Ехінококоз

Ехінококоз — хронічне паразитарне захворювання, яке належить до групи зооантропогельмінтозів. Його причина — стрічкові гельмінти роду Echinococcus.

Пацієнти із симптомами ехінококозу згадувалися у роботах давньогрецьких та давньоримських лікарів. Так, Гіппократ описував у своїх працях печінку, в якій виявив кісти з рідиною, Гален згадував у своїх роботах нові анатомічні структури печінки — гідатиди, на його думку, утворені розширеними лімфатичними судинами. У XVII столітті італійські вчені висловили припущення, що причиною захворювання є живі організми та лише на початку ХІХ ст. це підтвердилося: німецький зоолог і паразитолог Карл Адольф Рудольфі описав паразитичних гельмінтів і дав їм назву «Echinococcus».

Із загальних характеристик ехінококозу можна виділити:

• значну географічну поширеність — випадки захворювання реєструвалися повсюдно (винятками є лише Арктичний та Антарктичний регіони). Частота ехінококозу вища у країнах із середньорічною температурою в інтервалі 10–20 °С, сільських районах, особливо тих, де займаються розведенням овець;
• для захворювання характерні хронічний перебіг та тяжка органна недостатність;
• як правило, між зараженням стрічковими гельмінтами та встановленням діагнозу минає значний період (5–20 років), що пов’язано з тривалою відсутністю симптоматики;
• статистика, яка збирається Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ), свідчить про підвищену захворюваність в ендемічних районах (50 і більше випадків ехінококозу на 100 000 осіб). У деяких сільськогосподарських регіонах Азії, Африки, Південної Америки поширеність паразитарної інфекції становить 5–10% від загальної чисельності населення.

Причини ехінококозу

Причиною ехінококозу є паразити — стрічкові черв’яки роду Echinococcus. Виділяють 4 різні форми захворювання залежно від виду збудника, але для людини клінічно значущими є дві з них:

• кістозний ехінококоз — викликається Echinococcus granulosus. Стрічковий черв’як найчастіше уражує печінку, легені. Крім людини, паразит також уражує сільськогосподарських тварин. Ключова особливість кістозної форми захворювання — утворення кіст всередині органів;
• альвеолярний ехінококоз — захворювання, причиною якого є Echinococcus multilocularis. В абсолютній більшості випадків ця форма розвивається лише в організмі людини. Паразит найчастіше уражує печінку, де відзначають інфільтративні зміни тканин із проростанням у судини та подальшою контамінацією стрічковими черв’яками інших внутрішніх органів.

Ехінокок має складний життєвий цикл, що включає кілька стадій та хазяїв. Схематично його можна описати так:

• розвиток в остаточному хазяїні — статевозрілі особи стрічкових черв’яків роду Echinococcus мешкають у тонкому кишечнику хижих ссавців (родини псових і котячих), які є для них остаточними хазяями. У довжину вони сягають 5 мм і складаються з 3–4 члеників. У зрілих члениках знаходиться матка з яйцями (500–800 штук). Яйця стійкі до впливу навколишнього середовища та зберігають свою інвазивність протягом тривалого періоду (до 10 міс). Описано два шляхи зараження ехінококозом: зрілі членики можуть відриватися від тулуба (стробіли) стрічкового черв’яка, виповзати через анальний отвір з кишечнику остаточного хазяїна і розсіювати яйця по шерсті тварини. Також яйця можуть виділятися у довкілля з калом;
• зараження проміжних хазяїв — проміжними хазяями є людина або травоїдні тварини (домашня худоба). Зараження людини відбувається при ковтанні яєць стрічкових черв’яків із забрудненою їжею, водою або при контакті з хворим собакою та кішкою. Тварини заражаються під час поїдання трави, забрудненої калом остаточних хазяїв;
• розвиток у проміжному хазяїні — потрапляючи в організм людини або травоїдної тварини, яйця доходять травним трактом до шлунка, де під дією кислоти шлункового соку втрачають свою оболонку. Вивільнені личинки паразитів проникають у підслизовий шар стінки кишки, де розташовуються судини. Зі струмом крові по системі ворітної вени личинки розносяться по всьому організму;
• зараження внутрішніх органів — личинки мігрують до різних органів, здебільшого уражуючи печінку та легені. Якщо личинки проникають у судини великого кола кровообігу, то органами-мішенями можуть бути м’язи, трубчасті кістки, головний та кістковий мозок, селезінка, серце;
• виникнення кіст — в уражених органах утворюються ехінококові бульбашки з рідиною всередині. Стінка кісти утворена двома оболонками, які захищають паразита від імунної системи хазяїна, водночас забезпечують проникнення необхідних поживних речовин. У процесі життєдіяльності з кісти виділяються токсичні речовини, тому згодом навколо неї утворюється щільна сполучнотканинна капсула, що обмежує їх дію на організм проміжного хазяїна;
• подальше поширення паразита — при пошкодженні сполучнотканинної капсули і розриві оболонок ехінококового міхура стрічковий черв’як може утворювати вторинні кісти;
• завершення циклу — цикл розвитку завершується, коли хижа тварина з’їдає уражені внутрішні органи травоїдних тварин, що містять кісти. Це дозволяє личинкам вивільнитися і повернутися до травного тракту остаточного хазяїна. Людина у ролі проміжного хазяїна стає так званим біологічним глухим кутом у розвитку паразита.

