Факоматози

Факоматози – Це група прогресуючих генетично детермінованих патологій, що виявляються поліморфними симптомами з переважним ураженням нервової системи, шкіри, органу зору та супроводжуються появою різних новоутворень вісцеральних органів. Діагностувати факоматоз можливо зусиллями багатьох фахівців і лише шляхом комплексного обстеження пацієнта (МРТ, КТ, УЗД, ЕКГ, ЕЕГ, офтальмоскопія та ін.). Лікування факоматозу симптоматичне: антиконвульсантне, нейрометаболічне, дегідратаційне, психотерапевтичне, хірургічне. Прогноз залежить від форми та тяжкості факоматозу.

Окремі клінічні варіанти факоматозов були описані різними авторами наприкінці XIX століття. Вперше об’єднати в одну групу захворювання із поєднаним ураженням нервової системи, очей та вісцеральних органів, що супроводжуються шкірними проявами у вигляді гіпо- та гіперпігментацій, нейрофібром та ангіом, запропонував у 1923 році нідерландський офтальмолог Ван дер Хуве. Він же запровадив визначення «факоматоз».

В даний час термін “факоматоз” не є нозологічною одиницею і не може бути діагнозом, він лише означає приналежність захворювання до певної групи патологій. До найпоширеніших нозологій цієї групи належить нейрофіброматоз Реклінгхаузена та туберозний склероз. Усього група включає близько 30 нейрошкірних синдромів, у тому числі синдром Луї-Бар, хвороба Гіппеля-Ліндау, синдром Бонне-Дешома-Блана, синдром Стерджа-Вебера, ангіоматоз Ван-Богарта-Діврі, гіпомеланоз Іто, синдром нетримання пігменту.

Факоматоз – це генетичне захворювання, обумовлене порушеннями у процесах диференціювання та розвитку клітин у ранньому ембріональному періоді. З розвитком генетики та методів ДНК-аналізу для деяких захворювань було встановлено гени, аберації в яких детермінують цей факоматоз. Найчастіше мутації призводять до зниження синтезу факторів, які блокують онкогенез, що вважають ймовірною причиною множинного пухлинного росту, що у більшості випадків характеризує факоматоз. Дослідження показали, що факоматози мають переважно аутосомно-домінантне успадкування з неповною пенетрантністю, завдяки якій хвороба проявляється не в кожному поколінні.

Порушення стосуються переважно ектодермального зародкового листка, що дає початок всій нервовій тканині, зовнішнім шарам шкірних покривів, придаткам шкіри (нігтям, волоссю), сітківці, епітелію слизової рота та порожнини носа. Клітини, які залишилися у фазі перманентної ембріонізації, тобто не продовжили свій розвиток, утворюють вроджені пухлинні утворення – гамартоми. Ці ембріональні пухлини різної локалізації часто супроводжують будь-який факоматоз.

У зв’язку з тим, що факоматоз детермінується переважно збоєм у розвитку ектодермальних структур, у літературі з генної патології, педіатрії та неврології він часто носить назву нейроектодермальна дисплазія. Однак нерідким при факоматозі є поєднання ектодермальної дисплазії з порушеннями диференціювання мезо- та ентодермальних зародкових листків. Проявами мезодермальної дисплазії є аневризми, ангіоми, рабдоміоми, лейоміоми, кістковотканні вади (наприклад, дисплазія кульшового суглоба). Найбільш поширеним клінічним симптомом ентодермальної дисплазії є поліпоз різних відділів ШКТ (поліпи шлунка, поліпи кишечника, поліпи прямої кишки).

Типовою рисою факоматозу виступає поєднане поліморфне ураження шкіри, нервової системи та соматичних органів. Причому одні клінічні синдроми, найчастіше неврологічні та дерматологічні, є вродженими або маніфестують у ранньому дитячому віці, а інші набагато пізніше. В окремих випадках факоматоз поєднується з уродженим імунодефіцитом, передчасним старінням та/або ризиком розвитку злоякісних утворень.

Неврологічні прояви

Морфологія уражень нервової системи зводиться до утворення в речовині та оболонках мозку туберів, кіст, субепендимальних вузлів, нейрофібром, кальцифікатів, ділянок гліозу, атрофії або демієлінізації; наявності вроджених аномалій живлять мозок судин (аневризм, АВМ, ангіом). Клінічно найчастіше спостерігається судомний синдром, який може мати різний перебіг та більшу варіабельність пароксизмів. У ранньому дитинстві найчастіше відзначається синдром Веста, у старших дітей — синдром Леннокса-Гасто, генералізовані і парціальні сенсомоторні епіприступи, абсанси.

