Дивертикул прямої кишки

Дивертикул прямої кишки – це мішковидне випинання стінки прямої кишки, яке виникає внаслідок морфологічних змін тканин. Захворювання може протікати безсимптомно або проявлятися болями в животі, синдромом подразненого кишечника (запорами, проносами, що змінюються), кровотечами та ознаками запалення. Патологію діагностують за допомогою аноскопії, ректороманоскопії, колоноскопії та іригоскопії. Консервативне лікування спрямоване на боротьбу із запорами та нормалізацію випорожнень, терапію ускладнень; хірургічне – видалення дивертикула.

Дивертикул прямої кишки – це один з видів дивертикулеза товстого кишечника, який проявляється утворенням на обмеженій ділянці стінки випинання, що сліпо закінчується, нагадує мішечок. Вперше патологію було описано ще середині ХІХ століття. Найбільша поширеність реєструється у розвинених країнах. На тих територіях, де в раціоні переважають продукти, багаті на клітковину (в Африці, багатьох азіатських країнах), дивертикули прямої кишки – явище рідкісне.

Дивертикулез товстого кишечника зустрічається приблизно у 30% жителів Європи та Північної Америки, а після 60 років на це захворювання страждає майже половина людей. У загальній структурі патології дивертикул прямої кишки становить близько 5%. Чоловіки та жінки хворіють однаково часто. Дивертикули погіршують якість життя пацієнтів. Через високу частоту патології, ризик виникнення грізних ускладнень проблема стає дедалі актуальнішою. Діагностику та лікування дивертикула прямої кишки проводять у відділенні проктології.

Основною причиною виникнення дивертикулів прямої кишки вважається дієта, бідна на клітковину, і хронічні запори. За останнє століття культура харчування жителів розвинених країн значно змінилася, кількість клітковини в раціоні зменшилася приблизно вдесятеро. Чимале значення мають і вікові зміни. Якщо додати до цього шкідливі звички, погану екологію, атеросклероз, створюється дуже сприятлива ситуація для розвитку морфологічних змін у стінках прямої кишки.

Поява дивертикулів прямої кишки провокують дистрофічні зміни її стінок, порушення моторики, вроджену або набуту патологію сполучної тканини (хвороба часто поєднується з грижами черевної стінки, гемороєм, патологічною рухливістю суглобів, короткозорістю). Дивертикул прямої кишки частіше зустрічається у літньому віці, коли посилюються регресивні процеси у всіх видах тканин. Значне значення у виникненні дивертикулів прямої кишки мають судинні зміни. Спазм капілярів, атеросклероз веде до порушення кровопостачання стінок кишечника та подальшої атрофії м’язової тканини, слизового та підслизового шарів.

Важливу роль виникненні дивертикула прямої кишки грає застій твердих калових мас при запорах. Стінка кишки розтягується переважно у місцях, ослаблених через дистрофічні зміни. Також має значення анатомічна будова кишки. Нерівномірний м’язовий шар, наявність кавернозних порожнин, складок створюють сприятливі умови для випинання окремих ділянок при дії механічних факторів, порушенні перистальтики, судинних змін.

В основі класифікації дивертикулів прямої кишки є клінічні прояви хвороби. Такий підхід дозволяє фахівцям у галузі практичної проктології оцінити стан пацієнта, правильно вибрати тактику лікування. Вирізняють такі форми дивертикула прямої кишки: безсимптомна; неускладнена з клінічними проявами; з наявністю ускладнень (дивертикуліту, інфільтрату у тканинах, що оточують пряму кишку, перфорації, кишкових свищів, кровотеч із прямої кишки).

У значної кількості хворих на дивертикул прямої кишки ніяк себе не проявляє. Патологія виявляється як випадкова знахідка при колоноскопії чи ректороманоскопії, які у зв’язку з іншими захворюваннями. Такий стан може тривати роками, доки з’являються ускладнення, у яких пацієнти пред’являють низку скарг, часто невизначених, які дозволяють поставити правильний діагноз без додаткових досліджень. Хворі скаржаться на періодичні біль у животі, переважно у нижніх відділах.

Болі можуть бути нападоподібними, проходять або зменшуються після спорожнення кишечника і посилюються за відсутності випорожнень протягом декількох днів. Іноді больовий синдром триває кілька годин, але може затягуватись на тижні. Крім болю, пацієнтів непокоїть здуття живота, запори, які змінюються проносами. При тривалому перебігу хвороби приєднується загальна симптоматика – зниження працездатності, головний біль, втрата апетиту, депресивні стани.

Найяскравіша клінічна картина розвивається при ускладненнях дивертикула прямої кишки. Найчастіше виникає дивертикуліт (запалення дивертикула), оскільки у прямій кишці існують сприятливі умови для інфікування. Хворі скаржаться на сильний біль у животі, який може посилюватись при акті дефекації. Іноді підвищується температура до субфебрильних цифр, погіршується самопочуття. При хронічному запаленні просвіт прямої кишки може звужуватися за рахунок утворення спайок і стриктур, що ще більше порушує пасаж калових мас, призводить до подальших морфологічних змін у стінках і може провокувати утворення нових дивертикулів прямої кишки.

