Еклампсія

Еклампсія – Це найбільш важка, критична форма гестозу, що протікає з судомним синдромом, втратою свідомості, розвитком постеклампсичної коми. Небезпека еклампсії полягає у високій ймовірності важких ускладнень у вагітної: крововиливу в мозок, набряку легень, передчасного відшарування плаценти, ниркової та печінкової недостатності, а також загибелі плода. Діагностика еклампсії ґрунтується на клінічній картині та лабораторних даних. Лікування еклампсії спрямоване створення спокою, купірування судом, відновлення і підтримка життєво-важливих функцій. При еклампсії показано якнайшвидше розродження вагітної.

Клінічна гінекологія і акушерство розцінює еклампсію як крайній ступінь гестозу, що важко протікає. Судоми, придушення свідомості та коматозний стан при еклампсії розвиваються стрімко, що й зумовило назву даної патології, у перекладі з грецької означає «спалах, подібний до блискавки». Рідше зустрічається безсудомна форма еклампсії, що супроводжується крововиливом у мозок.

Еклампсія розвивається у 1-1,5% випадків усіх пізніх токсикозів вагітності (гестозів). Найчастіше еклампсії передують інші клінічні форми токсикозу – водянка, нефропатія і преэклампсия, які можуть змінювати одне одного поступово чи досить швидко. Еклампсія частіше розвивається протягом другої половини вагітності (у 68-75% випадків), рідше – у процесі пологів (27-30%), в окремих випадках у перші 24-48 годин післяпологового періоду (1-2%).

Визначальним у розвитку еклампсії є пошкодження клітин головного мозку внаслідок критичної гіпертензії, вазоконстрикції судин, підвищення проникності гематоенцефалічного бар’єру, зниження обсягу мозкового кровотоку, порушення калієво-кальцієвого балансу.

Еклампсія, як правило, розвивається на тлі завзятої терапії, що не піддається, нефропатії або прееклампсії. Певне значення має недотримання вагітної розпоряджень акушера-гінеколога, режиму харчування та відпочинку, зловживання шкідливими звичками. До групи ризику розвитку еклампсії входять вагітні:

До обтяжливих акушерських факторів відносять багатоплідність, трофобластичну хворобу, токсикози попередньої вагітності, прееклампсію або еклампсію у близьких родичок.

За провідною клінічною ознакою виділяють мозкову, ниркову, печінкову, коматозну форми еклампсії.

1. При мозковій формі визначальним порушенням служить тяжкий ступінь артеріальної гіпертензії та пов’язані з нею ускладнення – ішемічний чи геморагічний інсульт.
2. Ниркова форма еклампсії, крім судом та коми, характеризується розвитком анурії.
3. Печінкова форма еклампсії супроводжується глибокими метаболічними розладами, гіпопротеїнемією, тяжким ендотеліозом.
4. Особливо важка – коматозна форма еклампсії протікає без судом.

Зазвичай розвитку еклампсії передує стан прееклампсії, що характеризується головним болем, нудотою, порушенням зору, болями в епігастрії та підребер’ї праворуч, підвищеною збудливістю та судомною готовністю. Типова клініка еклампсії включає раптову втрату свідомості та розвиток судомного нападу. Судоми при еклампсії мають свої особливості: спочатку з’являються окремі дрібні скорочення м’язів обличчя (15-30 секунд), які змінюються тонічними судомами – спазмом скелетної мускулатури (15-20 секунд), а потім – генералізованими клонічними судомами (конвульсіями і туловищами). кінцівок.

При еклампсії може спостерігатися один судомний напад або їхня ціла низка. Судомний напад супроводжується короткочасним апное, ціанозом, розширенням зіниць, прикушуванням язика, виділенням піни з рота. Тривалість судомного нападу зазвичай становить трохи більше 1,5-2 хвилин. Після зникнення судом вагітна впадає в кому. За відсутності наступних нападів відбувається поступове відновлення свідомості. У деяких випадках розвивається тривала еклампсична кома, з якої пацієнтка може вийти.

Приступ еклампсії може провокуватися болем, будь-якою напругою, зовнішнім подразником (яскравим світлом, шумом, гучним звуком) тощо. буд. сильної родової діяльності чи її гіперстимуляції. Еклампсія після кесаревого розтину можлива у разі ранньої екстубації, виробленої до нормалізації гемодинамічних показників, функції печінки та нирок, відновлення адекватного самостійного дихання.

Еклампсія є гострим станом, що раптово розвивається, тому традиційні методи обстеження вагітних (гінекологічний огляд, УЗД, УЗДГ матково-плацентарного кровотоку) не мають діагностичної значущості. У діагностиці еклампсії ґрунтуються на спостереженні типових проявів, які дозволяють відрізнити цю форму гестозу від інших уражень мозку – аневризми, епілепсії, пухлин, а також уремічної та діабетичної коми. Типовим для еклампсії є:

• її зв’язок із вагітністю,
• виникнення в другій половині гестації (після 22-го тижня) або в першу післяпологову добу,
• попередній тяжкий гестоз з критичною артеріальною гіпертензією
• короткочасна симптоматика прееклампсії.

У разі еклампсії відсутня характерна для епілепсії аура – тобто малі симптоми-провісники. З метою виключення набряку легень виконується рентгенографія грудної клітки; для оцінки стану головного мозку – КТ, ЯМРТ.

Принципи лікування еклампсії передбачають забезпечення вагітної повного спокою, як фізичного, і психічного; вживання термінових заходів щодо компенсації та відновлення життєво-важливих функцій та запобігання повторним нападам.

Пацієнтка з еклампсією знаходиться під постійним моніторним контролем АТ, ЕКГ, ЧСС, ЕЕГ та лабораторних показників (КОС, електролітів, гемоглобіну, тромбоцитів, газового складу крові та ін.). Для погодинного контролю діурезу проводиться катетеризація сечового міхура. При еклампсії проводиться:

• тривала ШВЛ для забезпечення адекватної оксигенації крові;
• крапельне внутрішньовенне введення магнію сульфату (для зниження артеріального тиску та профілактики судом), розчину декстрану (для нормалізації реологічних властивостей крові), глюкози (для поліпшення метаболізму мозку), діуретиків (для зняття набряку органів).
• призначення седативних чи наркотичних засобів – дозволяє попередити повторення нападів еклампсії.

Після відносної стабілізації стану вагітної показано дбайливе розродження, частіше шляхом кесаревого розтину. Під час розвитку судомного нападу проводяться реанімаційні заходи. Лікування важких форм еклампсії потребує залучення невролога чи нейрохірурга.

Прогноз при еклампсії визначається кількістю та тривалістю нападів, а також тривалістю коми. Попередження крайньої форми гестозу – еклампсії – вимагає профілактики розвитку пізніх токсикозів у процесі ведення вагітності, своєчасне виявлення та корекцію водянки, нефропатії та прееклампсії.