Дисплазія Книста

Дисплазія Книста – Одна з форм карликовості, обумовлена ​​генетичними порушеннями, що призводять до утворення дефектних форм одного з різновидів основного білка сполучних тканин – колагену. Симптоми цього стану можна визначити вже при народженні – у хворих виявляють відносне скорочення кінцівок та порушення рухливості суглобів, іноді реєструють ущелину твердого піднебіння. Надалі картина захворювання доповнюється іншими проявами карликовості. Діагностика дисплазії Кніста проводиться на підставі даних статусу пацієнта, рентгенологічного вивчення скелета та генетично-молекулярних аналізів. Специфічного лікування захворювання не існує, проводять симптоматичну та підтримуючу терапію.

Дисплазія Кніста (метатропічна дисплазія 2-го типу) – досить рідкісне генетичне захворювання, що характеризується порушенням формування окремих елементів скелета з розвитком карликовості та інших патологій. Вперше цей стан було описано та визначено як спадкова патологія у 1952-му році В. Кністом, відтоді цей тип скелетної дисплазії носить його ім’я. Через незначну поширеність дисплазії Кніста в популяції достовірно визначити зустрічність цього стану поки не вдається. Проблема ускладнюється ще й тим, що існує безліч дуже схожих синдромів, зумовлених дефектами гена (Col2A1). Донедавна вважалося, що єдиним механізмом успадкування дисплазії Кніста є аутосомно-домінантний, проте останніми роками з’явилися вказівки на існування аутосомно-рецесивних форм патології. Можливо це пов’язано з неповною пенетрантністю дефектної форми гена Col2A1. Статевий розподіл дисплазії Кніста не має якихось особливостей, захворювання однаково часто вражає хлопчиків та дівчаток.

Головною причиною дисплазії Кніста є мутації в гені Col2A1, розташованому на 12 хромосомі. Ген кодує послідовність одного з найпоширеніших білків сполучної тканини – колагену 2-го типу підкласу альфа-1, який широко представлений у кісткових та хрящових структурах організму. Крім дисплазії Кніста дефекти в структурі Col2A1 можуть бути причиною таких відомих у генетиці станів, як ахондрогенез 2-го типу, хвороба Легга-Кальве-Пертеса, вроджена спондилоепіфізарна дисплазія та ціла низка інших скелетних аномалій. Причини, через які виникають ті чи інші синдроми, зводяться до ступеня порушення структури колагену, що експресується дефектним геном – чим більше вона пошкоджена, тим вираженішими будуть прояви дисплазії.

У переважній більшості випадків мутації гена Col2A1, що призводять до розвитку дисплазії Кніста, успадковуються за аутосомно-домінантним механізмом. Повідомлення деяких лікарів-генетиків про відкриття рецесивних форм даної патології із сумнівом сприймалися науковою спільнотою – фахівці висували припущення про можливу неповну пенетрантність дефектного гена, яка може братися за його рецесивність. Однак надалі з’явилися серйозніші докази існування аутосомно-рецесивних форм дисплазії Кніста.

Патологічні зміни в організмі пацієнтів, які страждають на дане захворювання, не обмежуються скелетними аномаліями – дефектна структура колагену може бути причиною порушення рухливості суглобів, м’язової слабкості та розладів зору. Також у деяких хворих на дисплазію Кніста відзначається наявність нейросенсорної глухоти, проте механізм розвитку цієї аномалії при цьому захворюванні невідомий.

Ряд проявів хвороби Кніста можна зареєструвати вже при народженні дитини, решта симптомів виявляється в перші роки життя. Серед ранніх ознак захворювання можна виділити поєднання круглого плоского обличчя, великих і опуклих очей у новонародженого. У ряді випадків перелічені порушення поєднуються з ущелиною твердого піднебіння. Тулуб хворих на дисплазію Книста укорочений, відносні розміри кінцівок зменшені, в області суглобів спостерігаються потовщення. У дитини реєструється м’язова слабкість, іноді виявляються міопія та глухота. Пацієнт значно відстає від однолітків у фізичному розвитку. Надалі при дисплазії Кніста розвиваються викривлення хребетного стовпа, лише на рівні грудного відділу утворюється кіфоз, лише на рівні поперекового – різко виражений лордоз. У деяких випадках ці процеси можуть стати причиною утруднення дихання і порушення роботи серця, що може призвести до смерті.

