Знижка - 10% на весь медичний одяг по промокоду HALAT5
Дисплазія вульви
Дисплазія вульви (Атипова гіперплазія) – зміна морфологічної структури багатошарового плоского епітелію вульви, обумовлене порушенням росту та розвитку епітеліальних клітин. Діагноз дисплазії вульви в гінекології ставиться за результатами вульвоскопії, цитологічного аналізу відбитків, біопсії тканин вульви та їх гістологічного дослідження. Лікування дисплазії вульви може включати абляцію вульви, висічення диспластичних ділянок або вульвектомію.
Загальні відомості
Дисплазія вульви – плоскоклітинна вульварна інтраепітеліальна неоплазія (VIN) – характеризується інтенсивною проліферацією та структурною перебудовою базальних та парабазальних клітин епітеліального комплексу. При дисплазії вульви з’являються атипові (неоднакові за розміром та формою) епітеліальні клітини з трансформованими ядрами, порушується шаруватість плоского епітелію.
Дисплазія вульви з часом може повернутися спонтанному регресу, залишитися стабільною або прогресувати до раку вульви. Своєчасне лікування дисплазії вульви може запобігти розвитку онкозахворювання та врятувати пацієнтці життя. Раніше дисплазія вульви виявлялася переважно у жінок віком від 40 років, але останнім часом збільшилася захворюваність серед молодих пацієнток.
За ступенем поширення дисплазії гінекологія виділяє локальну та дифузну форми, за вираженістю патоморфологічних змін клітин – легкий, помірний та тяжкий ступінь дисплазії вульви. При легкому ступені дисплазії вульви (VIN 1) – зміни слабко виражені, виявляються лише у нижній третині епітеліального пласта. При помірному ступені дисплазії вульви (VIN 2) – порушення торкаються до двох третин багатошарового плоского епітелію, а при тяжкому ступені (VIN 3) – уражається практично весь епітеліальний пласт, спостерігається виражена ядерно-клітинна атипія. Тяжку дисплазію вульви вважають неінвазивним раком вульви, при якому інтенсивна проліферація клітин та ядерно-клітинна атипія не поширюється на базальну мембрану та строму.
Причини дисплазії вульви
Основною причиною дисплазії вульви є локальна, тривало персистуюча інфекція ВПЛ (особливо онкогенних 16 і 18 типів). Розвитку дисплазії вульви сприяють хронічні запалення зовнішніх геніталій (вульвіт, бартолініт, кольпіт), стан імунодефіциту, а також спричинені віковими змінами обмінні та нейроендокринні порушення зі зміною рецепторних реакцій.
Дисплазія вульви найчастіше розвивається на тлі дистрофічних процесів вульви, метаплазії багатошарового плоского епітелію. У 35-60% випадків відзначається поєднання дисплазії вульви з дисплазією шийки матки (цервікальною інтраепітеліальною неоплазією – CIN). Факторами ризику розвитку дисплазії вульви вважають куріння, ранній початок статевого життя, безладні статеві зв’язки та ІПСШ.
Симптоми дисплазії вульви
Більш ніж у половини пацієнток дисплазія вульви протікає без клінічних проявів, в інших випадках – симптоми можуть бути досить різноманітними. При дисплазії вульви та інфікуванні ВПЛ спостерігаються гострі кондиломи зовнішніх статевих органів та анусу.
При супутніх мікробних інфекціях і фонових процесах дисплазія вульви може супроводжуватися симптомами вульвовагініту, кольпіту (набряк, свербіж, виділення), лейкоплакії та краурозу вульви (сухість, свербіж, виразки, білі бляшки). При скаргах пацієнток на свербіж і біль у ділянці вульви, піхви та анусу, як правило, виявляється дисплазія вульви помірного чи тяжкого ступеня. Дисплазія вульви може мати одне або кілька вогнищ ураження.
