Екзостози зовнішнього слухового проходу

Екзостози зовнішнього слухового проходу – це доброякісні кісткові новоутворення, що виникають на барабанній частині скроневої кістки. Клінічні прояви захворювання розвиваються лише за її сильному розростанні; включають зниження гостроти слуху, шум у вухах, головний біль, рідше – поступово наростаючу локальну болючість. У процесі діагностики використовуються анамнестичні відомості, результати отоскопії та аудіометрії, за потреби комп’ютерної томографії. Лікування показано лише при вираженому розростанні екстостів з появою клінічної симптоматики, що полягає у хірургічному видаленні утворень.

Екзостози зовнішнього слухового проходу – рідкісна патологія. Вона спостерігається приблизно у 1-1,5% всіх пацієнтів, які страждають на захворювання вух. Вперше гістологічна та клінічна характеристика хвороби була складена австралійським отоларингологом, професором Гремом Кларком у 1979 році. Зазвичай екзостози трапляються серед осіб молодого віку, найчастіше – до 20 років. Від цієї патології страждають переважно представники чоловічої статі. Співвідношення захворюваності між чоловіками та жінками становить 11:1. Ускладнення, спровоковані кістковими розростаннями цієї локалізації, трапляються рідко – лише у 5-8% випадків.

Точну етіологію захворювання до кінця не встановлено. Тим не менш, фахівці виділяють цілу низку сприятливих факторів. Існують вроджені та набуті етіологічні форми даної патології. За першої їх провідну роль грають генетичні мутації, передані від батьків. Імовірність виникнення спонтанної мутації у дитини дуже низька. Придбаний варіант захворювання здатні провокувати:

• Постійний контакт із водою. Вважається однією з найпоширеніших причин. Згідно з дослідженнями, проведеними наприкінці 90-х років, понад 70% серфінгістів мають екзостози слухового каналу. Також до групи ризику належать професійні плавці та люди, які часто відвідують басейн.
• Переохолодження. Включає роботу в умовах низьких температур та постійне переохолодження, зумовлене кліматичними умовами проживання. Окремо виділяють людей, які займаються гартуванням.
• Хронічний запальний процес. Гіперплазія кісткової тканини зовнішнього слухового проходу може бути обумовлена ​​постійними запальними реакціями цієї області: хронічним зовнішнім отитом, тривалим гноетечением при середньому отиті, великими скупченнями вушної сірки.
• Травматичні ушкодження. Іноді травми області вуха, що супроводжуються переломом скроневої кістки в барабанній частині в процесі загоєння призводять до надмірного утворення кісткової тканини та формування екзостозів.

Екзостози зовнішнього вуха є результатом часткової гіперплазії тканин скроневої кістки, яка формує кісткову частину зовнішнього слухового каналу. При вродженому варіанті захворювання гіперплазія виникає і натомість розлади процесів внутрішньоутробного формування плода. При набутому типі патології розростання утворюються внаслідок порушення роботи остеобластів під впливом етіологічних чинників. Як правило, процес симетричний і супроводжується появою відразу кількох утворень у кожному вусі. Гістологічно вони є щільною кістковою тканиною, рідше – губчастою кістковою структурою. Екзостози в обох випадках характеризуються безладним розташуванням остеонів. Іноді може відбуватися перехід одного варіанта до іншого.

Тривалий час захворювання протікає безсимптомно. Клінічні прояви виникають лише при значному розростанні екзостозів та перекритті більшої частини просвіту слухового проходу або зіткненні кількох утворень між собою. У першому випадку поступово розвивається двостороння кондуктивна приглухуватість, яка супроводжується зниженням гостроти слуху, низькочастотним шумом у вухах, посиленням сприйняття власного голосу.

Іноді спостерігаються малоінтенсивні розлиті головний біль періодичного або постійного характеру. Часто між декількома екзостозними утвореннями утворюється поглиблення, що заповнюється вушною сіркою, частинками епідермісу, що відшарувався, або гнійними масами. Це призводить до посилення наявних симптомів, появи почуття тяжкості та тиску всередині вуха, сприяє розвитку запального процесу. При дотику двох екзостозів та їх подальшому зростанні першому плані виходить прогресуючий больовий синдром.

Ускладнення екзостозів зовнішнього слухового проходу переважно пов’язані з порушенням виділення вушної сірки та відмерлих клітин рогової кулі епідермісу. Їх локальне скупчення створює сприятливі умови для зростання та розмноження патогенної мікрофлори з подальшим розвитком зовнішнього гострого та хронічного отиту. Порушення відтоку гнійних мас при гострому гнійному середньому отиті сприяє хронізації запалення та поширенню патологічного процесу на прилеглі анатомічні структури. Це стає причиною вторинних мастоїдитів, артритів скронево-нижньощелепного суглоба. У поодиноких випадках розвиваються внутрішньочерепні бактеріальні ускладнення.

Для досвідченого отоларинголога постановка діагнозу здебільшого не становить складнощів. Найчастіше для цього достатньо анамнестичних даних та візуального огляду слухового проходу. При опитуванні пацієнта з’ясовуються потенційні етіологічні чинники, серед яких важливу роль відіграють хронічні запальні захворювання вуха та регулярне перебування у водному середовищі. Для підтвердження діагнозу використовується:

• Отоскопія. Візуальний огляд слухового проходу обох вух дозволяє виявити на задній стінці одне або кілька піднесень з широкою основою, покритих нормальною незміненою шкірою. Рідше екзостози мають гострі краї, форму кулі чи гриба. Поверхня зазвичай гладка. При натисканні гудзиковим зондом визначається висока щільність, характерна для кісткової тканини.
• Тональна гранична аудіометрія. Дозволяє виявити та визначити ступінь тяжкості погіршення слуху. На аудіограмі відображається ураження звукопровідної системи як зниження повітряної провідності. Кісткова провідність залишається в межах вікової норми. Ці результати дають можливість провести диференціальну діагностику із сенсоневральною приглухуватістю.
• Томографія. КТ скроневих кісток показана за неможливості чітко диференціювати екзостозні утворення з деформацією слухового проходу іншими пухлинами або наслідків перелому основи черепа. При комп’ютерній томографії визначаються симетричні кісткові розростання скроневої кістки, які частково перекривають просвіт зовнішнього вуха на тлі її нормальної загальної структури.

Лікування тільки хірургічне – видалення екзостозу. Питання доцільності операції вирішується в індивідуальному порядку кожному за пацієнта. Екзостози малих розмірів не видаляються, хворий спостерігається у отоларинголога. У ситуаціях, коли утворення перешкоджають евакуації гною, вушної сірки або спричиняють порушення слуху, показано оперативне втручання, яке може проводитися двома основними способами:

• Ендоральне видалення. Метод вибору при одиночних або екзостозах, що мають тонку ніжку. Виконується під місцевою анестезією. Безпосередньо видалення здійснюється з допомогою долота.
• Ретроаурикулярне видалення. Показано при множинних та плоских екзостозних утвореннях. Розширюється просвіт слухового каналу за допомогою спеціальних інструментів. Втручання проводиться лише під наркозом.

Прогноз для одужання сприятливий. Повноцінне лікування дозволяє повністю усунути всі наявні симптоми і відновити гостроту слуху до попереднього рівня. Рецидиви спостерігаються рідко. Специфічної профілактики екзостозів зовнішнього слухового проходу немає. До неспецифічних превентивних заходів належать запобігання травматизації та переохолодженню області скроневої кістки, використання спеціальних берушів для плавання при відвідуванні басейну, своєчасне лікування інших захворювань зовнішнього та середнього вуха.