Дистопія нирки

Дистопія нирки – це вроджене порушення топографії нирки, при якому орган може бути розташований низько, зміщений в порожнину таза, крижово-клубову ділянку, грудну клітину і т.д. , пієлонефрит, гідронефроз. Патологія діагностується за допомогою УЗД нирок, екскреторної урографії, ангіографії. Лікування дистопії нирки потрібне при розвитку ускладнень. При запальних процесах призначається антибактеріальна терапія, при нефролітіаз здійснюється видалення каменів.

Дистопію нирки у клінічній урології відносять до вроджених аномалій. Патологія становить близько 2,8% від загальної кількості вад розвитку нирок. Та чи інша форма дистопії нирки зустрічається у 1 із 800-1000 новонароджених. Дистопія правої нирки зустрічається у популяції частіше, ніж лівою, і становить 58,3% від загальної кількості випадків цієї аномалії проти 33,1% відповідно. Двостороння дистопія спостерігається у 8,4% випадків.

Дистопія нирки є результатом затримки переміщення та ротації нирки з тазової області в поперекову у процесі ембріогенезу. Спочатку у плода нирки закладаються в малому тазі і в міру розвитку переміщуються вгору, займаючи своє нормальне анатомічне положення в ділянці нирок на рівні XI-XII грудного – I-III поперекових хребців по обидва боки від хребетного стовпа. Під впливом несприятливих умов міграція та ротація нирки може бути порушена; у цьому випадку дитина народжується з аномальною топографією нирок чи дистопією. На відміну від нефроптозу, при дистопії нирка фіксована та позбавлена ​​мобільності.

Аномальне розташування нирок може бути двостороннім чи одностороннім. Якщо немає зміщення нирки на протилежний бік, то говорять про гомолатеральну дистопію. Рідше зустрічається перехресна (гетеролатеральна) аномалія, що характеризується міграцією однієї чи двох дистопованих бруньок на протилежний бік. При перехресній дистопії може спостерігатись злиття двох нирок.

За місцем розташування нирки виділяють кілька видів дистопії:

1. поперекову
2. тазову
3. здухвинну
4. субдіафрагмальну (Торакальну).

У основі класифікації лежить рівень відходження ниркових артерій від стовбура аорти, що у нормі має відповідати I поперекового хребця.

При поперековій дистопії нирки (66,8%) спостерігається відходження ниркових артерій на ділянці від ІІ-ІІІ поперекових хребців до біфуркації аорти. При цьому нирка розташовується трохи нижче за нормальний анатомічний рівень. Зазвичай така нирка звернена вперед балією, пальпується в ділянці підребер’я і може бути прийнята за нефроптоз або пухлину.

Здухвинна дистопія (11,9%) характеризується відходженням аномальної кількості ниркових артерій від загальної здухвинної та розташуванням нирки в здухвинній ямці. Пальпторно така нирка іноді помилково приймається за кісту яєчника або об’ємне утворення черевної порожнини.

У разі тазової дистопії (21,3%) ниркові артерії відгалужуються від внутрішньої клубової, у зв’язку з чим нирка виявляється розташованою між прямою кишкою та сечовим міхуром у чоловіків або прямою кишкою та маткою у жінок. Сечовід у такої дистопованої нирки завжди вкорочений. Зміщена в порожнину тазу нирка помилково може прийматися гематометром, запально змінений придаток при аднекситі, позаматкову вагітність.

Субдіафрагмальна (Торакальна, внутрішньогрудна) дистопія нирки відзначається при відході ниркових артерій на рівні тіла XII грудного хребця. При цьому нирка знаходиться високо, іноді в грудній порожнині. Судини та сечовод у торакальної нирки значно довші за звичайні. Торакальна дистопія нирки може бути прийнята за кісту середостіння або легені, пухлинну освіту, абсцес, осумкований плеврит.

Клінічна картина визначається анатомічною формою аномалії. Поперекова дистопія нирки може бути безсимптомною або виявлятися незначними тупими болями в попереку. При здухвинній дистопії частими скаргами служать біль у животі та здухвинній ділянці, які у жінок загострюються в період менструації. Больові відчуття пов’язані з тиском, який чинить дистопована нирка на нервові сплетення та сусідні органи. У зв’язку з цим також можливий розвиток уродинамічних порушень – утруднення відтоку сечі. При здавленні будь-якого відділу кишечника можуть відзначатися метеоризм, запори, нудота, гастралгія, блювання.