Внаслідок епілепсії та ураження церебральних структур факоматоз часто супроводжується затримкою психічного розвитку, порушеннями мови, олігофренією, анормальною поведінкою. Розумове недорозвинення варіює від дебільності до ідіотії, ступінь його виразності прямо корелює з тяжкістю та частотою епіприступів. Часто спостерігаються порушення з боку черепно-мозкових нервів (очірухові розлади, порушення слуху, лицьовий парез та ін.), пірамідна недостатність (частіше по гемитипу), екстрапірамідна симптоматика (атетоз, брадикінезія, гіперкінези, тонічні м’язові симптоми), мозочкова атака (Сомнамбулізм, інсомнія). Порушення поведінки мають варіативний характер: від СДВГ до аутизму.

Шкірні прояви

Дерматологічні зміни, що супроводжують факоматоз, зазвичай виявляються у перші кілька місяців життя. Вони бувають одиничні або дифузні, варіабельні за кольором та величиною, як правило, асиметричні. Найчастіше зустрічаються пігментні плями, ділянки гіпопігментації, дерматофіброми, нейрофіброми, папіломи, крокренові бляшки, ангіоми.

Ендокринні розлади

У ряді випадків факоматоз протікає з ендокринно-обмінними розладами (нецукровим діабетом, гіпотиреозом, ожирінням, затримкою або передчасним статевим дозріванням) та порушеннями вегетативної сфери та трофіки (ламкістю нігтів, сухістю шкіри, випаданням волосся).

Офтальмологічні прояви

У деяких варіантах факоматоз включає ураження органу зору. Зазвичай офтальмологічні прояви мають уроджений характер чи ранній дебют. Огляд очного дна в таких випадках може виявити ангіоматоз або гамартоми сітківки, телеангіектазії кон’юнктиви. Можливий їх інаппарантний перебіг або прояв у вигляді зниження гостроти зору.

Інші прояви

Супутні факоматозу ураження соматичних органів обумовлені переважно новоутвореннями, що розвиваються в них. Останні зазвичай мають доброякісний характер, але схильні до рецидивування та прогредієнтного зростання. Найчастіше такими утвореннями є гамартоми. Крім того, у дітей, що мають факоматоз, відзначається схильність до інфекційних захворювань, які, у свою чергу, посилюють перебіг основної патології.

Широка варіативність симптомів та їх маніфестація у різні вікові періоди зумовлюють ті труднощі, які доводиться долати лікарям, щоб виявити та верифікувати факоматоз. Діагностичний пошук здійснюється зусиллями багатьох фахівців: невролога, педіатра, офтальмолога, дерматолога, кардіолога, нефролога, гастроентеролога, генетика, ендокринолога та ін. При підозрі на факоматоз проводиться біохімічний аналіз крові та сечі, генеалогічне дослідження .

Медикаментозна терапія

На сьогоднішній день жоден факоматоз не має специфічного лікування. Проводиться симптоматична терапія. За показаннями застосовується антиконвульсантне (вальпроати, леветирацетам, карбамазепін, топірамат), дегідратуюче (ацетазоламід), нейрометаболічне (вітаміни групи В, гліцин) лікування. Найчастіше епіприступи виявляються резистентними до протисудомної терапії, у зв’язку з чим доводиться міняти препарат або переходити на комбіновані схеми, що включають 2 антиконвульсанти. За наявності епісиндрому протипоказані нейрометаболіти стимулюючої дії (к-та гамма-аміномасляна, пірацетам, піритинол).

Хірургічне лікування

За показаннями проводиться хірургічне лікування, метою якого є видалення новоутворення, що виникло. Втручання проводяться за підозри на злоякісність пухлини, при наростанні обумовлених нею клінічних проявів, швидкому зростанні освіти, розвитку компресійного синдрому. Якщо йдеться про внутрішньомозкові пухлини, то операцію проводять нейрохірурги. При пухлинах соматичних органів оперують відповідні спеціалісти.

Психологічна корекція

Поруч із фармакотерапією у лікуванні факоматозу велику роль грає психокорекція. Вона спрямована на розвиток розумових та психічних здібностей дитини, індивідуальну корекцію наявних відхилень, навчання дитини в доступному для неї форматі та її соціальну адаптацію. Залежно від виду та ступеня психічних порушень рекомендовані заняття з психологом, дитяча психотерапія, ігрова терапія, АВА терапія, нейропсихологічна корекція. Здійснюється психологічне консультування батьків. Можливий комплексний психологічний супровід дитини.

В основному факоматози відносяться до прогностично несприятливих захворювань. Результат залежить від типу факоматозу, віку, в якому він дебютував, та тяжкості патології. Погіршити перебіг факоматозу може інфекційне захворювання чи травма.

Прогностично несприятливими чинниками виступають: рання маніфестація, тяжкий епісиндром, глибока олігофренія, розвиток злоякісних новоутворень. Загибель пацієнтів відбувається при набряку головного мозку, епілептичного статусу, ракової кахексії, сепсису внаслідок інтеркурентної інфекції.

Основним засобом запобігти факоматозу є виключення можливості народження хворої дитини. З цією метою проводиться генетичне консультування пар, які планують вагітність. Імовірність народження дитини з факоматозом є підставою для обмеження народження дітей.