Фарингіт

Причини розвитку

Фарингіт – запалення слизової оболонки глотки, що виникає внаслідок потрапляння в неї будь-якої інфекції, або в якості ускладнення на інше захворювання (синусит, карієс, ангіна, гінгівіт, стоматит).

Основною причиною розвитку фарингіту практично завжди є інфекція. Грибки та віруси, закріплюючись на стінках глотки, починають розмножуватися і виділяти продукти своєї життєдіяльності, викликаючи тим самим її запалення. У більшості випадків фарингіту передує потрапляння в організм людини будь-якого вірусу, і лише іноді – бактерії. Іноді фарингіт може виникати в результаті впливу на слизову оболонку таких подразників, як гостра або гаряча їжа, міцний алкоголь, що потрапляє в рот пар, дим цигарок, отруйний газ. Відомо, що найбільш всіх даному захворюванню схильні палять чоловіки середнього і старшого віку. Гострий фарингіт при відсутності лікування набуває хронічної форми. Серед причин хронічного фарингіту також: проживання в екологічно неблагополучному районі, робота на шкідливому для органів дихання виробництві, часте потрапляння пилу на слизову оболонку горла, зниження імунної системи, часте переохолодження і захворювання ГРВІ, стреси, хронічне запалення мигдалин.

Симптоми фарингіту

Симптоматика фарингіту схожа з багатьма захворюваннями органів дихання:

• Першіння в горлі, біль при ковтанні, свербіж і печіння слизової оболонки глотки, відчуття в ній стороннього тіла;
• Частий сухий кашель, іноді супроводжується відділенням слабкий мокротиння;
• Відсутність підвищення температури тіла, або її незначне підвищення;
• Загальна слабкість організму;
• Головний біль;
• Збільшення місцевих лімфатичних вузлів;

При поширенні інфекції в область середнього вуха спостерігається зниження слуху і закладеність вух. При появі подібних симптомів слід звернутися до фахівця, оскільки вони свідчать про початок процесу ускладнення. Гострий фарингіт вельми складно відрізнити від ангіни. Друге захворювання в більшості випадків супроводжується різким підвищенням температури. Іноді досить непросто діагностувати фарингіт у дітей в силу його схожості з дифтерією, скарлатиною і кір.

При появі симптомів захворювання слід звернутися в ЛОР-лікаря, який проведе діагностику захворювання і призначить правильне лікування. Встановлення діагнозу грунтується на опитуванні хворого і огляді його ротової порожнини і глотки за допомогою спеціального приладу – рефлектора Симановського, більш відомого як лобне дзеркало. Задня глоточная стінка при фарингіті, як правило, стає набряклою, набуває яскраво червоний колір, на ній можуть спостерігатися збільшені фолікули тканини лімфи. Для встановлення основного збудника захворювання проводиться забір відокремлюваною при кашлі мокротиння з її подальшим вивченням в лабораторії. Аналіз крові і сечі дозволяє встановити наявність супутніх захворювань і виявити ступінь розвитку запалення.

Лікування фарингіту

Фарингіт лікується консервативними методами, зазвичай комплексно. Частина лікування спрямовується на зменшення місцевих симптомів – біль у горлі, набряку глотки, усунення відчуття першіння, частина – на боротьбу з основним збудником. Для цього зазвичай застосовуються антисептичні, знеболюючі, протизапальні препарати. На період лікування пацієнту рекомендується відмовитися від гострої, солоної, гарячої, холодної дратівної глотку їжі.

Від гострого фарингіту, причиною виникнення якого є інфекція, швидко допомагає позбутися застосування спреїв, аерозолів і таблеток від болю в горлі. Льодяники і розсмоктуються таблетки призначаються в разі легкого перебігу захворювання. У боротьбі з сильним болем вони практично безсилі. Антисептичні препарати можуть призначатися тільки після встановлення збудника фарингіту. При алергічної природі походження захворювання лікування проводиться з застосуванням антигістамінних препаратів. Одночасно з лікуванням гострої форми фарингіту для активації власних захисних функцій організму проводиться імуномодулююча терапія.

Невід’ємною частиною лікування захворювання є щоденне багаторазове полоскання горла спеціальними розчинами з додаванням йоду і соди. Для прискорення процесу репарації лікар може призначити змазування стінки глотки в’яжучими засобами, розчином Люголя, антисептиком Протаргол.

Хронічний фарингіт зазвичай має на увазі дещо інше лікування. Воно починається, як правило, з санації порожнини рота, яка може мати на увазі лікування каріозних зубів, усунення кровоточивості ясен, якщо воно є.

Завершальною стадією хронічного перебігу захворювання є атрофічний фарингіт, що супроводжується сильною нежиттю. Основною ознакою хронічного атрофічного фарингіту є зміна кольору слизової оболонки глотки. Вона стає світлою і блискучою, поступово стоншується і може покриватися засохлої кіркою слизу. Лікування зазвичай проводиться в домашніх умовах. Воно має на увазі щоденне проведення лужних або масляних інгаляцій, полоскання ротової порожнини водогліцеріновим растровому, внутрішньом’язове введення вітамінів групи А і В. Також показаний свіжий морський або гірське повітря (по можливості).

Фарингіт – захворювання, що вимагає обов’язкового лікування, незважаючи на гадану на перший погляд необразливість. Серед його ускладнень найбільш часто зустрічаються: гнійна ангіна, запалення середнього вуха, ларингіт, хронічний бронхіт, заглотковий абсцес, набряк гортані, рідко: шийний лімфаденіт. У період лікування особливу увагу слід звернути на харчування. Їжа повинна бути нетвердою, добре провареної, негострій. Також слід відмовитися від куріння і вживання алкоголю. Сигаретний дим і пари алкоголю негативно впливаю на слизову оболонку глотки, знижуючи тим самим ефективність проведення будь-яких протизапальних заходів. Прогноз лікування практично завжди сприятливий.

Подальша інформація

Завжди консультуйтеся зі своїм лікарем, щоб переконатися, що інформація, яка відображається на цій сторінці, може бути застосована до ваших особистих обставин. Інформація призначена тільки для медичних фахівців.