Діагностика дисплазії вульви
Діагностика дисплазії вульви утруднена через малосимптомність захворювання та відсутність специфічних проявів. Для підтвердження діагнозу дисплазії вульви виконують низку досліджень: візуальний огляд на кріслі, просту та розширену вульвоскопію із застосуванням кольпоскопу (кольпоскопію); постановку Шиллер-тесту визначення точних кордонів білих ділянок вульви, не фарбуються йодом; цитологічне дослідження відбитків, взятих із підозрілих ділянок вульви. Проводиться обстеження на ВПЛ висококанцерогенного ризику методом ПЛР.
Визначальним у діагностиці дисплазії вульви є біопсія зовнішніх статевих органів з гістологічним дослідженням матеріалу, що дозволяє також диференціювати дисплазію вульви від доброякісних уражень та раку вульви. Діагностика та лікування дисплазії вульви проводиться гінекологом, спільно з дерматологом, венерологом та онкологом.
Лікування дисплазії вульви
Дисплазія вульви – хронічне захворювання, що потребує проведення комплексного, строго індивідуального курсового лікування з урахуванням супутніх фонових захворювань (соматичних та генітальних), віку пацієнтки, ступеня патології та протипоказань. У консервативному лікуванні дисплазії вульви важливе дотримання дієти, що щадить, застосування десенсибілізуючих, седативних і загальнозміцнюючих засобів, гормональних препаратів (кортикостероїдних мазей, естрогенів та ін.), що дозволяє усунути місцеві прояви, стабілізувати психоемоційний стан пацієнтки, домогтися.
При виявленні ВПЛ проводять лікування противірусними препаратами, імунокорегуючу терапію. У пацієнток молодого віку (до 45 років) при локальній формі та дрібних вогнищах дисплазії вульви застосовують щадне оперативне лікування: абляцію вульви лазером, рідким азотом, радіохвильовим методом; при великих та множинних ураженнях – поетапну хірургічну ексцизію (висічення) патологічних ділянок у межах здорової тканини. При високому ризику розвитку раку (помірного та тяжкого ступеня дисплазії вульви, великих ураженнях та рецидивах захворювання) у репродуктивному віці та в період пери- та постменопаузи виконують поверхневу вульвектомію (видалення поверхневого шару шкіри вульви з наступною пластикою дефекту).
До сучасних органощадних методів лікування дисплазії вульви 1 – 3 ступеня на тлі інфікування ВПЛ відноситься фотодинамічна терапія (ФДТ). Метод заснований на селективному накопиченні фотосенсибілізованого барвника диспластичними клітинами вульви та подальшому їх вибірковому руйнуванні під впливом світла певної довжини хвилі. У період реабілітації після оперативного лікування дисплазії вульви необхідно утримуватися від статевих контактів, застосування гігієнічних тампонів та спринцювання, фізичних навантажень, дотримуватись призначення лікаря.
Прогноз та профілактика дисплазії вульви
Динаміка розвитку дисплазії вульви залежить від ступеня та тривалості захворювання: легкий ступінь дисплазії може регресувати, у міру збільшення вираженості та тривалості процесу підвищується ризик розвитку онкологічної патології. Дисплазія вульви важкого ступеня (облігатний передрак) з часом прогресує до інвазивного раку, особливо за відсутності лікування.
Тільки рання діагностика та своєчасне лікування дисплазії вульви дає пацієнткам надію на повне одужання. Після хірургічного лікування з приводу дисплазії вульви є ймовірність рецидиву захворювання, тому важливим є диспансерне спостереження пацієнток гінекологом з обов’язковим контролем вилікуваності, а при тяжкому ступені дисплазії вульви – постановка на облік у онколога.
Зниженню ризику розвитку та рецидивів дисплазії вульви сприяють повноцінне харчування, відмова від куріння, санація вогнищ хронічної інфекції, обмеження кількості статевих партнерів, застосування бар’єрної контрацепції, регулярне відвідування гінеколога.