Через вищеописані скелетні аномалії при дисплазії Кніста у хворих формується широка і плоска грудна клітина, нерідко з втиском в центрі. Досить рано виявляються контрактури кульшових, колінних та ліктьових суглобів та відносне подовження пальців рук. Іноді виникає алопеція. Діти з дисплазією Книста починають розмовляти значно пізніше за здорових однолітків, проте найчастіше це пов’язано з порушеннями структури та іннервації елементів піднебіння та артикуляційного апарату – інтелект у хворих на це захворювання практично завжди збережений. Відсутність розвитку мови може вказувати на глухоту пацієнта, також обумовлену спадковим захворюванням. У половини хворих на дисплазію Кніста реєструються різноманітні порушення органів зору: міопія, відшарування сітківки, вивих кришталика та ряд інших. Зростання дорослої людини з цією патологією становить близько 110-115 сантиметрів.

Діагностика дисплазії Кніста здійснюється на підставі даних фізикального огляду пацієнта, вивчення його спадкового анамнезу, рентгенологічних та молекулярно-генетичних досліджень. При огляді новонародженого виявляються характерний зовнішній вигляд (плоска кругла особа, сідлоподібна форма носа, витрішкуватість), укорочений тулуб і кінцівки, потовщення в ділянці суглобів. У міру зростання хворого на ці прояви дисплазії Кніста приєднуються викривлення хребетного стовпа (грудний кіфоз і поперековий лордоз), контрактури суглобів, клишоногість та інші скелетні аномалії. Кінцівки при цьому варіанті дисплазії кісткової системи можуть мати неоднаковий розмір. Затримка розвитку мови може бути пов’язана як з вадами апарату артикуляції, так і нейросенсорною глухотою пацієнта.

Найбільше важливої ​​для діагностики дисплазії Книста інформації дають рентгенологічні методи дослідження. На знімках хребетного стовпа визначається сплощення окремих хребців (платіспондилія). Довгі трубчасті кістки кінцівок укорочені, їх метафізи часто розширені, а епіфізи сплощені. Характерним симптомом дисплазії Кніста є розширення кінців коротких трубчастих кісток (наприклад, фаланг пальців). Практично завжди виявляються ознаки порушення метаепіфізарної осифікації – ядра окостеніння (наприклад, в метафізах стегнових кісток) з’являються набагато пізніше звичайного або зовсім не розвиваються.

При офтальмологічному огляді пацієнта з дисплазією Кніста може виявлятися короткозорість (міопія), яка згодом інколи ускладнюється відшаруванням сітківки та сліпотою. Серед таких хворих підвищено кількість випадків розвитку пупкових та пахвинних гриж. Молекулярно-генетична діагностика дисплазії Кніста полягає у прямому автоматичному секвенуванні послідовності гена Col2A1 з метою виявлення мутацій. Для виключення досить рідкісних аутосомно-рецесивних форм захворювання проводиться аналогічний аналіз у батьків та родичів хворого визначення носійства патологічного гена. Диференціальну діагностику дисплазії Кніста здійснюють з 4-м типом мукополісахаридозу та спадковими синдромами, зумовленими дефектами гена Col2A1.

Специфічної терапії дисплазії Кніста немає. Симптоматичне лікування може включати хірургічну корекцію ущелини твердого піднебіння, що виконується в перші місяці життя дитини. Крім того, при дисплазії Кніста можуть бути потрібні оперативні втручання для збільшення рухливості суглобів при важких контрактурах. Міопія при цьому захворюванні досить складно піддається лікуванню, проте регулярне спостереження у лікаря-офтальмолога необхідне для своєчасного виявлення та усунення відшарування сітківки. Підтримуюча терапія дисплазії Кніста включає прийом вітамінно-мінеральних комплексів, раціон з підвищеним вмістом білка, зниження навантаження на суглоби. Через переважно домінантний характер захворювання профілактичні заходи не розроблені.

Прогноз дисплазії Кніста

Дисплазія Кніста є досить важким варіантом спадкової скелетної аномалії та карликовості та нерідко призводить до інвалідизації хворого в ранньому віці. При тяжкому перебігу захворювання викривлення хребетного стовпа та деформації грудної клітки можуть спровокувати дихальну або серцево-судинну недостатність. Загалом прогноз дисплазії Кніста несприятливий. Незважаючи на те, що багато хворих доживають до дорослого віку, термін їхнього життя значно знижений у порівнянні зі здоровими людьми. Летальний результат найчастіше настає через вторинних порушень у роботі внутрішніх органів, обумовлених важкими скелетними аномаліями та вадами розвитку.