Тазова дистопія нирки супроводжується болями у прямій кишці та в області придатків у жінок, альгодисменореєю, диспареунією. Біль при тазовому розташуванні нирки може симулювати клініку гострої хірургічної патології. При компресії сечового міхура та прямої кишки відзначаються запори, прискорене та хворобливе сечовипускання. Внутрішньогруда дистопія нирки може провокувати появу болю за грудиною, зазвичай пов’язаних з прийомом їжі. Торакальна дистопія нирки часто поєднується з уродженою діафрагмальною грижею.

Тазова дистопія може викликати токсикози вагітності та ускладнювати перебіг довільних пологів. Крім того, матка, що росте, ще більше зміщує дистоповану нирку, викликаючи характерну клінічну симптоматику. Перехресна дистопія нерідко супроводжується розвитком хронічної ниркової недостатності, а у разі звуження ниркових судин – стійкою нефрогенною артеріальною гіпертензією вже у молодому віці.

Дистоповані нирки схильні до розвитку захворювань (гідронефрозу, нефролітіазу, пієлонефриту, туберкульозу), що пов’язано з наявністю додаткових ниркових судин, утрудненим відтоком сечі та уростазом. При проведенні різних оперативних втручань на черевній або грудній порожнині аномально розташована нирка може бути випадково пошкоджена. У цьому випадку потрібне ушивання пошкоджених судин, паренхіми або балії нирки, а за неможливості збереження органу – виконання нефректомії.

При здухвинній та поперековій дистопії нирка може пальпуватися через передню черевну стінку. Тазова дистопія може бути виявлена ​​під час ректального (у чоловіків) або бімануального гінекологічного (у жінок) дослідження. При пальцевому ректальному або піхвовому обстеженні дистопована нирка пальпується у вигляді щільного малорухливого утворення, розташованого поруч із прямою кишкою або заднім склепінням піхви.

Торакальна дистопія діагностується під час проведення профілактичної флюорографії або оглядової рентгенографії грудної клітки. Дистопована нирка найчастіше визначається як щільна округла тінь у задньому середостінні над діафрагмою. Для правильної діагностики патології та визначення форми захворювання застосовуються візуалізують урологічні методи – УЗД нирок, ретроградна та екскреторна урографія, радіоізотопна ренографія (сцинтиграфія), ниркова ангіографія, МРТ, МСКТ нирок.

УЗД нирок дозволяє визначити відсутність нирки на своєму анатомічному місці та диференціювати дистопію з нефроптозом. Екскреторна урографія, як правило, точно виявляє аномальну локалізацію нирки, ступінь її ротації та обмежену рухливість. При різкому зниженні функції нирок виконується ретроградна пієлографія. У результаті ниркової ангіографії встановлюється рівень відходження ниркових артерій від стовбура аорти. Диференціальну діагностику аномалії проводять із нефроптозом, пухлинами нирки, кишечника, придатків.

Лікування патології по можливості консервативне, спрямоване на ліквідацію інфекційного процесу, профілактику утворення конкрементів або їх виведення. У разі розвитку пієлонефриту проводиться курсове лікування антибактеріальними препаратами, сульфаніламідами, нітрофуранами, засобами, що покращують нирковий кровотік.

Дистопія нирки, ускладнена калькульозом або гідронефрозом, може вимагати хірургічного видалення каміння з нирок (пієлолітотомії, нефролітотомії, нефролітотрипсії та ін.). При загибелі аномально розташованої нирки показано нефректомію. Хірургічне переміщення нирки становить значні труднощі у зв’язку з розсипним типом кровопостачання та малим калібром судин.

Пацієнти з діагностованою дистопією нирки підлягають спостереженню лікаря-уролога. Подальший прогноз визначається наявністю ускладнень – гідронефрозу, пієлонефриту, вазоренальної гіпертензії, новоутворень. Тазова дистопія нирки не може бути протипоказанням для вагітності, проте нерідко спричиняє ускладнення, що ведуть до загибелі плода. Тому вагітні з дистопією нирки з ранніх термінів мають спостерігатися акушером-гінекологом та урологом. Профілактичні заходи не розроблено.