Експерименти показали, що у семи відсотках випадків джерелом основної маси ДНК на ручці ножа може бути не людина, яка його взяла, а тій, кому вона перед цим гаряче потиснула руку. Доповідь про це прозвучала на минулій у Балтіморі щорічній зустрічі Американської академії судмедекспертизи (AAFS). Зважаючи на все, ДНК-сліди поширюються легше і ширше, ніж прийнято вважати, і експертам, які займаються їх вивченням, слід брати це до уваги, інформує sutura.org.ua

Доповідь зробила Синтія Кейл (Cynthia Cale) з Х’юстонського центру судмедекспертизи – раніше її команда вже виявила, що після двовилинного рукостискання ДНК першого людини може розсіюватися з рук іншого на навколишні предмети та залишати детектуючі сліди. Нові експерименти різко скоротили оцінку години, достатньої для такого перенесення ДНК, до 10 секунд. Однак Кейл і її коллеги впевнені, що це не межа і навіть звичайного короткого рукостискання може бути достатньо.

Аналогічні висновки зробила і інша команда експертів, яка виступила на форумі AAFS. У своїх експериментах Лієн Райзор (Leann Rizor) та її колеги з Університету Індіанаполіса імітували обстановку звичайного ресторану. Одна група добровольців сиділа за столами і передавала один одному страви. Інша вільно переміщалася навколо і могла навіть залишати помешкання, але не доторкалася ані до друзів, ані до сидячих за ними. Потім учені вивчили ДНК із пластикових стаканчиків та глечиків із напитками на столах.

ДНК шкірного добровольця, який сидів за столом, виявився на всіх без винятку стаканчиках і глечиках – навіть тих, до яких не торкалися. Знайшлась і ДНК добровольців, які просто ходили при цьому по кімнаті. Більше того, виходячи з кількості збереженої ДНК, експерти не змогли визначити, хто з людей брав до рук предмет, хто тримав його останнім і як довго.