Ексудативно-катаральний діатез

Ексудативно-катаральний діатез – це аномалія конституції, що характеризується схильністю до інфільтративно-десквамативних змін шкіри, лімфопроліферацією, недостатністю імунної відповіді та лабільністю водно-сольового обміну. Діти відзначається поява різноманітних шкірних елементів (еритема, гнейс, строфулюс та інших.), природа яких є псевдоалергічної. Також характерна надмірна вага, висока схильність ГРВІ, часті запалення слизових оболонок (кон’юнктивіти, риніти, блефарити). Діагностика заснована на ретельно зібраному анамнезі, клінічних проявах та результатах аналізів. Лікування комплексне, включає десенсибілізуючі засоби, цинкові мазі та інші препарати, велика роль приділяється немедикаментозній терапії.

Ексудативно-катаральний діатез є не хворобою, а генетичною схильністю до аномальних реакцій на звичне середовище, зокрема продукти харчування. Різною мірою симптоми відзначаються у 40-60% дітей. Останніми роками спостерігається значне зростання кількості випадків діатезу. Фахівці вважають, що це значною мірою пов’язане з накопиченою поширеністю, але певну роль також відіграє зміна культури харчування порівняно з попередніми поколіннями. Тому ексудативно-катаральний діатез продовжує залишатися актуальною темою для досліджень у педіатрії. Крім того, діатез може мутувати в екзему та бронхіальну астму – хронічні захворювання, які потребують постійного спостереження та лікування.

Ексудативно-катаральний діатез з більшою ймовірністю розвивається у матерів, які мають у сімейному анамнезі алергічні реакції та захворювання, а також випадки даної аномалії конституції у попередніх поколіннях або в інших дітей. Таким чином, доведено спадкову схильність. Сприятливими факторами є:

• патології вагітності: токсикози та гестози, токсична дія (прийом антибіотиків та ін.), гіпоксія плода;
• похибки у дієті матері під час вагітності – вживання великої кількості солодкої їжі, шоколаду, яєць та інших алергенних продуктів;
• нераціональна дієта дитини: це може бути перегодовування, раннє введення прикормів, недостатнє за часом природне вигодовування або нераціональне використання штучних сумішей.
• часті інфекції;

• дисбактеріоз кишківника у дітей.

Патогенез ексудативно-катарального діатезу зводиться до нетипової реакції організму на звичайні для нього подразники, при цьому тип реагування також патологічний, тобто є порушення у ланках імунної відповіді.

Патологія зазвичай розвивається в дітей віком 3-6 місяців. У преморбіді привертають увагу вага дитини вище середнього і значне збільшення у вазі по місяцях. Такі діти виглядають блідими та пастозними. Одним із перших симптомів ексудативно-катарального діатезу є гнейс – себорея волосистої частини голови у дітей до року. Часто утворюються попрілості в природних складках за дотримання правил догляду. Відзначаються різноманітні шкірні висипання. У найменших пацієнтів зазвичай спостерігається еритема і почервоніння шкіри щік з наступним лущенням («молочний струп»), у дітей старшого віку – свербляча дрібновузлична висипка (строфулюс).

Для ексудативно-катарального діатезу характерна лабільність водно-сольового обміну. З одного боку, рідина в організмі затримується, з іншого – можливе виражене зневоднення в короткий термін. Причиною зневоднення можуть бути порушення випорожнень, що часто зустрічаються при даній аномалії конституції. Також у клінічній картині має місце лімфопроліферативний синдром. Зазвичай він діагностується у дітей віком від року і проявляється збільшенням лімфовузлів, іноді – гепатомегалією. Характерні часті та затяжні ГРВІ, приєднання бактеріальних ускладнень. Крім того, відзначається часте інфікування шкірних висипів унаслідок розчісування.

Ексудативно-катаральний діатез у дітей старшого року проявляється кон’юнктивітами та блефаритами, що важко піддаються лікуванню. Спостерігається збільшення мигдаликів, формування аденоїдів. Мають місце характерні зміни в крові, зокрема гіпопротеїнемія, дисліпідемія. Всі перераховані симптоми виникають хвилеподібно. Провокувати їх можуть і порушення в дієті, і стресові ситуації, і захворювання, що протікають паралельно. Прояви ексудативно-катарального діатезу зазвичай зникають до 2-3 років, проте можливі випадки розвитку бронхіальної астми, екземи та ін.

Діатез можна запідозрити на підставі сімейного анамнезу, якщо у матері чи інших родичів також були прояви аномалії конституції у дитинстві або нині мають місце алергічні захворювання. Педіатр обов’язково звертає увагу на перебіг вагітності, дотримання дієти матір’ю, наявність у неї будь-яких хронічних захворювань, наприклад, цукрового діабету.

Ексудативно-катаральний діатез частіше розвивається у дітей з певним зовнішнім виглядом, про його особливості було сказано вище. Діагноз підтверджується виходячи з клінічної картини. Біохімічний аналіз крові вказує на порушення вуглеводного та жирового обміну, метаболічний ацидоз та збільшення концентрації IgE.

Основну роль терапії грає дотримання раціональної дієти. Це стосується і матері, оскільки одна з рекомендацій – це грудне вигодовування, тому що грудне молоко менш алергенне, ніж будь-яка зі штучних сумішей. З раціону виключаються молоко, яйця, шоколад, риба та інші високоалергенні продукти, обмежуються легкозасвоювані вуглеводи.

Показано пізніше введення прикормів для дитини, при цьому першим прикормом стають овочі, а не каша. Якщо дитина перебуває на штучному вигодовуванні, рекомендуються гіпоалергенні суміші (соєві та гідролізовані). Наступним важливим елементом терапії є режим. Часте перебування на свіжому повітрі пом’якшує симптоматику ексудативно-катарального діатезу. Показано:

• лікувальні ванни з травами, що надають заспокійливу дію (ромашка, низка).

• ретельний догляд за патологічними шкірними елементами (висипанням, еритемою, попрілістю): призначаються цинкові мазі, креми та мазі з вмістом стероїдних гормонів (проводиться курсами 7-10 днів, щоб уникнути звикання та розвитку побічних ефектів).
• системні десенсибілізуючі препарати, антигістамінні засоби.

Прогноз сприятливий. Найчастіше спостерігається повне лікування, перехід у хронічні алергічні захворювання відбувається у 15-25% випадків. Первинна профілактика проводиться антенатально і полягає у раціональній дієті матері під час вагітності, особливо якщо має місце генетична схильність.

Після народження дитини (вторинна профілактика) особлива роль відводиться максимально тривалого природного вигодовування та раціонального введення прикормів. Виняток провокуючих факторів у дитини першого року життя часто зводить ризик розвитку ексудативно-катарального діатезу до мінімуму. Допомагає ведення харчового щоденника, що дозволяє своєчасно запідозрити нетипову реакцію деякі продукти харчування.