Вплив ехінококу на організм

Ехінокок чинить механічний тиск на уражені органи. Постійно зростаюча кіста стискає тканини, викликаючи:

• порушення кровообігу;
• дистрофічні зміни оточуючих тканин;
• заміну специфічної тканини органу сполучною тканиною;
• функціональні порушення пошкодженого органу.

Крім постійного тиску, ехінококова кіста виявляє токсико-алергічний ефект:

• токсичні продукти життєдіяльності стрічкового черв’яка накопичуються в кісті, проникають в навколишні тканини та далі потрапляють у кровотік, викликаючи алергічні реакції;
• значний об’єм ехінококової рідини, що одномоментно потрапляє в кровотік при руйнуванні кісти, може призвести до анафілактичного шоку;
• розрив ехінококової кісти призводить до контамінації паразитами черевної та плевральної порожнини.

Симптоми ехінококозу

Клінічна картина ехінококозу залежить від багатьох факторів, найбільш значущими з яких є:

• форма захворювання;
• локалізація ехінококового міхура;
• швидкість зростання кісти та її розміри;
• імунологічна реактивність організму.

Кістозний ехінококоз

Хвороба може довго мати безсимптомний перебіг. Тривалість латентного періоду, в якому відбуваються формування кісти та її розвиток, може становити кілька років, а за повільного зростання — кілька десятків років. Клінічні симптоми зазвичай з’являються лише тоді, коли розмір кісти стає досить великим, щоб чинити механічний тиск на навколишні тканини.

Симптоми хвороби залежать від локалізації кіст. У пацієнтів з ехінококозом печінки це:

• неприємні відчуття в ділянці печінки — пацієнти відчувають дискомфорт та біль у верхньому правому квадранті живота. Інтенсивність болю залежить від розміру кісти: чим більший об’єм новоутворення, тим більш інтенсивний больовий синдром;
• нудота і блювання — ще одна часта ознака ураження печінки. Блювання може бути одиничним або повторним;
• жовтяниця — великі кісти чинять значний механічний тиск не тільки на тканину печінки, але й на жовчні протоки, що супроводжується жовтяницею: жовтушного забарвлення набувають шкіра, видимі слизові оболонки, склери;
• збільшення розмірів печінки — зміну розмірів печінки можна виявити при фізикальному обстеженні, ультразвуковій діагностиці чи рентгенологічних дослідженнях;
• алергічна реакція — неспецифічний для ехінококозу печінки симптом. Він з’являється в результаті потрапляння токсичних речовин, що виробляються стрічковим черв’яком, в кровотік. Пацієнт може скаржитися на свербіж шкірних покривів, висип за типом кропив’янки. При масованому токсичному впливі виникають ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок;
• загальні симптоми — втомлюваність, зменшення маси тіла та анорексія.

Ехінококоз легень проявляється різними симптомами, включаючи:

• кашель — має хронічний характер, може бути сухим або з мокротинням. Кашель посилюється вночі або під час фізичної активності;
• задишку — ехінококова кіста, що знаходиться в легені, стискає альвеоли та зменшує їх участь у газообміні, таким чином з’являється відчуття нестачі повітря;
• біль у грудях — пацієнти скаржаться на біль у грудях, особливо в ділянці ураженої легені (тупа, колюча);
• кровохаркання — нечаста ознака легеневого ехінококозу. Воно виникає у разі пошкодження судин;
• загальні симптоми — як і при інших формах ехінококозу, можуть відзначати неспецифічні симптоми: підвищену стомлюваність, зменшення маси тіла та анорексію.

Альвеолярний ехінококоз

Альвеолярний ехінококоз характеризується тривалим безсимптомним періодом, який може коливатися у діапазоні 5–15 років. За цей час відбувається повільний розвиток первинного пухлиноподібного новоутворення, яке зазвичай локалізується в печінці. Вираженість клінічних ознак збільшується поступово, вони включають:

• зменшення маси тіла;
• біль у ділянці живота;
• загальне нездужання;
• симптоми печінкової недостатності.

У випадках, коли паразит з первинного вогнища поширюється кровоносними та лімфатичними судинами в інші внутрішні органи, з’являється характерна симптоматика. Детально ознаки альвеолярного ехінококозу описані в табл. 1.

Таблиця 1.