-адреноміметиків. З урахуванням акушерської ситуації пологи можуть завершуватися кесаревим розтином або вилученням плоду акушерськими щипцями. При циркуляторній дистоції показані інфузія b-адреноміметиків, спрямована на зняття дискоординованої родової діяльності, та оперативне розродження. Одночасно проводиться терапія, спрямовану попередження внутрішньоутробної гіпоксії плода.

Показаннями до оперативного розродження без спроб скоригувати дискоординовану родову діяльність можуть бути ситуації, коли минулі вагітності закінчувалися невиношуванням або мертвінням. Також вибір на користь кесаревого розтину робиться при тривалій безплідності в анамнезі матері; серцево-судинних, ендокринних, бронхолегеневих захворюваннях; гестозі, міомі матки, тазовому передлежанні плода або його великих розмірах; у первородящих старше 30 років. При загибелі плода проводиться плодоруйнівна операція, ручне відділення посліду з обстеженням порожнини матки.

Заходи щодо запобігання дискоординованій родовій діяльності включають ведення вагітності у жінок груп ризику з підвищеною увагою, дотримання вагітної необхідних установок акушера-гінеколога, забезпечення адекватного знеболювання під час пологів.

Медикаментозна профілактика дискоординованої родової діяльності необхідна юним породіллям і жінкам, що пізно народжують, вагітним з обтяженим загальносоматичним і акушерсько-гінекологічним статусом, структурною неповноцінністю матки, фетоплацентарною недостатністю, багатоводдям, багатопліддям або великим плодом. Жінкам груп ризику розвитку дискоординованої родової діяльності потрібна психопрофілактична підготовка до пологів, навчання прийомів м’язового розслаблення.

Небезпека дискоординованої пологової діяльності обумовлена ​​порушенням фізіологічного перебігу пологів, що може призводити до ускладнень з боку плода та матері. Затягування процесу пологів підвищує ризик внутрішньоутробної гіпоксії та асфіксії плода. У зв’язку з дискоординованою родовою діяльністю у матері збільшується ймовірність атонічних післяпологових кровотеч. Дискоординована течія родової діяльності в частих випадках вимагає використання оперативної допомоги під час пологів.