Внаслідок дивертикуліту в тканинах, що оточують пряму кишку, можуть утворитися запальні інфільтрати. Симптоми посилюються, при пальцевому дослідженні можна промацати болючі щільні ділянки поблизу стінок прямої кишки. За порушення цілісності дивертикула прямої кишки виникає перфорація. Калові маси потрапляють у порожнину малого тазу, що зумовлює формуванню абсцесів чи перитоніту. Перфорація проявляється сильним болем, напругою передньої стінки живота, підвищенням температури, інтоксикацією. Особливо небезпечним є таке ускладнення, якщо дивертикул прямої кишки знаходиться у верхніх її відділах. Порушення цілісності дивертикула прямої кишки може призвести і до утворення внутрішніх або зовнішніх нориць. Наприклад, у жінок нориці часто відкриваються у піхву, у патологічний процес можуть бути залучені сечовий міхур та сечоводи.

Ще одним небезпечним ускладненням дивертикула прямої кишки є кровотеча різної інтенсивності. Свіжа кров чи згустки з’являються у калі під час спорожнення кишечника. При сильних кровотечах кров може виділятися і поза актом дефекації. Часто кровотечі припиняються самостійно, щоб знову відновитись через деякий час. Такий стан веде до поступової анемізації хворого, що проявляється слабкістю, запамороченнями, втратою працездатності.

Якщо дивертикул прямої кишки знаходиться в нижніх відділах органу, його можна виявити за звичайної аноскопії або ректороманоскопії. Часто така знахідка є випадковою, особливо при безсимптомному перебігу захворювання. За допомогою аноскопії та ректороманоскопії можна візуалізувати ділянку прямої кишки довжиною від восьми до двадцяти п’яти сантиметрів, виявити дивертикулярні випинання, ділянки запалення, кровотечі.

Оскільки дивертикули прямої кишки часто поєднуються з тими самими змінами в інших відділах товстого кишечника, обов’язково потрібно проводити колоноскопію та іригоскопію. Колоноскопія – це ендоскопічне дослідження, яке дозволяє побачити зміни практично у всіх відділах товстого кишківника. Іригоскопія – контрастне рентгенологічне дослідження, що дозволяє візуалізувати навіть ті дивертикули прямої кишки, які не були виявлені при ендоскопії.

Також у діагностиці ускладнень мають значення лабораторні дослідження. Так, у загальному аналізі крові визначається анемія при кровотечах, лейкоцитоз та підвищення ШОЕ при дивертикуліті. Аналіз калу на приховану кров дозволяє виявити мінімальні кровотечі. Дослідження бактеріальної флори кишечника необхідне виявлення дисбіозу та корекції лікування дисбактеріозу кишечника, який посилює перебіг дивертикулу прямої кишки. При запаленні, підозрі на інфільтрат або перфорацію виконують УЗД органів черевної порожнини та УЗД органів малого тазу.

Диференціюють дивертикули прямої кишки з багатьма захворюваннями, які мають схожу симптоматику. Насамперед, це геморой та випадання гемороїдальних вузлів. Також слід виключити злоякісні пухлини, поліпи прямої кишки та інші новоутворення. Схожу на дивертикулез клініку має хвороба Крона та неспецифічний виразковий коліт.

Терапію дивертикулу розпочинають із консервативних заходів. При безсимптомному перебігу лікування зводиться до профілактики запорів. Хворому призначають дієту з переважанням клітковини, проносні або ректальні свічки на олійній основі. Якщо у пацієнта порушена перистальтика, йому вводять прокінетики. При дисбіозі рекомендують приймати пробіотики. Больовий синдром купірують спазмолітиками.

Дивертикуліт лікують у стаціонарі, у відділенні проктології. Призначають антибіотики широкого спектра дії, пробіотики, спазмолітики та проносні засоби. Перфорація дивертикула прямої кишки та нориці вимагають хірургічного лікування. Необхідність оперативного втручання може виникнути і при масивних кровотечах, хоча здебільшого їх вдається зупинити консервативними методами за допомогою гемостатиків, інфузійної терапії. Планові операції пацієнтам із дивертикулом прямої кишки проводять рідко. Показанням може бути рецидивуючий дивертикуліт, часті кровотечі, нориці.

Оскільки основною причиною дивертикула прямої кишки є неправильне харчування, профілактика полягає у його корекції. Слід вживати більше продуктів, багатих на клітковину (овочі, фрукти, каші, хліб з борошна грубого помелу). У віці рекомендуються регулярні огляди проктолога. Це не лише дозволить вчасно виявити патологію, а й діагностувати небезпечніші захворювання, наприклад, рак прямої кишки. Прогноз при дивертикулі прямої кишки сприятливий. Дуже часто хвороба протікає безсимптомно, не завдаючи пацієнтам занепокоєння. Правильне та своєчасне лікування ускладнень, зміна дієти та способу життя дозволяє тривалий час підтримувати стан ремісії.